Текст обращения украинских писателей к общественности по поводу деятельности НЭК и цензуры
До всіх, кого це стосується (а це стосується всіх)!
У листопаді 2003 року Верховна Рада України без належного обговорення та з численними кричущими порушеннями регламенту прийняла закон «Про захист суспільної моралі» — типово кучмівський тоталітарний продукт, покликаний тримати під державним контролем «останнє, що в нас є» — сферу еротики та сексуальності. Цим законом було проведено створення окремого державного органу, відповідального за згаданий «моральний контроль» — Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (далі — НЕК). Таким чином владна верхівка забезпечила собі ще більше важелів тиску на «підданих», цього разу в найбільш особистому, інтимному.
Ми не такі наївні, щоб очікувати від нинішньої Верховної Ради негайного скасування згаданого закону, а від НЕК — її саморозпуску.
Тому до жодного з цих органів, ані до їхніх представників ми тут не звертаємося. Як і не апелюємо загалом до чинної влади.
Ми звертаємося до всіх, для кого поняття «свобода слова», «свобода творчості» чи «свобода інформації» є визначальними та базовими цінностями, без дотримання яких годі уявляти собі сучасну, демократичну та правову країну. Та й просто: годі уявляти собі нормальне людське життя. При цьому зберігаємо надію, що нас таких усе ще багато.
Ми вважаємо, що діяльність НЕК спрямована передусім на руйнування згаданих свобод. Через посередництво цієї структури в Україну повертається — вже повернулася — цензура. І хоч представники НЕК воліють називати свою діяльність дещо пристойнішим словом «експертиза», суть їхніх дій від цього пристойнішою не стає. Таким чином можемо констатувати завершення коротенького «золотого двадцятиліття» в українській культурі, протягом якого чиновництво не лізло у творчі процеси і не сміло вирішувати, які тенденції в мистецтві дозволяти, а які ні.
Але НЕК — це не тільки цензура, а й хрестоматійне породження «подвійних стандартів» української влади. Невсипно охороняючи «суспільну мораль» і тероризуючи то радикальних митців-акціоністів, то талановитого письменника, то окремі редакції окремих видань, НЕК цнотливо закриває очі на ті процеси, що перебувають під контролем і «кришею» можновладців. Наприклад, на стрімке перетворення країни у міжнародний заповідник секс-туризму.
Доводиться констатувати, що НЕК є всього тільки ширмою. ЇЇ неспроможність виявляє себе вже хоча б у виразній вибірковості її «рекомендацій», спрямованих найчастіше проти всього, що непопсове, неформатне, іновативне, інакше. І все це у країні, яка претендує називатись європейською.
До речі, практика сучасних європейських демократій свідчить про дві засадничі відмінності у підході. По-перше, аналогічні «наглядові» структури є виключно недержавними, громадськими і добровільними організаціями, жодним чином не утримуваними на кошти бюджету. По-друге, пріоритетом для захисту там вважається не «суспільна мораль», а свобода людини, слова, творчого вираження. Усе, як в Україні, тільки з точністю до навпаки.
Сьогодні ми впритул наблизилися до дати, за якою — більше ніж імовірна зміна політичного режиму в нашій країні. Серед інших неприємностей слід очікувати і своєрідну зміну орієнтирів, а традиційно кажучи — «закручування гайок», у гуманітарних (з погляду влади — «ідеологічних») сферах. Це означає, що для НЕК можуть настати істинно золоті часи, коли юридичне обмеження та інформаційне блокування інакодумців будуть лицемірно мотивуватися «турботою про суспільну мораль».
Що ми можемо цій нерадісній перспективі протиставити?
Звичайно, опір. Ми дещо, здається, вміємо, а дечому зможемо навчитися. Ми пропонуємо тут і тепер розпочати безстрокову акцію протесту не тільки проти деяких форм діяльності — проти самого існування НЕК. Неформальна спільнота її противників існує вже сьогодні. Ми не закликаємо до формалізації цієї спільноти, «розбудови» і тому подібних «установчих заходів». Навпаки — що неформальнішою вона стане, то сильнішою. Але в той же час вона має бути таки спільнотою.
Спробуймо діяти, тобто:
— контролювати кожне рішення НЕК, протестувати проти їхнього втілення через судові органи, надавати найширшому публічному розголосові кожен прояв цензури;
— активізувати дослідження табуйованих тем, розгорнувши якомога більше провокативних і радикальних проектів, що підважуватимуть «суспільну мораль»;
— не надавати рукописи, видані книги чи випущені фільми на розгляд і «експертизи» НЕК, не брати до уваги «рекомендації» та висновки комісії;
— всіма доступними засобами, за кожної нагоди, завжди і всюди вимагати від Прем'єр-міністра (незалежно від особи) та його заступників ліквідації НЕК;
— спільно досягати такої ситуації, за якої цензура виявиться безсилою, утиски неможливими, а діяльність НЕК безглуздою.
Запрошуємо всіх продовжити цей ряд.
Свобода залежить від кожного з нас.
Сергій Жадан
Лесь Подерв’янський
Андрій Бондар
Юрій Андрухович
">[1] ">Текст обращения на русском языке:
Всем, кого это касается (а это касается всех)!
В ноябре 2003 года Верховная Рада Украины без надлежащего обсуждения и с многочисленными кричащими нарушениями регламента приняла закон «О защите общественной морали» - типично кучмовский тоталитарный продукт, призванный держать под государственным контролем «последнее, что у нас есть» - сферу эротики и сексуальности. Согласно этому закону, был создан отдельный государственный орган, ответственный за упомянутый «моральный контроль» - Национальная экспертная комиссия по проблемам защиты общественной морали (дальше - НЭК). Таким образом, властная верхушка обеспечила себе еще больше рычагов давления на «подданных», на этот раз в сфере наиболее личного, интимного.
Мы не настолько наивны, чтобы ожидать от нынешней Верховной Рады немедленной отмены упомянутого закона, а от НЭК – ее самороспуска.
Поэтому ни к одному из этих органов или их представителей мы не обращаемся. Как и вообще не апеллируем к действующей власти.
Мы обращаемся ко всем, для кого понятия «свободы слова», свободы творчества» или «свободы информации» являются определяющими и базовыми ценностями, без реализации которых невозможно представить себе современное, демократическое и правовое государство. Да и вообще – невозможно представить себе нормальную человеческую жизнь. При этом сохраняем надежду, что нас таких все еще много.
Мы считаем, что деятельность НЭК направлена прежде всего на разрушение упомянутых свобод. С помощью этой структуры на Украину возвращается – уже вернулась – цензура. И хотя представители НЭК предпочитают называть свою деятельность несколько более пристойным словом «экспертиза», сущность их действий от этого не становится пристойной. Таким образом, мы можем констатировать завершение короткого «золотого двадцатилетия» в украинской культуре, на протяжении которого чиновничество не лезло в творческие процессы и не смело решать, какие тенденции в искусстве разрешать, а какие – нет.
Но НЭК – это не только цензура, но и хрестоматийное порождение «двойных стандартов» украинской власти. Неусыпно охраняя «общественную мораль» и терроризируя то деятелей радикального искусства – акционистов, то талантливого писателя, то отдельные редакции отдельных изданий, НЭК стыдливо закрывает глаза на те процессы, которые происходят под контролем и «крышей» власть имущих. Например, на стремительное превращение страны в международный заповедник секс-туризма.
Приходится констатировать, что НЭК является всего лишь ширмой. Ее несостоятельность проявляется хотя бы в выразительной избирательности ее «рекомендаций», направленных чаще всего против всего непопсового, неформатного, инновативного, инакового. И все это происходит в стране, которая претендует на то, чтобы называться европейской.
Кстати, практика современных европейских демократий свидетельствует о наличии двух основополагающих различий в походах. Во-первых, аналогичные «надзорные» структуры там являются исключительно негосударственными, гражданскими и добровольными организациями, которые ни в коем случае не содержатся на бюджетные деньги. Во-вторых, приоритетным объектом защиты там считают не «общественную мораль», а свободу человека, слова, творческого высказывания. Все, как на Украине, только с точностью до наоборот.
Сегодня мы вплотную приблизились к дате, за которой более чем вероятная смена политического режима в нашей стране. Наряду с другими неприятностями, следует ожидать и своеобразной смены ориентиров, а попросту говоря - «закручивания гаек», в гуманитарной (с точки зрения власти – «идеологической») сфере. Это означает, что для НЭК может наступить действительно золотое время, когда юридическое ограничение и информационное блокирование инакомыслящих будут лицемерно мотивировать «заботой об общественной морали».
Что мы можем противопоставить этой нерадостной перспективе?
Конечно, сопротивление. Что-то мы, кажется, умеем, а чему-то сможем научиться. Мы предлагаем здесь и сейчас начать бессрочную акцию протеста не только против некоторых форм деятельности — против самого существования НЭК. Неформальное сообщество ее противников существует уже сегодня. Мы не призываем к формализации этого сообщества, его «планомерному развитию» и тому подобным «учредительным мероприятиям». Наоборот – чем более неформальным оно будет, тем окажется сильнее. Но в то же время, оно должно действительно быть сообществом.
Попробуем действовать, то есть:
- контролировать каждое решение НЭК, протестовать против их воплощения с помощью судебных органов, обеспечивать максимально широкую огласку каждому проявлению цензуры;
- активизировать исследование табуированных тем, развернув как можно больше провокативных и радикальных проектов, которые приподнимут уровень «общественной морали»;
- не предоставлять рукописи, изданные книги или выпущенные фильмы на рассмотрение и «экспертизу» НЭК, не принимать во внимание «рекомендации» и выводы комиссии;
- всеми доступными средствами, при каждом удобном случае, всегда и всюду требовать от Премьер-министра (вне зависимости от персоны) и его заместителей ликвидации НЭК;
- совместными усилиями добиться такой ситуации, при которой цензура окажется бессильной, притеснения невозможными, а деятельность НЭК бессмысленной.
Приглашаем всех продолжить этот список.
Свобода зависит от каждого из нас
У листопаді 2003 року Верховна Рада України без належного обговорення та з численними кричущими порушеннями регламенту прийняла закон «Про захист суспільної моралі» — типово кучмівський тоталітарний продукт, покликаний тримати під державним контролем «останнє, що в нас є» — сферу еротики та сексуальності. Цим законом було проведено створення окремого державного органу, відповідального за згаданий «моральний контроль» — Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (далі — НЕК). Таким чином владна верхівка забезпечила собі ще більше важелів тиску на «підданих», цього разу в найбільш особистому, інтимному.
Ми не такі наївні, щоб очікувати від нинішньої Верховної Ради негайного скасування згаданого закону, а від НЕК — її саморозпуску.
Тому до жодного з цих органів, ані до їхніх представників ми тут не звертаємося. Як і не апелюємо загалом до чинної влади.
Ми звертаємося до всіх, для кого поняття «свобода слова», «свобода творчості» чи «свобода інформації» є визначальними та базовими цінностями, без дотримання яких годі уявляти собі сучасну, демократичну та правову країну. Та й просто: годі уявляти собі нормальне людське життя. При цьому зберігаємо надію, що нас таких усе ще багато.
Ми вважаємо, що діяльність НЕК спрямована передусім на руйнування згаданих свобод. Через посередництво цієї структури в Україну повертається — вже повернулася — цензура. І хоч представники НЕК воліють називати свою діяльність дещо пристойнішим словом «експертиза», суть їхніх дій від цього пристойнішою не стає. Таким чином можемо констатувати завершення коротенького «золотого двадцятиліття» в українській культурі, протягом якого чиновництво не лізло у творчі процеси і не сміло вирішувати, які тенденції в мистецтві дозволяти, а які ні.
Але НЕК — це не тільки цензура, а й хрестоматійне породження «подвійних стандартів» української влади. Невсипно охороняючи «суспільну мораль» і тероризуючи то радикальних митців-акціоністів, то талановитого письменника, то окремі редакції окремих видань, НЕК цнотливо закриває очі на ті процеси, що перебувають під контролем і «кришею» можновладців. Наприклад, на стрімке перетворення країни у міжнародний заповідник секс-туризму.
Доводиться констатувати, що НЕК є всього тільки ширмою. ЇЇ неспроможність виявляє себе вже хоча б у виразній вибірковості її «рекомендацій», спрямованих найчастіше проти всього, що непопсове, неформатне, іновативне, інакше. І все це у країні, яка претендує називатись європейською.
До речі, практика сучасних європейських демократій свідчить про дві засадничі відмінності у підході. По-перше, аналогічні «наглядові» структури є виключно недержавними, громадськими і добровільними організаціями, жодним чином не утримуваними на кошти бюджету. По-друге, пріоритетом для захисту там вважається не «суспільна мораль», а свобода людини, слова, творчого вираження. Усе, як в Україні, тільки з точністю до навпаки.
Сьогодні ми впритул наблизилися до дати, за якою — більше ніж імовірна зміна політичного режиму в нашій країні. Серед інших неприємностей слід очікувати і своєрідну зміну орієнтирів, а традиційно кажучи — «закручування гайок», у гуманітарних (з погляду влади — «ідеологічних») сферах. Це означає, що для НЕК можуть настати істинно золоті часи, коли юридичне обмеження та інформаційне блокування інакодумців будуть лицемірно мотивуватися «турботою про суспільну мораль».
Що ми можемо цій нерадісній перспективі протиставити?
Звичайно, опір. Ми дещо, здається, вміємо, а дечому зможемо навчитися. Ми пропонуємо тут і тепер розпочати безстрокову акцію протесту не тільки проти деяких форм діяльності — проти самого існування НЕК. Неформальна спільнота її противників існує вже сьогодні. Ми не закликаємо до формалізації цієї спільноти, «розбудови» і тому подібних «установчих заходів». Навпаки — що неформальнішою вона стане, то сильнішою. Але в той же час вона має бути таки спільнотою.
Спробуймо діяти, тобто:
— контролювати кожне рішення НЕК, протестувати проти їхнього втілення через судові органи, надавати найширшому публічному розголосові кожен прояв цензури;
— активізувати дослідження табуйованих тем, розгорнувши якомога більше провокативних і радикальних проектів, що підважуватимуть «суспільну мораль»;
— не надавати рукописи, видані книги чи випущені фільми на розгляд і «експертизи» НЕК, не брати до уваги «рекомендації» та висновки комісії;
— всіма доступними засобами, за кожної нагоди, завжди і всюди вимагати від Прем'єр-міністра (незалежно від особи) та його заступників ліквідації НЕК;
— спільно досягати такої ситуації, за якої цензура виявиться безсилою, утиски неможливими, а діяльність НЕК безглуздою.
Запрошуємо всіх продовжити цей ряд.
Свобода залежить від кожного з нас.
Сергій Жадан
Лесь Подерв’янський
Андрій Бондар
Юрій Андрухович
">[1] ">Текст обращения на русском языке:
Всем, кого это касается (а это касается всех)!
В ноябре 2003 года Верховная Рада Украины без надлежащего обсуждения и с многочисленными кричащими нарушениями регламента приняла закон «О защите общественной морали» - типично кучмовский тоталитарный продукт, призванный держать под государственным контролем «последнее, что у нас есть» - сферу эротики и сексуальности. Согласно этому закону, был создан отдельный государственный орган, ответственный за упомянутый «моральный контроль» - Национальная экспертная комиссия по проблемам защиты общественной морали (дальше - НЭК). Таким образом, властная верхушка обеспечила себе еще больше рычагов давления на «подданных», на этот раз в сфере наиболее личного, интимного.
Мы не настолько наивны, чтобы ожидать от нынешней Верховной Рады немедленной отмены упомянутого закона, а от НЭК – ее самороспуска.
Поэтому ни к одному из этих органов или их представителей мы не обращаемся. Как и вообще не апеллируем к действующей власти.
Мы обращаемся ко всем, для кого понятия «свободы слова», свободы творчества» или «свободы информации» являются определяющими и базовыми ценностями, без реализации которых невозможно представить себе современное, демократическое и правовое государство. Да и вообще – невозможно представить себе нормальную человеческую жизнь. При этом сохраняем надежду, что нас таких все еще много.
Мы считаем, что деятельность НЭК направлена прежде всего на разрушение упомянутых свобод. С помощью этой структуры на Украину возвращается – уже вернулась – цензура. И хотя представители НЭК предпочитают называть свою деятельность несколько более пристойным словом «экспертиза», сущность их действий от этого не становится пристойной. Таким образом, мы можем констатировать завершение короткого «золотого двадцатилетия» в украинской культуре, на протяжении которого чиновничество не лезло в творческие процессы и не смело решать, какие тенденции в искусстве разрешать, а какие – нет.
Но НЭК – это не только цензура, но и хрестоматийное порождение «двойных стандартов» украинской власти. Неусыпно охраняя «общественную мораль» и терроризируя то деятелей радикального искусства – акционистов, то талантливого писателя, то отдельные редакции отдельных изданий, НЭК стыдливо закрывает глаза на те процессы, которые происходят под контролем и «крышей» власть имущих. Например, на стремительное превращение страны в международный заповедник секс-туризма.
Приходится констатировать, что НЭК является всего лишь ширмой. Ее несостоятельность проявляется хотя бы в выразительной избирательности ее «рекомендаций», направленных чаще всего против всего непопсового, неформатного, инновативного, инакового. И все это происходит в стране, которая претендует на то, чтобы называться европейской.
Кстати, практика современных европейских демократий свидетельствует о наличии двух основополагающих различий в походах. Во-первых, аналогичные «надзорные» структуры там являются исключительно негосударственными, гражданскими и добровольными организациями, которые ни в коем случае не содержатся на бюджетные деньги. Во-вторых, приоритетным объектом защиты там считают не «общественную мораль», а свободу человека, слова, творческого высказывания. Все, как на Украине, только с точностью до наоборот.
Сегодня мы вплотную приблизились к дате, за которой более чем вероятная смена политического режима в нашей стране. Наряду с другими неприятностями, следует ожидать и своеобразной смены ориентиров, а попросту говоря - «закручивания гаек», в гуманитарной (с точки зрения власти – «идеологической») сфере. Это означает, что для НЭК может наступить действительно золотое время, когда юридическое ограничение и информационное блокирование инакомыслящих будут лицемерно мотивировать «заботой об общественной морали».
Что мы можем противопоставить этой нерадостной перспективе?
Конечно, сопротивление. Что-то мы, кажется, умеем, а чему-то сможем научиться. Мы предлагаем здесь и сейчас начать бессрочную акцию протеста не только против некоторых форм деятельности — против самого существования НЭК. Неформальное сообщество ее противников существует уже сегодня. Мы не призываем к формализации этого сообщества, его «планомерному развитию» и тому подобным «учредительным мероприятиям». Наоборот – чем более неформальным оно будет, тем окажется сильнее. Но в то же время, оно должно действительно быть сообществом.
Попробуем действовать, то есть:
- контролировать каждое решение НЭК, протестовать против их воплощения с помощью судебных органов, обеспечивать максимально широкую огласку каждому проявлению цензуры;
- активизировать исследование табуированных тем, развернув как можно больше провокативных и радикальных проектов, которые приподнимут уровень «общественной морали»;
- не предоставлять рукописи, изданные книги или выпущенные фильмы на рассмотрение и «экспертизу» НЭК, не принимать во внимание «рекомендации» и выводы комиссии;
- всеми доступными средствами, при каждом удобном случае, всегда и всюду требовать от Премьер-министра (вне зависимости от персоны) и его заместителей ликвидации НЭК;
- совместными усилиями добиться такой ситуации, при которой цензура окажется бессильной, притеснения невозможными, а деятельность НЭК бессмысленной.
Приглашаем всех продолжить этот список.
Свобода зависит от каждого из нас
Обсудить
Комментарии (0)