9 марта 2013, суббота 14:39
RSS Facebook Twitter LiveJournal ВКонтакте
Проекты
Партнеры


Loading...










Збережи старий Київ



Новости дня

Який результат має саміт Україна-ЄС

1 марта 2013, 10:06
Поделиться →
распечататьраспечатать

 В программе «Без кордонів» принял участие Генадий Друзенко - юрист, эксперт по конституционному и европейскому праву. Беседовал Мыкола Вересень. Мы публикуем краткое содержание передачи.

 
 Який результат має саміт Україна-ЄС?
 
Наскільки я розумію, у ЄС позиція максимально проста: є мінімальні, але конкретні вимоги, які має здійснити Україна. На кону стоїть підписання угоди про асоціацію. Я бачив цей текст, насправді – це найамбіційніша угода, найбільша за змістом, за обсягом зобов'язань, яка досі траплялась в історії ЄС. Чи стане вона міжнародною угодою, як такою, залежить наразі від України. 
 
Давайте нагадаємо - звільнення політв'язнів. Ми можемо говорити про політв'язнів, Європейський суд вже визнав їх такими? 
 
Офіційно термін «політв'язні» не вживається, принаймні в юридичних документах. Йдеться про вибіркове правосуддя. Йдеться про Тимошенко та Луценка – це крапка. Є ще дві вимоги, і вибіркове правосуддя стоїть не на першому місці, а продовжити задекларовані реформи, оскільки реформи, які були написані, вони правильні і відповідають європейському баченню, але вони не реалізовуються, чи реалізовуються так, що зміняють саму сутність. І по-друге – виконати зобов'язання узяті на себе Україною, в рамках порядку денного підготовки до порядку денного Асоціації. 
 
Ми часто переоцінюємо значення України для ЄС. Насправді, в ЄС починають свої вибори. Вибори Європарламенту, зміна Єврокомісії, тобто прийдуть нові люди. У них явно Україна не буде пріоритетом номер один. Йдеться не так, про якийсь бойкот Януковича, як про об'єктивні реалії, які говорять, що кватирка можливостей наразі відкрита, можливо так широко, як ніколи до цього, і вона просто зачиниться і коли відчиниться наново невідомо.
 
На Вашу думку сучасне українське керівництво піде на вирішення цих питань? Але повірити в то, що 26 лютого чи березня Юля і Юра будуть на волі я не можу.
 
На мою думку, дай волю нашому сучасному українському керівництву, воно б нікуди не рухалось, їм тут дуже добре, в цьому плані вони справжні українці - хата з краю і великий тин. Але, насправді, Україна дуже залежна, насамперед економічно, від сходу, заходу, Америки і МВФ. Тому той жорсткий тиск, і чим далі жорсткіший, який сьогодні чинять, насамперед, через «Газпром», і в іншій спосіб Російське керівництво, воно спонукає Україну шукати, мовою нашого керівництва «кришу». Щодо Тимошенко, то радше в Україні зміниться Президент, ніж вона вийде на волю. А щодо Луценка можливі варіанти. Вже більше двох років рівень довіри до Парламенту виграє тільки у рівня довіри щодо судів, які у великому мінусі. І тому, якщо грати по-правилам, то Луценко – це сильний і небезпечний фактор. 
 
Тобто, шанси євроінтеграції лежать в Кремлі? Продовження шантажу України призводить до того, що вона може поступово йти на захід?
 
На мою думку, головний подразник лежить в Кремлі, але все ж таки, треба віддати належне Януковичу, рішення ухвалюються на Банковій чи у Межигір'ї, остаточне рішення ухвалює одна людина, яка сьогодні дійсна і є номером один, тобто людиною, яка насправді сьогодні ухвалює доленосні рішення для України. Тому є ті, хто тисне і той, хто має відреагувати на цей тиск. Сподіваюсь, реакція буде стратегічною, а не суто рефлекторною.
 
Є підстави на ці сподівання? Чи були випадки, коли пан Янукович мав стратегічну точку зору?
 
Звичайно були. Давайте подивимось Януковича 2004-го року. Всі його списали в архіви. Чекали, поки він буде тихенько доживати десь в Росії політичним вигнанцем. Він переламав ситуацію. Скористався всіма слабостями свого опонента, який начебто виграв. І сьогодні прийшов повним королем. Це показує, що він вміє слухати тих, хто мислить стратегічно. Якесь ірраціональне відчуття, яке походить з інстинкту самозбереження в нього безумовно є. Будемо сподіватись, що це спрацює і що за ці два з половиною роки його при владі ця інтуїція його не зрадила. 
 
Стільки накрали, що тепер треба боронити накрадене, а боронити накрадене треба під дахом Москви, бо Брюссель не любить боронити крадіїв. 
 
Це велика помилка. Насправді в Москві Ходорковський і Гусинський показує, що накрадене, чи в інший спосіб, зароблене важкою працею, Москва не гарантує. Платою є не просто лояльність, а й розподіл ресурсів. І за такої парадигми грає сьогоднішня влада. Брюссель іноді готовий підвести риску і забезпечити правила гри для всіх. Тобто ти приходиш і в тебе зрозумілі правил гри. Якщо ми думаємо, що в Брюсселі чи Вашингтоні сидять праведники, то ми тішимо себе надіями на то, що не існує. 
 
Період розподілу радянської власності фактично завершився, лишилася залізниця і з крупних – газова система. 
 
Угода про асоціацію чим дуже цікава – вона передбачає в обмежених випадках юрисдикцію Європейського Суду Справедливості, той який в Люксембурзі. Чим він цікавіший за Страсбурзький суд, бо останній - для сумлінних учнів, він придуманий апріорі, як інституція, яка має допомогти виправити хибне законодавство, тим хто хоче. Люксембурзький суд може бити євро так, що боляче стає навіть Майкрософту – один з штрафів дійшов до 500 мільйонів євро. Я думаю, що цей аргумент для наших серйозних гравців найбільш зрозумілий. Тобто, грай по-правилам, бо буде відчутно боляче і боляче твоєму гаманцю, а вони всі свої кращі роки витратили, щоб цей гаманець був серйозний. 
 
Все одно, потрапляння в Європу загрожує за всіх умов. Навіть, якщо наші олігархи будуть дуже сумлінними, чесними і хорошими, рано чи пізно почнеться демонополізація і нікуди не дінешся. Тому що законодавство буде змінено в європейський спосіб і тоді позабирають дуже багато чогось.
 
Я не певен, що позабирають. Насправді, зможуть викупити – це правда. На мою думку, Віктор Федорович з своєю молодою командою, також підштовхує наших олігархів до європеїзації. Вони люди дуже практичні і прагматичні, які розуміють, що перерозподіл за європейськими правилами, коли ти можеш продати частину свого активу по ринковим цінам якомусь фонду акціонерного товариства, чи перерозподіл в український спосіб. 
 
Тобто це – мафіозний закон, як в «Хрещеному батьку» Маріо Пьюзо. Там була мрія чесно заробляти гроші, тобто ми спочатку вбиваємо і крадемо, а потім починаємо берегти, щоб своїм нащадкам віддати вже чисті, відмиті від крові гроші. Тобто це – закон бізнесу?
 
Це закон розумного і стратегічного бізнесу. Наша перша десятка – це люди, які не тільки змогли заробити, а змогли захистити і легалізувати. 


Реклама
Loading...

Социальные сети

Tweet
0

Редакция

Электронная почта:
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.