8 апреля 2016, пятница 06:06
RSS Facebook Twitter LiveJournal ВКонтакте
Проекты

Безпліддя – це не вирок

3 декабря 2013, 10:06
Поделиться →
распечататьраспечатать

В програмі "Без кордонів" взяв участь засновник і директор Інституту репродуктивної медицини   Федір Дахно. Розмовляв Микола Вересень.  

Перед вами стислий текст розмови. Почути програму "Без кордонів" можна кожного дня о 17.35, на хвилі радіо "Eра.Fm".

 
 
Перше питання, з точки зору етичності. Не так давно пліткували, обговорювали, російську співачку Аллу Пугачову, у неї є молодий чоловік, і вона якось узяла у свої 64 народила у якійсь спосіб. Як би до вас, абстрактно, звернулась якась відома жінка в 64 роки, щоб ви сказали?
 
Я б дуже добре подумав би, і може звернувся б до Міністерства охорони здоров'я, щоб ми узгодили це питання, тому що, згідно з українським законодавством, ми можемо працювати з подружніми парами, де жінка має не більше 51-го року, якщо більше, то тут вже питання стоїть по іншому. У випадку із відомою співачкою, мова йшла про сурогатне материнство, а сурогатне материнство не передбачає безпосередньої участі матері, прийомної матері. З точки зору етики, а краще, з точки зору закону, закон не забороняє цього. Наказ Міністерства охорони здоров'я рекомендує, щоб жінка мала 51 рік, щоб у неї був час виховати дітей. 
 
Знаєте, сурогатне материнство – це особлива проблема. Це одна із методик допоміжних репродуктивних технологій, і треба, щоб населення  знало, що такі методики існують в нашій країні,  і не треба їхати за кордон. Я думаю, що це велике досягнення нашої репродуктивної медицини, що ми можемо приймати людей з-за кордону, а не відправляти своїх туди. В нас на дуже хорошому рівні стоїть надання медичної допомоги з приводу безпліддя за допоміжними репродуктивними технологіями. 

За ці п'ятнадцять років тому, чи двадцять, що змінилося у вашому інституті?
 
Ключові позиції, дійсно, змінилися. Я, навіть, дивуюся, як мені прийшла в голову така думка. У 1991-му році  я переїхав у Київ,  спочатку зробив приватну лабораторію, потім на базі цієї лабораторії у 94-му році організував Інститут репродуктивної медицини, якому ось буде 20 років. За ці роки ми допомогли жінці з видаленими яєчниками, це у 95-му році було – це фантастика. Мені лікарі-колеги не вірили, що це могло бути, але ми використали донорські яйцеклітини, сперму чоловіка, підготували жінку відповідним чином, зробили все, що треба було, і вона сама народила дитину, це таке, що і сьогодні ще диво. 
 
Далі, ми отримали дитину, народжену після кріконсервації, тобто ембріончики кріконсервували, продержали пів року в рідкому азоті при температурі мінус сто дев'яносто шість градусів, потім відтаяли. За цей час, а півроку, жінка не була готова до цієї процедури, у неї були зі здоров'ям проблеми, у неї були проблеми житейського характеру, але ми відтаяли ці ембріони, два перенесли їй в матку, один з них прижився, народилася дівчинка. Тепер у цей нашой дівчинки після кріопрограми,  я зовсім недавно, 27-го жовтня був у них дома, радів разом з батьками.
 
Але ж ви теж батько, в якійсь мірі!
 
Я не батько, я дід, я багатодід! 
 
Скажіть, а якщо, наприклад, ми з вами порівняємо ваш інститут і американський, аналогічний профіль?
 
Є такий інститут.
 
То ми скажемо, що Україна – відстала країна, нічого не має, а в Америці все є, чи що ми скажемо? 
 
Ні! Ні! Ні! Почекайте! Я скажу, що наш Інститут репродуктивної медицини має вищий рівень, ніж американські інститути. У мене зовсім нещодавно був професор Деврой – один із ведучих спеціалістів світу з цієї проблематики. Він приїхав, привели його до інституту, показали йому наші прилади, наші умови - він був шокований, він каже: "Я ніколи не думав, що в Україні це можу бути, але це так". Тобто, ми маємо дуже гарне, саме сучасне обладнання і самі сучасні технології
 
До чого ви б хотіли закликати? Де є головні проблеми в вашій галузі в Україні? 
 
Найголовніша проблема в нашій проблематиці, в проблемі безплідного шлюбу – це те, що пацієнти, населення, люди повинні знати, що безпліддя – це не вирок, а це хвороба, і Всесвітня організація охорони здоров'я вводить її в класифікатор хвороб, а кожна хвороба має методи діагностики, методи лікування, і тому люди, в яких немає діток, повинні знати, що є центри репродукції, центри, де займаються цими питаннями. 
 
Скажіть мені, в радянські часи, я думаю, і зараз це залишається до певної міри, вважалося, що безпліддя – це на 95 відсотків - жінка, а чоловіки, вони якби всі здорові. Скажіть, де правда? 
 
Правда в тому, що не может бути чоловік плідний або жінка плідна без того, щоб вони між собою спілкувалися.
 
Так, насправді, безплідність чоловіків так само розповсюджена як безплідність жінок, чи як?
 
Якщо навіть не більше.
 
Отак!
 
Тому, що ми маємо, так чи інакше, проблеми з чоловіками, процентів на 70%. Така є неофіційна статистика і розподіл такий. Тридцять процентів – проблема виключно в чоловічому організмі, тридцять процентів в жіночому організмі, і тридцять процентів спільно в чоловічому і жіночому, і ще десять залишається ті, які ми ще не вміємо визначити, не можемо знайти причину. Вони так і носять назву «безпліддя нез'ясованої етіології», «незрозумілого ґенезу» або «нез'ясованого ґенезу» - на цей момент ми не з'ясували, а через деякий час ми зможемо з'ясувати. Тому всі клініки, які займаються проблемою безплідного шлюбу, мають або як консультанта, або як постійного працівника андролога, який займається проблемами андрології, проблемами чоловічого безпліддя. Звичайно, шкода, що Україна ще не має сьогодні юридичного статусу по деяким спеціальностям, які займаються цими питаннями. В нас не має репродуктолога, в нас не має андролога, не має кріобіолога тощо. Тобто, я думаю, що прийде час, і це буде.

Як взагалі по Україні ситуація з репродуктивною медициною в принципі?
 
Приблизно однаково. 
 
Тобто, є клініки не ваші а чиїсь, приблизно, і там, і там? 
 
Вони всі самостійні. В нас тільки 5 клінік мають бюджетне фінансування і виконують замовлення держави, але поки що це мізерні цифри - в нас 500 циклів йде на рік, при тому, що всі клініки разом роблять в межах 12-15 тисяч циклів, і вважайте, що якщо 15 тисяч циклів, і народжуваність йде на рівні 30%, навіть, ми вважаємо, що запліднення і індукування вагітності на рівні 40% – це хороші результати. Інститут репродуктивної медицини, до речі, має 45-47%, навіть трошки вище, то тоді виходить, що народжених дітей в Україні за рік близько 4-5 тисяч, а ми вже працюємо кілька років, то ми вже маємо кілька десятків тисяч народжених дітей. Отака от картина. Можливості стали набагато краще. 
 
 
 

Реклама
Loading...

Социальные сети

Tweet
0

Редакция

Электронная почта:
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.