8 апреля 2016, пятница 02:34
RSS Facebook Twitter LiveJournal ВКонтакте
Проекты

Історія танцю та історія в танці

14 января 2014, 10:03
Поделиться →
распечататьраспечатать
В програмі "Без кордонів" взяла участь керівник Театру історичного танцю "A l'entrada" Наталія Довгопол.

Розмовляв Микола Вересень.
 
Перед вами стислий текст розмови. Почути програму "Без кордонів" можна кожного дня о 17.35, на хвилі радіо "Eра.Fm".
 
 
Яким чином  можна відтворити XIV сторіччя в танці?  Кіно не було і телебачення також.
 
Ми використовуємо ілюстративний матеріал, але, в першу чергу використовуємо музику, яка все ж таки збереглася з того часу, і з XIV-го сторіччя і раніше. Самі записи танців у нас залишилися з XV-го сторіччя. Тобто, починаючи з цього часу, ми маємо не просто описи танців, як то «сальтарелло» – веселий стрибковий танець. Бачимо танець, розписаний по крокам… 
 
Тобто, записано просто на папері?
 
Так. Тобто, зараз ми йдемо з лівої ноги, тепер йдемо з правої, тепер ми повертаємося. Звичайно, дослідники до цього часу сперечаються щодо деякої термінології. Тому існує кілька варіації реконструкції танців саме цього періоду – XV-XVI-го сторіччя. Хоча у XVI-му сторіччі вже все трошечки простіше. Далі все детальніше і детальніше описуються кроки – чим далі, тим простіше займатися реконструкцією танцю.
 
До Ренесансу, під час Середньовіччя, в принципі, танці були? Тому, що у людей, які ходять по вулицях, а не сидять в бібліотеках, у них середньовіччя – це 1000 років катастрофи, темно, жахливо, регламентовано, заборонено, дуже церковне, без посмішок, і так далі, і так далі. Взагалі танці в Х-му столітті були? 
 
Звичайно, танці були завжди. Людина не могла не танцювати. Так, у Середньовіччі танці були регламентовані, існували заборони на танці. Проте, церква разом з тим теж вирішила долучити людей до себе через танці, тому існували так звані релігійні танці – це хороводи під релігійні гімни, які могли виконувати самі монахи. Тобто, з одного боку – церква забороняє танці, з іншого боку, навпаки, принаджує людей до церкви танцями. 
 
На вашу думку, первісно, як це було? Що таке танець? Бо, якщо ми підемо в тваринний світ, то це дуже сексуальне щось, і первісно ми кажемо, що хтось когось приваблює, і вони виконують якісь там па. То танці – це секс у першу чергу, чи що?
 
Тут можна розглядати з двох боків. В першу чергу – це дійсно щось, що виникає у нас всередині під час танцю, і наші бажання, почуття, емоції ми хочемо показати в русі. З іншого боку, як говорять дослідники,  танець все ж таки виник, в першу чергу, як щось релігійне, як ритуал задля чогось, наприклад, задля вдалого полювання чи задля урожаю. Тут теж можна сперечатися, хоча я все ж таки більше схильна до першої думки, тому що, в першу чергу, танець – це емоція, а вже потім він має якийсь смисл, який ми можемо показати у формі, як передачу якогось ритуалу. 
 
Існують українські танці, які, як я бачу, переважно, чоловічі.  Коли ми йдемо до Палацу України і дивимося ансамбль Вірського, ми переважно бачимо якісь чоловічі вправи. З іншого боку, коли ми йдемо в Театр опери та балету на балет, то ми бачимо, що там переважно танцюють жінки, чоловіки теж, але жіночі партії найбільш яскраві. Чому це так? Чому десь існує культура жіноча, а десь культура чоловіча?
 
Взагалі українські народні танці досить прості, але існували козацькі танці. Що таке козацький танець? По суті – це змагання чоловіків у спритності: хто сильніший, хто вправніший. Знаємо, що у XVII-му, на початку XVIII-го сторіччя існувала мода на все козацьке, і все козацьке перебиралося студентами, міщанами, селянами, і ті хлопці і дівчата, які не були такими вправними,  вони теж хотіли танцювати, як козаки, вони імітували ці танці. Як пишуть історики, дівчата долучилися до танцю наскільки їм дозволяла їхня скромність. 
 
А чому тоді в балеті жінки посіли такі позиції?
 
Трошечки інакший був розвиток танцю в Європі. В Європі балети почали практикувати вже в XV-му сторіччі. Звичайно, це не були ті балети, до яких ми звикли. Це був, скоріше, набір танців, тоді ще не зв'язаний між собою сюжетно, але танець був у пошані при дворі, при тому, що були офіційні заборони церкви, але те, що їх не виконували, це була зовсім інша ситуація. Були популярні також і жіночі балети. Пам'ятаємо їх при дворах Франції – це вже коли з Італії мода перейшла у Францію, насправді ці країни постійно мінялися якимись нововведеннями, і важко сказати, що куди прийшло і звідки. 
 
При дворах французьких королей ставилися величезні балети, пафосні, з декораціями, але знову ж таки, хоча були і суто жіночі партії, як пишуть нам майстри танцю, чоловічі партії були все рівно набагато складнішими. Жінка мала корсет, і тому їй навіть руки було важко піднімати, тому що її костюм сковував рухи. Пізніше, у XVIII-му сторіччі, коли вже зароджувалася класична хореографія, партія жінки надзвичайно ускладнилася. Вона була настільки ж складна, наскільки і партія кавалера. 
 
Взагалі, у XVIII-му сторіччі танці стали вже дуже складними. Вважається, що саме  в XVIII-му сторіччі відбувалося народження класичної хореографії, народження балету, до якого ми з вами звикли. 
 
Сьогодні танці – це загальний  тренд? Бо я знаю, що в Україні навіть аматорів стало в десятки разів більше, і в них якісь там свої з'їзди, де танцюють, хтось фламенко, а хтось капоейру, створилася певна  субкультура  за останні років десять. Така сама історія в Європі. Це загальний напрямок людських розваг чи як? Чи це навпаки у них таке було у шістдесятих, а  оскільки у нас в шістдесятих був комунізм, і було заборонено якісь там буржуазні танці, то тоді це нас наздогнало зараз в Україні? 
 
Звичайно так. На Заході це все починалося раніше, і цікаво, як ми зараз їздимо і спілкуємося з танцювальними колективами нашого спрямування, із театрами чи студіями історичного танцю, ми бачимо, що там набагато старші покоління. Зараз нас запрошують в Німеччину, тому що ми – молоді, а їхнє покоління вже переросло, і можливо не має стільки інтересу серед молоді. Хоча ми також ведемо свою студію, і більшість людей, які до нас приходять, це вже навіть не студенти, а випускники вузів. Років 5 тому, це були, в основному, студенти. 
 
Давайте подивимося на Схід. Наскільки я зрозумів з ваших слів, і на вашому місці багато інших людей сиділо, і про музику ми говорили, і про ноти, то я зрозумів, що Україна – це такий останній бастіон Європи, бо українські танці схожі с польськими, з німецькими, з угорськими і так далі, і так далі. А якщо ми подивимося далі на Схід, російські танці мають відмінності? Бо в моїй голові це виключно ансамбль «Берізка», які ходили дуже наполегливо хороводами, ну і все, ну ще в них були такі красиві одяги. То що відбувається з танцями на сході від України?
 
Якось ніколи не доводилося спеціально досліджувати російські танці. Проте, на мою думку, є певне спільне коріння, як у всіх індоєвропейських народів, тому що ми бачимо старовинні народні танці, вони всі дуже схожі. Слов'янські ритуальні танці були пов'язані з іграми, з піснями. Тобто, ми бачимо, що в Україні є хороводи, в Росії є хороводи, вони трошки відрізняються, але принцип залишається тотожним. 
 
У XVII-му сторіччі Україна мала великий вплив з Заходу, тому у нас з'являлися шляхетські танці, бальна культура. В Росії вони з'явилися трошечки пізніше і з-під палки указу Петра І, який починав збирати асамблеї. Власне, в Україні ця культура з'явилася, в основному, на Заході, але у Києві в  XVII-му сторіччі ми вже знаємо, що теж проводилися зібрання з танцями, бали. Тож в нас, так само, як і в Росії, була певна своя культура, і потім певні впливи прийшли із Заходу. 
 
Склався такий історичний продукт, що в кінці XVIIІ-го сторіччя на початку ХІХ-го сторіччя бали вже відбувалися абсолютно за європейським форматом, і танцювали майже ті ж самі танці, але, звичайно, придумували дещо своє, що мало якийсь певний локальний колорит. 


Реклама
Loading...

Социальные сети

Tweet
0

Редакция

Электронная почта:
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.