10 апреля 2016, воскресенье 18:18
RSS Facebook Twitter LiveJournal ВКонтакте
Проекты

Держава виділяє 40 млн. грн на навчання за кордоном для кращіх студентів

26 ноября 2013, 09:04
Поделиться →
распечататьраспечатать

В програмі "Без кордонів" взяв участь  проректор з міжнародних звязків Національного універститетку «Львівська політехніка» -  Юрій Рожкевич.

Розмовляв Микола Вересень.  Перед вами стислий текст розмови. Почути програму "Без кордонів" можна кожного дня о 17.35, на хвилі радіо "Eра.Fm".

 
Наскільки я розумію, Болонський процес виник внаслідок того, що європейські освітяни зрозуміли, що вони страшенно відстають від американців і узяли досвід Америки, свої якісь накопичення і зробили конкурентноспроможний проект щодо вищої освіти. Ну і потім туди долучилась Україна.
 
Все ж таки я вважаю, що основною причиною виникнення Болонського процесу сталі ті глобалізаційні процеси, які почалися після війни, коли крок за кроком відбувалася глобалізація, внаслідок чого виник рух робочої сили, капіталів, послуг і так ділі. Цей рух найменше зачепив вищу освіту, він виник внаслідок нерозуміння кваліфікації, які представники однієї країни представляли іншій країні. Необхідність гармонізації освітянських структур з метою більшої зрозумілості і була причиною цього Болонського процессу.
 
Ось всі говорять - Болонський процес - фактично він так називається тому, що в 1992 році Болонський університет святкував 900-річчя, і була підписана Болонська декларація. Фактично іформально це було почато на рік раніше, коли чотири великі економіки Європи підписали так звану Сорбонську декларацію, яка за своєю суттю є основою Болонської декларації. Там всі робочі моменти закладені, але вона є менш відомою, тому що це дійсно був робочий документ, який мав забезпечити вільний рух робочої сили вищої кваліфікації.

А як що я вас так спитаю. 10 років тому Україна була ближче  до тих процесів, які були започатковані в Сорбоні? Де знаходилась тоді Україна і де тепер вона знаходиться?
 
Якщо чесно, то тоді була ближче. Тут, скоріше, можна сказати, що рух рухається а ми стоїмо. Тільки буквально в останні кілька років, починаючи з 2009 року, почалися системні рухи, які дійсно відповідають ідеї Болонського процесу.  Чому я кажу, що тоді ми були ближче? Томущо в основі тих процесів гармонізації лежить перехід на багаторівневу систему освіти, на англо-саксонську модель: бакалавр – магістр – PHD, якої до того  не було, а привілеювала німецька система освіти. Однорівневе навчання, так само, як було у нас: п'ять років навчання, вища освіта, достатньо вузька спеціалізація і так дальше.
 
Коли в 2003 році, на самому початку,  ми почали говорити про приєднання до Балонського процесу  ми вже мали найважливіший і найважчий етап за собою, тому що перехід на дворівневу систему освіти у нас відбувся ще в 90-х роках. Інше питання - якість цього, але де факто, де юре він відбувся. Томущо, коли Болонський процес почав дійсно реалізовуватись, це було не з   1999 року, а з  2003-2004 року. Скажімо, в Німеччині чи Австрії оновною проблемою було - як з однорівневої  перейти на дворівневі програми, щоб при тому  не втрати якість підготовки. Мова не йшла про то, щоб підвищити якість, а мова йшла про мінімізацію втрат. Ми вже цей процес мали пройденим.
 
А що ж  робила Україна з 2003-2004 року, якщо вже головний  процес був позаду?
 
Перед Україною стала проблема впровадження певного інструментарію Болонського процесу. Наприклад – Європейської кредитно-транспортної системи. Ще в 80-х роках в Європі було запущена  величезна програма "Еразмус", яка забезпечувала мобільність студентів, тобто молжливість повчитись в інших університетах. І, власне, Європа визнає цінність цієї мобільності для підвищення загальних компетенцій, здатність працювати в іншому середовище - мобільність цьому сприяє.
 
А в Україні?
 
От я, наприклад, працюю в сфері ІТ як фахівець, то основне зауваження  західних роботодавців  до наших впускників  не те, що вони знають погано мову програмувння чи тим більше фундаментальні основи. Основна претензія  - не вміють працювати в групах, не знають іноземної мови, тобто  загальні речі, незалежно від того, яка твоя спеціальність.
 
Але якщо повернутись до програми мобільності. Одночасно постало питання, як захистити студента, який поїде на семестр навчатися в інший університет, потім повертається продовжувати навчання -  тут же йому повинні все зарахувати. І був розрблений механізм, який називався "європейська кредитно-транспортна система". З часом цей процес був розширенний  і дістав іншу загальну сутність, тепер це називається "європейська транспортна акумулююча система". Це означає, що студент може не тільки поїхати на семестр і повернутися,  він  має можливість змінити університет, поїхати в інший, перервати навчання, попрацювати на фірмі, повернутися на навчання і попросити, що б те, що він навчився на фірмі, зарахували йому.
 
України тут нема як такої, я думаю…
 
Так не можна говорити, просто Україні  як «в понедельник родила»   - не пощастило. Тому що з самого початку не розібрались в суті і почали розробляти кредитно-модульну систему організації навчального процесу. Власне слово «органіцазія» ключове, а організація навчаня немає жодного відношення до Болонського процесу. Болонський процес не втручається в питання внутрішньо-освітянські. Як  хочете собі організовуйте, як хочете рахуйте  оцінки...
 
І що, в Міністерстві такі тупі сидять дяді?
 
Тут справа не в тому…
 
Ну а як?  Ви кажете, що вони неправильно переклали, а суть інша.
 
Тяжко сказати, хто перший дав той посил. Але дальше то вже самі освітяни, кожен почав тягнути ковдру на себе.
 
В результаті всіх тих намагань,  про яки ми говоримо,  укрїнський студент буде схожий на британського чи французского? У мене враження, що загалом, не в ІТ сфері, там українці не погані. Але, якщо взяти середнього гуманітарного, технічного випускника європейського  університету і українського –  то небо і земля. Щоб мені не казали! Залищається не самостійність, те що залишилось  з Радянського союзу: ми тобі скажемо, не треба тобі думати  - це мені здається головним, на відміну від європейців і американців, де - ми тобі не скжемо, сам думай.
 
Абсолютно з вами згоден, і це є велика проблема. Власне, рух, правдивий рух, акцент на мобільність, він повинен  допомогти вирішити це питання. Зараз закінчується велика програма фінансуваня , яка була з 2007 по 2013 рік – Еразмус-Темпус , будуть замінені новою Еразмус-Плюс, і в ній наші студенти можуть мати доступ до стипендій для навчання на рівні з європейськими студентами.
 
Тут  треба сказати, що і наша держава виділяє порядка 40 млн. гривень на навчання і стажування за кордоном для кращіх студентів, аспірантів і наукових співробітників.   І студенти, вертаючись, бачили інші системи…

І вони повертаючись скажуть : « Мої всі викладачі дурні»!
 
Ні, ні. Ще в 90-х роках у нас був дуже великий проект в Львівській Політехниці,  студенти провели навчання в Англії і Німеччині, в непоганих університетах. Жоден  з них не вернувся з думкою, що ту все не так. Навпаки, більша частина з них сказали, що після повернення почали поважати Львівську Політехніку.
 
Мене все життя цікавить таке питання. Викладачі - це такий  консервативний, до певної міри, тягар у вищій освіті? Бо людина хоче не додавати, вона хоче щоб її залишили в спокою. Дійсно, три роки вона працює над оформленням своїх лекцій, семінарів, а потім не чіпайте мене 25 років! І в цьому велика проблема! Як з цим бути?
 
Ви маєте рацію, але, говрячи про вищу школу, тут  треба мати на увазі, і це декларується на всіх рівнях і в Україні і в світі - навчання не можливе без наукових досліджень. І ця мотивація межує з різними рейтингами, акредитаціями, показниками, індексами цитування, публікаціями в закордонних журналах і так далі. Цьому за останні роки почали приділяти багато уваги, і,  якщо ти хочешь  мати гарні результати,  то читати 20 років одне й те саме не вийде.
 
 
 

Реклама
Loading...

Социальные сети

Tweet
0

Редакция

Электронная почта:
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.