28 августа 2014, четверг 16:21

Україна як Польща: путівник

2 апреля 2012, 07:58
Поделиться →
распечататьраспечатать

Презентація двох томів видатної як для наших широт праці "Польські замки і резиденції в Україні" відбулася в Будинку вчених цієї середи. Для проекту "Публічних лекцій Політ.ua" то була значна подія не тільки тому, що ми долучилися до дуже цікавої, і, прямо скажемо, доброї справи, але й тому, що вперше в нас проходили два заходи в сусідніх залах – в Білій вітальні була лекція про вулкани Камчатки і як їх вивчають українські вчені. А в Зеленій вітальні зібрались ті, кого цікавить питання не російської природи на Далекому Сході, а польських резиденцій в Україні.

Дмитро Антонюк зібрав в своїх "путівниках" інформацію про 470 замків і резиденцій, якими володіли поляки в різні часи свого перебування на тій території, що зараз зветься нашою з  вами країною. Ця дуже велика кількість описаних з любов'ю та значним хистом будівль зараз знаходиться у дуже різному стані: від відреставрованого за часів Кучми-Ющенка Палацу Потоцьких в Львові, до Свірзького замку, в якому знімалися радянські "Три Мушкетери" і який зараз потребує хоча б  5 тісяч гривень, з приводу чого пан Дмитро започаткував цікаву ініціативу.

 

Дмитро Антонюк, виступаючи перед численними слухачами, спеціально підкреслив, що та інформація, яку бажаючі прочитають в двох темах праці, є унікальною. Тому що ці розвідки – то є власний досвід автора. Так, він економіст, але, як він  сповістив: "народився мандрівником, бо одна з перших моїх згадок дитинства – це згадка про подорож на автомобілі навколо Києва з батьками".

І по всій цій півтисячі резиденцій пан Дмитро проїхав "своїми ногами", точніше, колесами старенького "Фольксвагена". Як дізналися слухачі, в деяких місцях він давав хабарі, щоб потрапити до "об’єктів" (якщо це була територія військової частини), десь на нього ледь не спускали собак (де це був ковбасний цех), а десь – зустрічали майже з радістю, сподіваючись на допомогу (якщо це була школа або ПТУ).

Пан Дмитро супроводжував презентацію показом фотографій зі своїх розвідок. Багато з них увійшли до книг, але в цей день ми могли насолодитись їх більш якісними варіантами. 

 

Звертаючи увагу на своєрідний формат видання (притаманний, до речі, для видавництва "Грані-Т") без адрес, телефонів, GPS-координат, а також без довідкового апарату на кшталт іменного чи географічного показника, Дмитро Антонюк зазначив, що книги – класичний жанр позачасових "подорожніх нотаток", які не потребують телефонних номерів, що змінюються, або розкладу транспорту, який практично не їздить. То ж читач має можливість просто насолодитись описами залишків польського панування в Україні.

Але зараз ми разом з автором дякуємо Польському інституту у Києві за підтримку, як моральну, так і матеріальну, цього чудового проекту. Ярослав Годун, директор Інституту, на презентації був зустрінутий оплесками вдячних читачів.

І чекаємо від, приміром, Російського центру науки і культури у Києві щось подібного стосовно російських резиденцій.

А особисто мені весь вечір згадувався анекдот про те, як вуйка після війни приймають до партії (він там був якийсь бригадир, та й в цьому карпатському селі ж мав би бути хоч один комуніст). Так ось його і питають: "А как ви прєдставляєтє сєбє комунізм?". А він і відповіда: "Той й, думаю, буде ото як було за Польщі".


Реклама

Социальные сети

Редакция

Электронная почта: info@polit.ua
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка www.polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.