8 апреля 2016, пятница 20:19
RSS Facebook Twitter LiveJournal ВКонтакте
Проекты

Схід і Захід досі вивчають один одного

30 января 2014, 13:27
Поделиться →
распечататьраспечатать
В програмі "Без кордонів" взяла участь  науковий співробітник Музею мистецтв ім. Варвари та Богдана Ханенків Марта Логвін.

Розмовляв Микола Вересень. 

Перед вами стислий текст розмови.
 
 
Є у мене друзі художники, які досить іронічно ставляться до китайського мистецтва, і я, мабуть, надихався цим іронічним повітрям  і сам став так ставитись. Чому? Тому що, коли я прихожу в музей Ханенків, щось таке я бачу   неперевершене, а щось  бачу, що відстає від Леонардо да Вінчі  на 100 млрд. Км - так само Японія, так само Китай. І  класична фраза, яку говорить один з моїх друзів – ну добре, ну каліграфія, красиво,  я розумію, так це вони вміють писати, але це не Тиціан і не Леонардо і так далі. І я погоджуюсь.
 
Мистецтво живопису в Китаї  дуже давне - спочатку  це були  фрески, потім  ці зображення переносяться на шовк і ще пізніше - на папір. Вони по-своєму в свій час були набагато яскравішими і набагато краще наслідували реальність, ніж в будь якій країні світу. Скажімо, в часи неоліту перші зображення -  це  намальовані чоловічки, де голова і руки сторчать, або відбитки рук. В  Китаї  в ці часи вже малюють обличчя, нехай це буде маска шамана, як деякі дослідники  думають - в цьому вже прорив. Це вони зараз за останні 1000 років законсервувалися в манері живопису, але до того вони дійшли  до таких вершин, до яких інші народи ще не доходили, окрім Греції і Риму, які в свій час дійшли. А потім занепали, нажаль.  Китайська цивілізація продовжується останні 5 тисяч років, і останній час відтворює сама себе. Те, ще у нас  Постмодернізм, і те, що для нас «фу», для китайця це нескінченне джерело натхнення - і це цілком позитивно, і цілком правильно для їхньої свідомості.
 
Просто питання в епохах, так? Наприклад, те, що в Китаї було на 500 років раніше, настало потім в Європі?
 
Так. Наприклад, була своя перспектива,  не  така, як європейська, але  вона вже була за 400 років до того, як почалося Відродження в Європі, і це лишилося там, законсервувалося через китайську повагу до давнини, але все одно воно мало свої цінність, якщо брати всю історію людства.
 
Я поверховий знавець китайського мистецтва. Як і будь-який журналіст. Якщо буду все знати, то помру чи отримаю Нобелівську премію.
 
Краще останній варіант (сміється)
 
Якщо дивитись на конфуціанство, з одного  боку  – повага до старшого, традицій, а з іншого - це ж гальмо. Коли  постійно поважати старших, то коли ж ти себе проявиш?  І потім, коли ми читаємо поруч з Китаєм, що  молодий Рафаель  намагався комусь довести, нехтуючи як раз старим і не маючи  гальма… Хоча, з іншого боку, якщо у тебе є мільярд підданих, то  швидких змін  не варто очікувати. Це, якщо вже подивитись на мистецтво з точки зору політики.
 
Я б хотіла трошки розширити наш погляд. Окрім конфуціанства  на китайську думку впливали і буддизм, який прийшов з Індії, впливали і власні течії з півдня Китаю. Китай умовно можна поділити за ментальними розбіжностями. Це не те, що я з України спостерігаю  китайців, а це думка самих китайців. Розбіжність між Північчю і Півднем країни. 
 
Так, є дві мови фактично. Мандаринська  перша, і друга, я не пам’ятаю…
 
Так, друга – кантонська, 8 діалектів, це вже тонкощі. А я насправді  хочу повернутись то того, що на китайську думку впливало багато чинників, і була сурова дисципліна, яку прищеплював конфуціанський,  а пізніше  неоконфуціанський погляд на світ. Настільки ж була потужна гедоністична  течія в пошуку самого себе, цінності власного емпіричного досвіду, який потрібно не тільки у когось запозичити, але й пережити самому. Що завгодно – нехай це будуть спостереження пульсу у хворого або спостереження хмар над скелею. В цьому китайці були забезпеченні  кількома підходами. І, власне, з цього я б не стала давати такі  різки оцінки.
 
Але я думаю, що, в більшості, сучасний світ Китаю все ж таки, скоріш, конфуціанський ніж гедоністичний, з комуністичної партією, з такими довгими переходами від одного лідера до другого, дуже поступово, без різких змін. Мені, принаймні, так здається із сторони, може я можу помилятись.
 
Ви знаєте, я не жила і не вчилась в Китаї вже добрих 14 років, тому спостерігати китайське життя не з середини я б не стала, і не можу давати оцінок. Краще піти і подивитись на те, щ було в Китаї 100 років тому, і що на такий швидкій картинці було зафіксовано.  Це чудово видно на нашій виставці, яка проходила  в музеї. Я може сама себе і когось гальмую, але я це роблю з позитивних міркувань, щоб може у людини знайшлося більше часу для осмислення того, що відбувається навколо і  в ній самій.
 
Ми пропонуємо речі, які можуть звеселити, можуть викликати якесь обурення. Чого це мені показують таке народне мистецтво, де такі білі діти з рожевими  щоками, як з   радянських плакатів,  і як це бог довголіття летить на кожані. Де тут соцреалістичні мотиви?   Як можна їхати на олені, якщо на оленях китайці ніколи не їхали, а вони таке малюють!
 
Предмет власне моїх розвідок – це символізм китайського мистецтва. За освітою я філолог, і мені цікаво, як один символ, знак передає якесь інше поняття. Нехай це буде на основі біології і філології. Вся китайська доброзичлива символіка, вона базується  на спостереженні над природою, і це як раз  даоська концепція злиття з природою і її пізнання. Другий момент, напевно не обійшлося без конфуціанців, але це моє припущення - багато  омонімів, які звучать однаково, пишуться однаково, але означають різне  в китайські мові, вони спричинили до того, що наприклад  слово «олень» звучить як слово, яке означає чиновник, чиновницька  посада. Тому зображення оленя буде символом вдалої кар’єри. Кожан -    символ щастя, пишеться двома ієрогліфами,  перший означає щастя, другий багатство. 
 
Такі речі були зрозумілі всім в  Китаї, їхня  любов до позитивних, яскравих речей в побуті, прагнення  що разу до  великого, масивного, багатого, яке відображено на наших картинках, на виставці, воно мені симпатичне, і хотілось би привернути увагу  до такої простої, але дуже позитивної стихії.
 
Слухайте, у мене через те, що ви сказали  виникає велике питання.   Якщо ми візьмемо китайця і європейця, які знають, що б нікого не образити, ще якусь мову, і вони між собою спілкуються  про всі ці образи, про які ви зараз сказали…
 
Ну то вони пояснять один одному, мова в цьому допоможе...
 
Просто  я ось про що  думаю – Китай,  Індія, Японія – це просто якийсь злам, важко зрозуміти один одного, навіть якщо ви бездоганно знаєте мову, то  у українця, наприклад буде з англійцем 10% проблем у розумінні чогось, тоді як з китайцем, мені так здається, буде 80% проблем!  Що до того, як вони розуміють кохання, як вони розуміють світанок, річку, як вони розуміють зраду – ось всі ці речі. 
 
Як що ми говоримо про міжкультурне спілкування і про  побут і високі ідеї, ну тут знову до даосів давайте повернемось, тому що, мені здається, це дуже залежить від особистої хімії, людських якостей кожного окремого індивіда. Все ж таки з ХІХ століття  Схід і Захід один одного вивчають. Інколи і справді химерно. І можна розповісти про такі химерні моменти. В одного з китайських імператорів в XVIII столітті був оркестр з євнухів, який грав  європейські мелодії, тобто це такий зразок, як саме імператор розумів реформи на європейський зразок.
 
По-друге, є моменти, коли люди не чують один одного,  і інший момент, коли люди добре розуміють. Скільки  таких відсотків, таких випадків буде, цього ніхто не знає, тим більше я. 


Реклама
Loading...

Социальные сети

Tweet
0

Редакция

Электронная почта:
Телефон: +38 (044) 278-2888, +38 (068) 363-0661
Адрес: г. Киев, ул. Пушкинская, 1-3/5, оф.54
Выходит с ноября 2009 г.
При любом использовании материалов веб-сайта ссылка на Полiт.ua обязательна.
При перепечатке в Интернете обязательна гиперссылка polit.ua.
Все права защищены и охраняются законом.
© Полiт.ua, 2009–2011.