7 апреля 2016, четверг 18:41
RSS Facebook Twitter LiveJournal ВКонтакте
Проекты

Треба міняти не обличчя, а саму систему

27 декабря 2013, 14:15
Поделиться →
распечататьраспечатать
В програмі "Без кордонів" взяла участь народний депутат України від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти  Лілія Гриневич.
 
Розмовляв Микола Вересень
 
Перед вами стислий текст розмови. Почути програму "Без кордонів" можна кожного дня о 17.35, на хвилі радіо "Eра.Fm".
 
 
Яка роль молоді в тому, що відбувалося на Майдані? 
 
Якраз, цей Майдан відрізняється від попереднього Майдану тим, що тут першою вийшла молодь, і лише потім приєдналися до них політики. Мені здається, що це таке знаменне покоління, яке вже отримувало освіту і зростало під час української незалежності. Вони потрапили в окрему реальність – це покоління, коли всі навколо говорять про демократію і свободу. Вони зараз вже є учасники глобальних інтернет-мереж, як правило, мали можливості поїхати за кордон, і починають розуміти, що те, що говорять, зовсім не відповідає українській реальності, і в них виникає природне почуття фрустрації. 
 
Вони, начебто, живуть у ХІ-му столітті, вони бачать, що робиться навколо в європейському просторі, і вони не бачать жодних перспектив для себе. Ми маємо данні про те, що сьогодні поглиблюється різниця в можливості самореалізації, в залежності від того, в якій родині ти народився, в селі чи в місті, і з яким соціальним достатком. Вона поглиблюється впродовж останніх років все більше. Над цими молодими людьми нависає така скляна стеля, коли вони не можуть себе реалізувати. Результати ЗНО – це, фактично, єдине на  сьогодні об'єктивне оцінювання, показують, що хороші оцінки з ЗНО, переважно, отримують саме міські діти і діти з різноманітних спеціалізованих закладів. Якщо ти народився у селі, то в тебе шанси менші разів у 5-6, отримати успішний результат ЗНО, щоб вступити у вищий навчальний заклад, а якщо ми кажемо про такі предмети як іноземна мова, то  шанси менші  у 8-9 разів. 
 
Ще є, наприклад, кричуща різниця між містами мільйонниками і не мільйонниками.
 
Справді. 
 
Просто, моя доня, якій 13 років порівнює свої знання із іншими дітьми з інших міст. Вона вчиться в школі, в центрі міста, де ми живемо, і вона каже: «А як вони там взагалі отримують оцінки?! В нас за такі знання взагалі б нічого не поставили!»
 
Є ще одна проблема – це стратифікація всередині одного міста. Міста-мільйонники, де є спеціалізовані школи, де потрапляють діти забезпечених батьків, і де є звичайні школи масово мікрорайонного, особливо в депресивних мікрорайонах, і звичайно там зовсім інша ситуація в школах. Все це відбувається через те, що держава зараз перекладає більшість видатків по освіті на батьків, навіть в загальній середній освіті, яка є обов'язковою, і це є конституційним правом.
 
Повертаючись все-таки до Майдану, ми маємо, насправд,і просунуте покоління, яке усвідомлює всі обмеження у їхній країні. Соціологія каже, що все більше зростає частка тих людей, які мають елементарну просту мрію - виїхати звідси. Зараз відбувся такий величезний здвиг людей, і ця молодь вийшла першою за ідею європейського вибору, і потім все це вибухнуло через криваву розправу, яка відбулася з 29-го на 30 листопада. 
 
Я  дуже сподіваюся, що зрештою, воно вже, мабуть, відбулося, все це призвело до такої загальної солідарності поколінь проти цієї системи, цього режиму, який не дає можливості самореалізуватися молодим людям. 

Попри те, що Ви належите до парламентської опозиції  у мене таке враження, що якщо зараз в нас би влада помінялася і до влади прийшла би опозиція, то вона може б зробила би більше ніж ця влада для молоді, але не так більше, як потребує молодь!  Тому, що та різниця в поколіннях, яка існує, і є  таким гальмом.  Що людям,  які хоч в піонерах побували в Радянському Союзі, незрозумілі люди, які ніколи і не розуміли, що таке – піонери, і що таке жовтенята, і що  таке комсомольці, і комуністи і так далі. В мене враження, що просто це нові генерації , це вже нові люди, яким зараз 20-25 років, вони настільки відрізняються від людей, навіть, яким 30-35, що спільної мови важко знайти. 
 
По-перше, якщо міняти лише обличчя і залишати ту саму систему, то без сумніву мало що зміниться, може щось і вдосконалитись. В нас взагалі проблема в самих інституціях: владних інституція, інституціях громадянського суспільства, взаємовідносинах між ними, тому іде мова зараз не про зміну політиків, на щастя, цей вибух стосується зміни в цілому системи, але є ще одна річ, якщо ці політики, які можуть змінитися, не будуть здатні на зміну системи, а залишаться в ній гвинтиками, то саме оця молода генерація, це інше покоління, вона їх витіснить і стане справжніми лідерами. 
 
Але тут знову така небезпека, тому що досвід, бодай який-небудь, треба мати. Коли молодь вийшла, і оце почали розмови про два Майдани, і такий, і такий, то я сидів, і думав: Ну так не буває тому, що, нажаль чи на щастя, політики, які мають якийсь досвід, вони щось говорять, а у мене були в гостях молоді люди, які були на Майдані, вони бідні нічого не могли сказати. Вони були дуже відважні, дуже сильні, вони сильно були обурені, зрозуміло, їх колег побили, і так далі. Але вони нічого не могли сказати, що буде завтра – вони не знають, що буде ліворуч – не знають, праворуч – не знають. От нас побили, ми значить тут маємо якось реагувати! 
 
Це якраз питання співпраці, коли політики вміють працювати з різними прогресивними прошарками суспільства, і залучати їх.
 
Я погоджуюся, але політики не навчені. Що цікаво щодо студентів, це я вже від себе скажу. Вперше я це помітив з європейськими дипломатами, коли бездоганно красиво себе поводили міліціонери під час Євро-2012, нікого не затримували, ДАЇ себе прекрасно проявило, і ці дипломати кажуть: «Значить, був даний наказ «не чіпати». Значить, вони можуть виконувати накази, коли правильні накази». Тепер всі розуміють, що був с самої гори наказ побити студентів, і їх дуже вдало побили. Потім витіснили, ніякої краплі крові не було. 
Значить, зарази, ви вмієте це робити!Значить ви отримали тоді, і це підтверджено вже на сьогодні, що був наказ «бити», а не тому, що випадково якийсь там ексцес виконавця. Тому, що в ніч цю чомусь не били, а там чомусь били, і значить був наказ не чіпати вчора на сьогодні, і був наказ чіпати і сильно. Так, що хай не брешуть! 
 
Ми прекрасно розуміємо, що розігрувався сценарій показати «сильну руку», показати особливу жорстокість, залякати всіх, але реакція була  протилежна. Я думаю, якщо вони візьмуть курс тільки на залякування, то ми будемо мати ще більший майдан. До речі, ніхто ще з правоохоронців не покараний. 
 
І навіть, я не чув, що було якісь серйозні справи відкриті, чи щось.
 
Між іншим ті люди, які брали участь у цій події і були свідками, розповідали про те, що в міліції, яка стояла в огорожі зі щитами, все-таки теж були притомні люди. Оскільки «Беркут» узяв цих молодих людей і студентів в кільце, що теж заборонено інструкціями, тобто, вони їм не давали можливості втекти. Вони їх притиснули до цієї колони, і вони не могли втекти. Потім їх доганяли, і хлопці, які стояли  в міліції, розсували щити, щоб молоді люди могли вибігти. Все це свідчить про особливу жорстокість, про сплановану операцію по розгону і залякуванню
 


Реклама
Loading...

Социальные сети

Tweet
0

Редакция

Электронная почта:
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.