7 апреля 2016, четверг 17:14
RSS Facebook Twitter LiveJournal ВКонтакте
Проекты

Українська соціология сьогодні

19 ноября 2013, 08:05
Поделиться →
распечататьраспечатать

В програмі "Без кордонів" взяв участь  генеральний директор київського міжнародного інституту соціології, професор університету «Києво-Могилянської Академії» – Володимир Паніотто


Розмовляв Микола Вересень.  Перед вами стислий текст розмови. Почути програму "Без кордонів" можна кожного дня о 17.35, на хвилі радіо "Eра.Fm".
 
 
Що змінюється в соціології? Соціологія двадцятирічної давнини – це один телевізор, дві газети, так люди собі уявляють, вони за лівих чи за правих, вони за зелене чи за червоне. Тепер кількість носіїв інформації, впливів на громадську думку дуже-дуже багато, вона збільшується і збільшується. На вашій роботі це якось віддзеркалюється? Вона стає важчою чи легшою? Зручніше вам працювати чи менш зручно?
 
Позначається не стільки кількість різних видів інформації, скільки те, що і соціологічних досліджень власне стало більше. Коли я починав займатися соціологією у сімдесятих роках, одна з таких справ, які ми мали навчати інтерв’юерів – це, коли занадто гостинні хазяї запрошують пити чай, як треба ввічливо сказати тощо. Потім відсоток людей, які відповідали зменшувався і зменшувався на один відсоток кожний рік і тому виникла власне деяка криза в методах опитування. Головним методом опитування було так зване «фейс ту фейс» - інтерв'ю обличчям до обличчя. В Україні воно продовжує залишатися головним методом опитування, і власне, якщо мабуть брати громадську думку, ми цього правда окремо не вивчали, але вони уявляють собі соціологів перш за все, як людей, які приходять з анкетами.  Хоча останні десять, п'ятнадцять років в усьому світі дуже суттєві зрушення.
 
По телефону  чи по Інтернету?
 
«Фейс ту фейс» впало  років дванадцять тому. Воно падало весь час тому, що зараз у великих містах, навіть в Україні відповідають десь п'ятдесят, половина тих, кого ми опитуємо. В усьому світі це відбулося раніше, головним методом стало телефонне опитування, але в такому комп’ютеризованому вигляді. Тобто, анкета з'являється на екрані, інтерв'юер задає запитання, до речі, комп'ютер сам набирає телефони по певній базі даних і потім він вносить відповіді. Тому, як тільки закінчилися останні опитування, то вже готовий масив даних можна аналізувати, є таблиці, не треба вводити і анкети в комп'ютер. 

В Україні залишається «фейс ту фейс» тому, що просто відстала країна, чи ви бачите якісь переваги в такому опитуванні?
 
З одного боку, в нас трохи краща ситуація з відсотком людей які відповідають і тому, ми ще можемо це проводити. З іншого, в нас не дуже багато альтернатив тому що стаціонарні телефони має п'ятдесят три відсотки населення. Зараз це компенсується мобільними телефонами тому що будь-який телефон мають вісімдесят відсотків населення, чи мобільний чи стаціонарний, але там великі проблеми з формуванням вибірки. Коли дві бази даних, як їх співставити, як це зробити? Технологія в усьому світі не дуже добре засвоєна, і мало таких наукових робіт. 
 
Скажімо, в Російській Федерації префікси перед телефонами прив'язані до території, такий метод ми використовуємо і так званий «САТІ» - комп'ютеризоване телефонне опитування. Воно дуже активно розвивається і все більше і більше в Україні використовується, а  у світі воно стало домінуючим десь 12-15 років тому. 
 
Тобто, Україна зараз йде просто тим шляхом, яким передові країни пройшли там 10-15 років тому і ми взагалі не в головному річищі? 
 
В принципі так, але в світі відбулася, можна сказати, ще одна революція в методах опитування. Тобто, десь чотири, п'ять років тому, от в мене дані 2009-го року, вже на перше місце по грошам, які пішли на замовлення, вийшло Інтернет опитування. Телефонне опитування вже на другому місці, а «фейс ту фейс» вже на третьому. В усьому світі телефонне опитування – чотирнадцять відсотків, а «обличчям до обличчя» - одинадцять, але в деяких країнах «обличчям до обличчя» взагалі, от Сполучені Штати тільки один відсоток – це академічні дослідження. 
 
Що досліджують? Що українцям, українським корпораціям чи українським політикам, що цікаво для них? 
 
Взагалі ринок цих опитувань виник у дев'яностих, коли почалися справжні вибори, а не імітація. І коли почався ринок, дві головні теми, які досліджуються – це політичні дослідження, кандидати в президенти хочуть знати, як їм краще поводитись, які лозунги сприймає народ, які ні, в яких регіонах, хто, як, теж саме політичні сили, а друге – це маркетингові дослідження.

Можна сказати який відсоток політичних, а який маркетингових? 
 
Справа в тому, що є деякі компанії, які спеціалізуються тільки на тому чи на тому. В принципі, Українська асоціація маркетингу проводить такого роду дослідження. Маркетингові дослідження займають найбільше, потім – політичні, але є те, що нас найбільше цікавить – це соціальні дослідження, власне соціальні проблеми суспільства, на які замовлень менше.  Це роблять дуже часто американські університети,  іноді наші міністерства, але тоді, коли вони отримали грант від іноземців, свої гроші вони не тратять, і їх примушують умовами гранту, спочатку провести дослідження, чи спочатку щось зробити, потім оцінити дослідженнями.
 
За останні 15-20 років те, що я читав сам по дослідженнях, українці то люблять Євросоюз, то вони знов його не люблять, то його більше люблять, то його менше люблять, то більше люблять Росію, то менше люблять. Чи є якась найбільш вірогідна лінія поведінки українців в стосунках Схід-Захід?
 
По-перше, щодо ставлення до Росії, то воно досить стабільне. Ось у нас є спільний проект з Левада-центром, ми вставляємо питання про стосунки з Росією, вони про стосунки з Україною, одне й теж саме формулювання. Так от там ми бачимо, що в них дуже сильно змінюється ставлення до України, бо був період, коли взагалі там тридцять відсотків було позитивного ставлення, а в Україні весь час було - дев'яносто, плюс-мінус два, і нічого не впливало.  Але от останні декілька років, коли вже і політична сила «Партії Регіонів» теж почала бути незадоволеною Росією, тут почалися деякі зрушення, і трохи падає, але все одно набагато більше, ніж ставлення Росії до України. Зараз вісімдесят два, вісімдесят три. В різні роки там є коливання, але досить невелике. Але дійсно, щодо Європейського Союзу і Росії, то тут трохи таке амбівалентне і суперечливе ставлення. Коли ми питаємо про те, якщо б був референдум, чи приєднуватися до Європи взагалі, навіть не до асоціації, бо ми раніше питали навіть ще коли про асоціацію не казали, то більшість за вступ до Європи. Якщо б на референдумі було питання про об'єднання з Росією, то більшість за вступ до Росії.

Непослідовність  якась тут є!
 
Ні. Просто тут ситуація така, що є частина людей, грубо кажучи, приблизно третина в будь-якому формулюванні за Росію, приблизно третина в будь-якому формулюванні за Європейський Союз, а інша третина власне хотіла б до Європи при тому, щоб з Росією не погіршувалися стосунки. Тому їх ставлення залежить від того, на яких умовах буде це приєднання і крім того вони коливаються  від деяких зміни у ставленні до  тих людей, яких раніше поважали. 
 
От, скажімо, на початку року, якщо ми в одному питанні ставимо, а от ми не даємо можливості так як на референдумі, тільки одне питання, вони мають вибрати тільки Європу чи самостійний шлях розвитку, тоді, на початку року більшість вибирало Росію, а зараз після Ялти і несподіваного різкого повороту до Європи, більшість стало за Європу. Я писав декілька разів про те, що в законі, який в нас про референдум немає жодного слова про те, які механізми формулювання цього запитання, там є про формування комісії, там багато іншого досить детально, але жодного слова про це немає. Фактично, за рахунок формулювання запитання ті, хто ініціює, власне влада, може отримати будь-який результат. Можливо, при нормальному законі про референдум це було б демократично, зараз можна сформулювати будь-яким чином запитання і отримати результат. Воно впливає дуже сильно. 
 
Ми можемо говорити сьогодні про вибори п'ятнадцятого року чи це ще ми будемо зовсім спекулювати? Тобто, якісь тенденції ви бачите? Окрім того, що всім відомо, що тенденції пануючої партії і пануючого Президента постійно падають, наскільки я розумію.
 
Я б не сказав, що постійно падає ставлення до влади. Воно впало  і там приблизно затрималося. Мабуть, за останній рік великого падіння там немає. Довіра дійсно низька і до влади, і до опозиції, і навіть до громадянського суспільства, на першому місті залишилася тільки церква, і от до речі – засоби масової інформації. 
 
Тобто, ви думаєте, що зараз рано говорити про якісь тенденції? 
 
Тенденції більш менш зрозумілі. Тобто, у другому турі зараз, невідомо як там далі буде і скільки буде технічних кандидатів. До речі всі дуже багато переймаються першим туром. Мені здається, що перший тур не дуже показовий тому, що сильно залежить від того списку, який там буде, а у другому турі, коли ми перевіряємо - що буде коли у другий тур вийде Кличко і Янукович, то Кличко перемагає з досить великим відривом, Яценюк теж перемагає, але з меншим відривом. Власне, з усіх пар, які ми перевіряли, програє Януковичу тільки Тягнибок.
 
 
 


Реклама
Loading...

Социальные сети

Tweet
0

Редакция

Электронная почта:
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.