8 апреля 2016, пятница 02:34
RSS Facebook Twitter LiveJournal ВКонтакте
Проекты

Чого чекати від Бюджету на 2014-й рік?

20 января 2014, 00:31
Поделиться →
распечататьраспечатать

В програмі "Без кордонів" взяв участь керівник програм "Лабораторія законодавчих ініціатив" Денис Черніков.

Розмовляв Микола Вересень.

Перед вами стислий текст розмови.

Те, що я читав про бюджет -  десь 50 мільярдів дефіцит, і що це означає? Принаймні, в цілому світі  в таких випадках просто ріжуть усі статті видатків, і намагаються знайти якісь прибутки. В Україні, наскільки я розумію, цього не роблять. Тому що, як я розумію, це все пов'язано з прокуратурою, з міліцією і таке інше, їм треба більше давати грошей.

Не тільки. Дуже багато грошей йде на державну підтримку підприємств. Ніхто не проти, щоб шахтарі мали гідні умови праці, гідну зарплату, але за останні 4 роки ця підтримка збільшилась вдвічі, з 6-ти мільярдів до 13-ти, і не факт, що уряд зупиниться в цьому русі на 13-ти мільярдах. Як показав досвід останніх років, ця цифра може вирости від 30%, або вдвічі.

Тобто, уряд на початку року декларує один обсяг, а потім вже, відповідно до потреби, збільшує його. Якщо ми подивимося далі, на вугільну галузь, то там ситуація дуже несприятлива, дуже ризикована. Є висока зарплата шахтарів, але собівартість більш, ніж вдвічі, перевищує ринкову ціну.

Слухайте, мені  сказали люди з Донецьку, що пан Путін і пан Янукович підписали черговий договір  про вугілля і відкрили кордони для російського вугілля в Україну. Якщо  мені не збрехали, і якщо, перепрошую, ви мені не збрехали, то ми незабаром будемо у вугіллі купатися, але нам так багато не потрібно, я маю на увазі Україну.

Можливо, треба уточнити, що з Росії ми, в основному, збираємося імпортувати коксівне вугілля.

А в Україні його що, бракує?

Бракує певних сортів. Це більш технологічне питання. Нам чогось не вистачає, тому ми возимо це з Росії.

Я це розумію, але мені сказали, що були скасовані всі запобіжники, і тоді вугілля буде дуже-дуже багато.

Тим гірше. Тоді взагалі незрозуміло, навіщо витрачати 1,5 мільярди доларів на підтримку вугільної галузі.

Можна простежити, в який спосіб і куди потім ці гроші йдуть? Можна порахувати чи це не можливо?

Звичайно, можна порахувати. Треба провести аудит господарської діяльності державних шахт. Розібратись, чому збільшилась собівартість. Чому собівартість тони вугілля до президентських виборів була 442 гривні, а ринкова ціна – 723 гривні. Зараз все навпаки, зараз ціна – 470 гривень, а собівартість – 1200 гривень.

Що це означає?

Це означає, що шалений попит на бюджетні кошти, який дедалі більше буде зростати. Якщо коштів не стане в один момент – їх цілком реально може не стати, бо бюджет не наповнюється, дефіцит великий. Просто шахтарі, не дай Боже, отримають менше або взагалі не отримають. Оце буде соціальний вибух. Тобто тут не тільки треба розібратися, чому зросла собівартість, а тут питання, що електорат «Партії регіонів», фактично, утримується за бюджетні кошти.

Тоді як ми можемо на це реагувати? На те, що ми є спонсорами?

Безперечно. У нас малий й середній бізнес спонсорує монополії. Великі компанії – це, передусім, енергетичний сектор – це ж не тільки вугілля, ось, енергетика, майже 3 мільярди пільгових кредитів передбачено на підтримку енергетики: будівництво, реконструкція, підстанції, високовольтні лінії і так далі. При тому, що ці підприємства заплановані на корпоратизацію – це такий подарунок майбутньому власнику за наші з вами гроші.

Те, що мене  ще дивує, спитаю у Вас. Був оприлюднений текст проекту держбюджету, який був внесений Кабінетом міністрів 14-го вересня 2013-го року,  уряд  пропонував Верховній Раді прийняти державний бюджет с доходами, видатками, витратами, все на світі. Ви тут 15 мільярдів доларів десь побачили, про які так довго говорили в грудні? Я питав у ваших колег-експертів, то вони кажуть, що не побачили 15 мільярдів. Ви побачили?

Я не побачив. Цьому є звичайно об'єктивне пояснення. Вони не можуть бути одноразово включені, тому що вони не в один день прийдуть.

Тоді знов брехня. Бо було сказано чітко і ясно, що ми не можемо верстати бюджет без розуміння, за яку ціну ми купуємо газ, чи є у нас взагалі гроші, якісь такі «оборотні кошти», як я пам'ятаю, так? І ось вони є, і перше, і друге є, але нічого ми не бачимо – так хтось брехав?

Звичайно. Я скажу більше, якщо порахувати всю державну підтримку, то можна сказати, з високою вірогідністю -  можна було обійтися без цих 15-ти мільярдів, і знайти ці кошти за рахунок наведення порядку в державних закупівлях і державній допомозі бізнесу. В нас  якась нездорова ситуація, коли на малий та середній бізнес, який повинен бути двигуном зростання – на нього заплановано 11 мільйонів гривень. В тисячу разів менше ніж тільки на одну вугільну галузь. 

Існують люди, яким я довго не вірив, а зараз я починаю сумніватися в собі, що дарма я їм не вірив, які кажуть, що багато представників влади не для того прийшли, щоб урядувати, а для того, щоб щось покласти кудись, ближче до себе і все більше й більше ознак цьому є. Те що  Ви зараз розповідаєте, це якраз ознака не просто «нездоров'я». Коли я бачу багато помилок, причому, в один бік постійно помилки,  то починаєш підозрювати, що це все робиться свідомо і на свою користь.

У нас половину уряду за своїм світоглядом перебуває у сімдесятих роках, коли треба фінансувати підприємства – це один погляд. Друга половина уряду, яка молодша, вона за світоглядом в дев'яностих роках – треба заробити на бюджетних потоках: на закупівлях, на виведенні бюджетних коштів, заробити на бюджеті, створити якісь схеми, як векселі. Тобто, історія повторюється. Ми все це вже бачили наприкінці дев'яностих і це закінчилося технічним дефолтом в  1998 році. Зараз ми бачимо певну регресію  бюджетної системи. 

Але який відсоток тут невігластва? Тому що, коли Ви кажете сімдесяті роки – це є для мене невігластво! Просто світ вже не такий, як в сімдесятих роках! І який відсоток тут заробітчанства?

Фіфті-фіфті. Дуже важко правлячій еліті взагалі сприймати елементарні речі, які вже на Заході, в розвинутих країнах застосовуються для того, щоб витрачання коштів було ефективним, щоб ці видатки спричиняли зростання, відповідно надходження податків. Ось подивіться, у нас були великі втрати від надання податкових пільг після прийняття Податкового кодексу. Майже 60 мільярдів гривень в 2011-му році, потім трохи зменшилося  –  50 мільярдів – але це дуже-дуже багато.

Це якраз і є той дефіцит.

Так, але є питання. Оці пільги –  вони стимулюють чи не стимулюють?  Відповіді у Міндоходів на це немає. Міндоходів завжди вважає, що це втрати. Втрати треба скорочувати. Тобто, малюються якісь астрономічні суми, про які ми зараз говоримо, а потім, коли деяким галузям бізнесу дійсно потрібна підтримка, виходячи з ринкових вимог, їм кажуть, що не має можливості. Ну пільги – це ж не гроші. Це бюджет відмовляється від доходів, так? Але треба відмовлятися сьогодні так, щоб через 3-4 роки підприємство стало на ноги і заплатило більше податків. Про це ніхто не думає. Бюджет, який ми зараз обговорюємо, нажаль наближає ризик технічного дефолту. Повторюється сюжет кінця дев'яностих, тому зміни неминучі, і ціннісні, і законодавчі, і культура платників податків – це все не за горами.

Але все це буде дуже болісно.

Болісно, але всі через це проходили, а що робити. Ми ж не можемо постійно збільшувати-збільшувати видатки, збільшувати-збільшувати, невідомо куди вони йдуть, а потім  –  раз, і грошей немає.


Реклама
Loading...

Социальные сети

Tweet
0

Редакция

Электронная почта:
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.