Телефоны для связи:
(044) 256-56-56
(068) 356-56-56
» » Олена Любовець: в 1917 практично не діяло партій суто українських

Олена Любовець: в 1917 практично не діяло партій суто українських

27 июнь 2019, Четверг
14
0
Олена Любовець: в 1917 практично не діяло партій суто українськихВ передаче "Без кордонiв", совместном проекте радио "Эра", проекта "Полiт.ua" и радио "Голос России", приняла участие Елена Любовець, доктор историческиих наук, заведующая отделом украинского Института национальной памяти. Беседовал Мыкола Вересень. Мы публикуем краткое содержание передачи.

Чи могла би бути альтернатива тому, що відбувалося в 1917-20-х роках?
Спочатку я хотіла би сказати, що на нас насувається дата не Жовтневої революції, а початок, як прийнято у нашій вітчизняній історіографії називати, Української революції. Перше з чого вона почалася — це Лютнева революція в Росії. 27 лютого, коли почалися масові заворушення в Петрограді, і вони привели до того, що Микола ІІ зрікся престолу, було повалено самодержавство і пішли зворотні революційні процеси. Дійшли і до України, де одним з перших питань, виявилось національне питання. Революційний провід був переважно представлений інтелігенцією, наприклад, Товариством українських поступовців. Вони щовечора збиралися в клубі “Родина”, обговорювали події, що відбулися в Петрограді, і буквально з перших днів постала проблема реагування України на багато питань, наприклад, автономію України в складі федеративної демократичної Росії. Фактично, з цього часу, розпочинається Українська революція.

Чи можна сподіватися в умовах імперії на будь-який автономний шлях до революції? Наприклад, і Українська революція, і українська незалежність почалися після подій в Петрограді, і звісно, Москві.
Подивіться на революції, які відбувалися, вони відбувалися в центрі імперії, не тільки в Росії, а й в Австро-Угорщині, а потім від центру йшло відгалуження на провінцію. І за інших умов, іншого розвитку просто не могло бути. В реальності треба бути об’єктивними, і об’єктивно сприймати ситуацію — ті процеси, які відбувалися в Україні, вони були неможливі без тих подій, які відбулися в Петрограді, бо було усунуто основне, те, що стримувало, і на першому етапі ці люди, які прийшли, Тимчасовий уряд. Ті умови дали можливість тому потенціалу, який накопичувався весь цей період в українському національному русі, прийняти такі чіткі окреслені форми, і дати можливість українцям реалізовувати свої прагнення.
Чому практично всі діячі українські були соціалістами? Чи це мода така була в Європі?

Не стільки модним, скільки об’єктивно зумовлено. Соціальне становище широких верств населення сприяло появі і поширенню соціалістичних ідей. В Європі на кінець ХІХ століття був популярний марксизм, його економічна теорія, це теж торкалося і України. У нас практично не діяло партій суто українських. До 1917 на території України були поширені загальноросійські, польські, єврейські національні партії. Товариство Українських Поступовців позиціонувало себе як надпартійна організація, і УСДРП, яка була в підпіллі. І практично, саме оці дві політичні сили, вони почали процеси в лютому. Учасники були переконані, що якщо будь-яка політична сила в своїх програмах, заявах, яка якимось  чином не висувала соціалістичні гасла, чи близькі до них, вона не мала шансів на популярність серед широких верств населення. Гострота аграрного питання, яке не було розв’язане. Навіть якщо була би реалізована земельна реформа Столипіна, то для України вона нічого би не вирішувала, бо основна ідея Столипіна була — зруйнувати общину селянську, а в Україні її не було.
Яка роль в революції “волинських полків”?
Вони хотіли те, чого хотіла основна маса солдат — щоб їх не відправляли на фронт. Треба пам’ятати контекст, що йде Перша світова війна четвертий рік. Ці полки, які стояли в Петербурзі, вони складалися з новобранців, але був значний відсоток людей, які потрапляли туди після поранення. Вони пройшли цей жах передової , вони гнили в окопах. Хто ж знов туди хоче потрапити?
А вже з’являлися тоді ці національні полки?
В лютому цього не було. В чому значення волинського полку – виступ на який вийшли робітники, підтримали військові. І один із мотивів цих солдатів: якщо не потрапити на фронт, то відтягнути цей момент.
Дивлячись на всі ці фактори, розвал імперій, кінець війни, то може не було альтернативи?
В будь-якому суспільстві завжди існують різні варіанти подальшого розвитку. За кожним цим варіантом стоять конкретні політичні сили, які мають свої інтереси, своє бажання і так далі. Але потім як розгортаються події? Яка з цих політичних сил має можливість нав’язати суспільству свою програму, і переконати, що саме ця програма відповідає інтересам широких верств населення. В лютому 1917 ці альтернативи не зовсім окреслювалися, але потім для України я виділяю три альтернативи: альтернатива рухатися далі в руслі інтересів Російської Республіки, демократичної республіки, не порушувати єдиний революційний фронт. Інша альтернатива — пропозиція сил, які представляли Центральну Раду, автономія України, де земельне та мовне питання вирішуються, наприклад, в Україні.
Це було внутрішнім, чи це реакція на зовнішнє?

Ті люди, які представляли Центральну Раду, вони не були радикалами. І спочатку вони починали з того, що легітимними засобами намагалися вирішити це питання, тобто, центральний уряд має надати Україні цю автономію. Єдина партія, яка припускала можливість радикального сценарію, це були есери, які були створені в квітні 1917. Вони на установчому з’їзді написали, що вони за автономію, але ця автономія можлива без санкції або згоди Тимчасового Уряду. Але був і тиск знизу, тим паче, що  проголошення Центральної Ради було вибухом для населення, і вони сприймали її як свою рідну владу. Почалося відправляння петицій чи резолюцій в підтримку, скликання різних з’їздів. Якщо дивитися газети 1917 року, то основний зміст цих газет –  повідомлення або стенограми різних з’їздів.
Якби не було радянського з’їзду в Харкові і Муравйова, дала б собі раду Центральна Рада?

Якщо ми припустимо, то безумовно шанс був, бо, фактично, якщо ми будемо брати програми соціально-економічні більшовиків і Центральної Ради — вони мало чим відрізнялись. Тільки Центральна Рада, вона трошки запізнювалась. Більшовики йшли на випередження, вони зразу висували ті гасла, які очікували від них маси. Декрет про землю, Декрет про мир. Інше питання, як це реалізувати. Але селянам це показали, після цього Третій Універсал Центральної Ради, де ті самі гасла. А третя альтернатива вона потім і з’явилася - це більшовики, які потім і прийшли до влади.
Обсудить
Добавить комментарий
Комментарии (0)