Налоговый кодекс

ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Розділ І    Загальні положення - (1 стор.)
Розділ ІІ        Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів) - (65 стор.)
Розділ ІІІ         Податок на прибуток підприємств - (171 стор.)
Розділ ІV         Податок на доходи фізичних осіб  - (244 стор.)                                                       
Розділ V          Податок на додану вартість  - (298 стор.)                                                                 
Розділ VI    Акцизний податок  - (358 стор.)                                                                                        
Розділ VII    Податок на транспортні засоби  - (390 стор.)                                                                
Розділ VIIІ         Екологічний податок - (398 стор.)
Розділ ІХ    Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України - ( 413 стор.)
 Розділ Х    Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні - (416 стор)       Розділ XI    Плата за користування надрами  - (421 стор.)
Розділ XII    Місцеві податки і збори - (440 стор.)
Розділ XIІІ    Плата за землю  - (451 стор.)                                                                                          
Розділ ХІV    Спеціальні податкові режими  - (463 стор.)
Розділ XV    Збір за користування радіочастотним ресурсом України - (487 стор.)                                                                                                                     
Розділ XVI    Збір за спеціальне використання води  - (492 стор.)
Розділ XVIІ    Збір за спеціальне використання лісових ресурсів  - (500 стор.)
Розділ XVIII    Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції   - (510 стор.) 
Розділ XІХ    Прикінцеві та перехідні положення - (515 стор.)
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дії Податкового кодексу України
1.1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у процесі встановлення, зміни та скасування податків та зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
1.2. Відносини, що виникають у зв’язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України, регулюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
1.3. У цьому Кодексі терміни „податок”, „податки” означають усі види податків та зборів, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 2. Внесення змін до Податкового кодексу України та спеціальних законів з питань оподаткування
2.1. Зміна положень цього Кодексу або законів з питань оподаткування може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу або відповідного спеціального закону з питань оподаткування.
2.2. У разі коли внесений до Верховної Ради України законопроект регулює положення, встановлені цим Кодексом, такий проект повинен подаватися як проект закону про внесення змін до цього Кодексу.
Стаття 3. Податкове законодавство України
3.1. Податкове законодавство України складається з цього Кодексу, Митного кодексу України (у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього Розділу; міжнародних договорів, якими регулюються питання оподаткування, що набули чинності, в тому числі згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів з питань оподаткування, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших законів з питань оподаткування.
3.2. Акти податкового законодавства України мають відповідати Конституції України та цьому Кодексу та застосовуються лише у частині, що не суперечить положенням Конституції України та цього Кодексу.
3.3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені податковим законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.
3.4. Контролюючі органи надають податкові консультації та податкові роз’яснення у порядку визначеному розділом ІІ цього Кодексу.
Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
4.1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
4.1.1) загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона визнається;
4.1.2) рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до усіх платників податків незалежно від майнового стану, соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
4.1.3) невідворотність настання визначеної законодавством відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
4.1.4) презумпції правомірності рішень платника у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
4.1.5) фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;
4.1.6) соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до фактичної платоспроможності платників податків;
4.1.7) економічна ефективність - податки та збори не повинні перешкоджати ефективному розподілу економічних ресурсів;
4.1.8) економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
4.1.9) стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду;
4.1.10) рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків та зручності їх сплати платниками;
4.1.11) єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
4.2. Податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.
4.2. Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом,  сплаті не підлягають.
4.3. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
4.4. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами
5.1. Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та іншими законами з питань оподаткування та митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Розділу.
5.2. У разі коли норми інших законодавчих актів суперечать нормам цього Кодексу та/або законів з питань оподаткування та митної справи, застосовуються норми цього Кодексу та/або законів з питань оподаткування та митної справи.
5.3. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, наведеному в інших законах.
Стаття 6. Дія актів податкового законодавства у часі
6.1. Акти податкового законодавства набирають чинності з моменту їх введення у дію в установленому порядку.
6.2. Акти податкового законодавства втрачають чинність у разі:
6.2.1) закінчення строку, на який вони приймалися;
6.2.2) скасування або визнання їх такими, що втратили чинність;
6.2.3) набрання чинності актом податкового законодавства, що в інший спосіб регулює відносини, що були урегульовані раніше;
6.2.4) набрання законної сили рішенням суду про визнання судом акта податкового законодавства недійсним.
6.3. У разі коли податкові правовідносини виникли раніше і регулювалися актом податкового законодавства, що втратив чинність, новий акт податкового законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
6.4. Акти податкового законодавства, які посилюють або встановлюють додаткову відповідальність платників податків, не мають зворотної сили.
Стаття 7. Визнання невідповідності актів податкового законодавства цьому Кодексу
7.1. Визнання акта податкового законодавства таким, що не відповідає цьому Кодексу, здійснюється у разі, коли такий акт:
7.1.1) виданий органом, який не має права згідно з цим Кодексом видавати акти податкового законодавства, або виданий з порушенням установленого порядку видання таких актів;
7.1.2) відміняє чи обмежує права платників податків, податкових агентів, їх представників або повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб, визначених цим Кодексом;
7.1.3) установлює обов’язки, що не передбачені цим Кодексом, чи змінює визначений цим Кодексом зміст обов’язків учасників відносин, що регулюються цим Кодексом, інших осіб, обов’язки яких визначені цим Кодексом;
7.1.4) забороняє вчинення передбачених цим Кодексом дій платниками податків, податковими агентами, їх представниками, контролюючими органами або їх посадовими особами;
7.1.5) дозволяє чи допускає дії, заборонені цим Кодексом;
7.1.6) змінює встановлені цим Кодексом засади, умови, послідовність чи порядок дії учасників відносин, що регулюються податковим законодавством, інших осіб, обов’язки яких визначені цим Кодексом;
7.1.7) змінює зміст понять і термінів, визначених у цьому Кодексі, чи застосовує такі поняття та терміни в іншому значенні, ніж це передбачено цим Кодексом;
7.2. Акт податкового законодавства є таким, що не відповідає цьому Кодексу, та не застосовується за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Стаття 8. Поняття податку та збору
8.1. Податком є обов'язковий, безумовний, індивідуально безвідплатний платіж, що справляється з платників податків у формі відчуження грошових коштів або інших матеріальних активів, у тому числі при виконанні угод про розподіл продукції, з метою забезпечення діяльності держави та територіальних громад.
8.2. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
8.3. Не визнаються податком або збором платежі, що не визначені цим Кодексом як податки або збори.
8.4. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом або законами з питань оподаткування та митної справи порядку, становить податкову систему України.
Стаття 9. Загальні засади встановлення податків
9.1. Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:
платники податку;
об'єкт оподаткування;
база оподаткування;
ставка податку;
порядок обчислення податку;
податковий період;
строк та порядок сплати податку;
строк та порядок складення і подання звітності про обчислення і сплату податку;
момент виникнення податкових зобов`язань;
інші елементи (виключно для визначення місцевого податку чи збору).
9.2. Під час встановлення податку можуть передбачатися підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування.
9.3. Елементи податку, визначені в пункті 9.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 10. Види податків та зборів
10.1. В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
10.2. До загальнодержавних належать податки та збори, що установлені цим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
10.3. До місцевих належать податки та збори, що установлені відповідно до пункту 4.4. статті 4 цього Розділу рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Стаття 11. Загальнодержавні податки та збори
11.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:
11.1.1) податок на прибуток підприємств;
11.1.2) податок на доходи фізичних осіб;
11.1.3) податок на додану вартість;
11.1.4) акцизний податок;
11.1.5) податок на транспортні засоби;
11.1.6) екологічний податок;
11.1.7) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
11.1.8) рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
11.1.9) плата за користування надрами;
11.1.10) плата за землю;
11.1.11) збір за користування радіочастотним ресурсом України;
11.1.12) збір за спеціальне використання води;
11.1.13) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
11.1.14) єдиний податок;
11.1.15) фіксований сільськогосподарський податок;
11.1.16) збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);
11.1.17) мито;
11.1.18) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
11.1.19) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
11.2. Відносини, що пов’язані із установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
11.3. Порядок зарахування загальнодержавних податків та зборів до Державного бюджету України, місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством.
11.4. Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються Кабінетом Міністрів України.
11.5. Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
11.6. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Стаття 12. Місцеві податки та збори
12.1. До місцевих податків належить:
12.1.1) податок з реклами.
12.1.1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
12.2. До місцевих зборів належать:
12.2.1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
12.2.2) збір за місця для паркування транспортних засобів;
12.2.3) туристичний збір;
12.2.4) ринковий збір;
12.3. Місцеві ради обов’язково установлюють податок з реклами, ринковий збір, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
12.4. Місцеві ради самостійно вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо установлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
12.5. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
12.6. Порядок зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством.
Стаття 13. Спеціальні податкові режими
13.1. Спеціальні податкові режими Установлюються цим Кодексом, і застосовуються у випадках і порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами з питань оподаткування та митної справи.
13.1.1. Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів, а також суб'єктів господарювання, що провадять свою діяльність на певній території, який запроваджується державою для досягнення чітко визначених цілей.
13.1.2. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів, визначених статтями 11 та 12 цього Розділу.
13.1.3. Не визнаються спеціальними режимами податкові режими, що не визначені такими цим Кодексом
13.2. До спеціальних податкових режимів належать:
13.2.1) спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва;
13.2.2) фіксований сільськогосподарський податок;
13.2.3) спеціальний режим оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на основі енергозберігаючих, екологічно прийнятних та високих технологій.
13.2.3) спеціальний режим оподаткування технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, що виконують реалізують проекти технологічних парків та наукових парків, їх партнерів, що реалізують проекти  наукових парків.
Стаття 14. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.
14.1. Верховна Рада України установлює на території України загальнодержавні податки та збори та визначає:
14.1.1) перелік загальнодержавних податків та зборів;
14.1.2) перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад;
14.1.3) положення, що зазначені в пунктах 9.1 - 9.2 статті 9 цього Розділу щодо загальнодержавних податків та зборів;
14.1.4) положення, що зазначені в пунктах 9.1- 9.2 статті 9 цього Розділу щодо місцевих податків та зборів.
14.2. До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Криму належить:
14.2.1) установлення на території Автономної Республіки Крим загальнодержавних податків та зборів, зазначених у підпунктах 11.1.5 і 11.1.9 пункту 11.1 статті 11 цього Розділу, у межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або законами з питань оподаткування;
14.2.2) зміна розміру ставок податків та зборів, передбачених у підпункті 14.2.1 пункту 14.2 цієї статті, у межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або законами з питань оподаткування, у порядку, установленому цим Кодексом;
14.2.3) визначення розміру і надання додаткових податкових пільг у межах сум, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим.
14.3. До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо місцевих податків та зборів належить:
14.3.1) прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів з одночасним затвердженням положення про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору;
14.3.2) підготовка та прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”;
14.3.3) встановлення місцевих податків та зборів, за наявності об’єктів оподаткування або умов, пов'язаних із встановленням таких податків та зборів, у межах граничних розмірів ставок та з урахуванням особливостей їх визначення, встановлених цим Кодексом;
14.3.4) прийняття до початку наступного бюджетного періоду рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 серпня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом;
14.3.5) офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є актом законодавства з питань оподаткування місцевими податками та зборами;
14.3.6) у положенні про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору відповідно до норм цього Кодексу визначаються елементи податку відповідно до статті 9 цього Розділу;
14.3.7) у положенні також зазначаються відповідні статті цього Кодексу, згідно з якими платники місцевих податків та зборів, що визначені у рішенні як податкові агенти несуть відповідальність за порушення податкового законодавства;
14.3.8) копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів та положення про порядок їх справляння надсилається у десятиденний строк з моменту оприлюднення до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів;
14.3.9) центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно порядку, встановленому цим Кодексом, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення;
14.3.10) у разі коли сільська, селищна або міська рада не затвердила рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів та з урахуванням коефіцієнтів, визначених цим Кодексом;
14.3.11) сільська, селищна та міська рада, яка прийняла рішення про встановлення місцевого податку чи збору, має право:
а) скасовувати або зупиняти справляння місцевого податку чи збору, крім місцевих податків та зборів, що є обов'язковими для встановлення згідно з нормами цього Кодексу;
б) установлювати стосовно окремих об’єктів оподаткування пільгові ставки місцевих податків та зборів, що не є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу;
Пільги із сплати місцевих податків та зборів визначаються лише у межах сум, що надходять до відповідних місцевих бюджетів у вигляді зазначених місцевих податків та зборів;
14.3.12) не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Стаття 15. Усунення подвійного оподаткування
15.1. Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.
15.2. При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.
15.3. Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов‘язковість якого надана Верховною Радою України.
15.4. Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом. 
15.5. Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Стаття 16. Визначення понять
16.1. У цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
16.1.1) аваль - вексельне поручительство, згідно з яким банк бере на себе відповідальність перед векселедержателем за виконання векселедавцем оплати податкового векселя, яке оформляється шляхом проставлення гарантійного напису банку на кожному примірнику податкового векселя;
16.1.2) активи - у значенні, наведеному у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
16.1.3) амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);
16.1.4) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції);
16.1.5) алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1, 2 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД;
16.1.6) акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників органу державної податкової служби розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
16.1.7) апеляційне оскарження - оскарження платником податку податкового повідомлення – рішення  про визначення сум грошового зобов’язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу у порядку і строки, які встановлені цим Кодексом, за процедурами адміністративного або судового оскарження;
16.1.8) аукціон (публічні торги) - конкурентний спосіб продажу активів з метою отримання максимальної виручки від продажу активів у визначений час і в установленому місці;
16.1.9) балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів – сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації;
16.1.10) бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі, включаючи, будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається надходження коштів до продавця з метою компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг);
16.1.11) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з наведених нижче ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;
в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна:
фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;
суб'єктів господарювання, що оголошені банкрутами у встановленому законом порядку, або зняті з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв’язку з їх ліквідацією;
г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі;
ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;
16.1.12) базова ставка фрахту - сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування;
16.1.13) безоплатно надані товари, роботи, послуги -:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використання нею;
16.1.14) біоетанол - спирт етиловий зневоджений, який виготовлений з біомаси для використання як біопалива та належить до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД;
16.1.15) будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;
16.1.16) бюджетна дотація - фінансова допомога з боку держави, що надається суб'єкту господарювання на безповоротній основі з метою зміцнення його фінансово-економічного становища та (або) для забезпечення виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг;
16.1.17) бюджетна установа - у значенні, наведеному у Бюджетному кодексі України;
16.1.18) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених Розділом V цього Кодексу
Автоматичне бюджетне відшкодування – відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами камеральної перевірки платникам, які відповідають критеріям, визначеним у п.22.18 статті 22 Розділу V цього Кодексу
16.1.19) вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості;
16.1.20) вартість малоцінних необоротних матеріальних активів, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість малоцінних необоротних матеріальних активів;
16.1.21) вантаж для цілей Розділу IX - природний газ, нафта та продукти її переробки (нафтопродукти), а також аміак;
16.1.22) векселедавець - для цілей Розділу VI суб'єкт господарювання - виробник, який одержує спирт етиловий з акцизного складу для переробки на іншу підакцизну продукцію або для виробництва продукції, зазначеної у статті 15 та 19 розділу VI цього Кодексу;
16.1.23) векселедержатель для цілей Розділу VI - орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця;
16.1.24) великий платник податків - юридична особа, віднесена до категорії великих платників податків відповідно до критеріїв, установлених центральним органом державної податкової служби;
16.1.25) видобуток для цілей Розділу X цього Кодексу - технологічний процес вилучення з покладу в надрах та підняття на поверхню вуглеводневої сировини, у тому числі під час геологічного вивчення;
16.1.26) виноробна продукція - вина виноградні натуральні, вина натуральні кріплені, шампанські, ігристі, газовані, вермути, бренді, сусло виноградне та інші виноматеріали, коньяки, інші алкогольні напої з винограду, плодів та ягід;
16.1.27) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (за винятком змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
16.1.28) вироблена продукція - загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл продукції і доставленої в пункт вимірювання;
16.1.29) відокремлені підрозділи - у значенні, наведеному у Господарському кодексі України;
16.1.30) відокремлений підрозділ для цілей Розділу XII цього Кодексу - підрозділ суб’єкта господарювання, який розташований поза його межами та здійснює всі або частину його функцій (визначення для цілей статті 3 розділу ХІІ Кодексу);
16.1.31) відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування;
16.1.32) відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платникові податків без зміни якісних або кількісних характеристик;
16.1.33) відповідний маршрут - шлях транспортування (переміщення) вантажу, що визначається видом транспортних послуг під час його транзиту трубопроводами, зокрема:
- між прикордонними пунктами приймання (відправлення) та призначення або перевалювальним комплексом для вантажу, що надійшов з території інших держав і призначений для споживачів за межами України;
- магістральними трубопроводами, у тому числі з наданням послуг з тимчасового зберігання або переробки вантажу на території України, з подальшим переміщенням за її межі;
16.1.34) власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава;
16.1.35) вуглеводнева сировина - нафта, природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ), газовий конденсат, що є товарною продукцією;
16.1.36) господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання прибутку і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
16.1.37) господарська діяльність гірничодобувного підприємства з видобування корисних копалин для цілей Розділу XI Кодексу - це діяльність гірничодобувного підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.
16.1.38) грошове зобов'язання в міжнародних правовідносинах - зобов'язання платника податків сплатити до бюджету іноземної держави відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законодавством такої іноземної держави;
16.1.39) грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію (крім штрафів, накладених на фізичну особу відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення), а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
16.1.40) гудвіл (вартість ділової репутації) - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення витрат платника податку;
16.1.41) давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передається іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням - іншій особі;
16.1.42) дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлені відповідно до закону;
16.1.43) дебітор - особа, у якої внаслідок минулих подій утворилась заборгованість перед іншою особою у формі певної суми коштів, їх еквівалента або інших активів;
16.1.44) депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом;
16.1.45) дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та(або) зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством;
16.1.46) діяльність у сфері розваг - господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що полягає у проведенні лотерей та/або розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема, більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо;
16.1.47) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків прямо передбачених нормами розділу ІV цього Кодексу).
Для цілей розділу ІV цього Кодексу під терміном "заробітна плата" розуміються основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом;
16.1.48) дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому позитивне або від’ємне значення об’єкта оподаткування, розраховане згідно з Розділом ІІІ цього Кодексу, не впливає на порядок нарахування дивідендів;
16.1.49) добавки на основі біоетанолу - біокомпоненти моторного палива, отримані шляхом синтезу із застосуванням біоетанолу або змішуванням біоетанолу з органічними сполуками та паливом, одержаними з вуглеводневої сировини, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів та які належать до біопалива;
16.1.50) добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини
16.1.51) договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 5 і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 5 років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I або ІІ групи. При цьому страхові виплати здійснюються незалежно від строку сплати страхових внесків (платежів, премій) і страхувальник (платник податку) не є вигодонабувачем за таким договором.
16.1.52) документ іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах - рішення компетентного органу іноземної держави про нарахування податкового боргу до бюджету такої держави, що на запит зазначеного компетентного органу відповідно до міжнародного договору України підлягає виконанню на території України.
16.1.53) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницької та незалежною професійною діяльністю.
16.1.54) дохід, отриманий з джерел за межами України - будь-який дохід, отриманий резидентами, в тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, в т.ч. корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних митній службі України;
16.1.55) доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;
16.1.56) екологічний податок - загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року;
16.1.57) емісійний дохід - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій (інших корпоративних прав) та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) та інвестиційних сертифікатів (під час їх первинного розміщення), або над ціною зворотного викупу під час наступних розміщень інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів;
16.1.58) житлово-комунальні підприємства - це суб’єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги. Застосовується до Розділу XVI цього Кодексу.
16.1.59) збір, оподаткування, платник збору - збір за користування радіочастотним ресурсом України, оподаткування збором за користування радіочастотним ресурсом України, платник збору за користування радіочастотним ресурсом України. Застосовується для Розділу XV цього Кодексу.
16.1.60) збір, оподаткування, платник збору - збір за спеціальне використання води, оподаткування збором за спеціальне використання води, платник збору за спеціальне використання води. Застосовується для Розділу XVІ цього Кодексу.
16.1.61) збір, оподаткування, платник збору - збір за спеціальне використання лісових ресурсів, оподаткування збором за спеціальне використання лісових ресурсів, платник збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Застосовується для Розділу XVІІ цього Кодексу.
16.1.62) збір за спеціальне використання лісових ресурсів - це загальнодержавний збір, який справляється як плата за спеціальне використання лісових ресурсів. Застосовується для Розділу XVІІ цього Кодексу.
16.1.63) збір за користування радіочастотним ресурсом України - це загальнодержавний збір, який справляється як плата за користування радіочастотним ресурсом України. Застосовується для Розділу XV цього Кодексу.
16.1.64) збір за спеціальне використання води - це загальнодержавний збір, який справляється за спеціальне:
а) використання води водних об’єктів;
б) використання води, отриманої від інших водокористувачів;
в) використання води без її вилучення з водних об’єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту;
г) використання води для потреб рибництва;
Застосовується для Розділу XVI цього Кодексу.
16.1.65) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей Розділу XII цього Кодексу - сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту;
16.1.66) звичайна процентна ставка за депозит (вклад) - процентна ставка, що встановлюється за кожним видом депозиту (вкладу) для всіх вкладників на умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи та офіційно оприлюднена;
16.1.67) звичайна ставка проценту за кредит - розмір доходу фінансової установи у вигляді процентної ставки за кредит, що встановлюється залежно від виду кредиту в межах мінімального та максимального розмірів процентної ставки та тарифу за такі послуги за таким видом кредиту всім позичальникам на стандартних умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи;
16.1.68) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін;
16.1.69) звітний сегмент для цілей Розділу ІІІ цього Кодексу - відокремлений структурний підрозділ юридичної особи, більша частина доходу якого створюється від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям і одночасно показники його діяльності відповідають одному з таких критеріїв:
дохід даного сегмента підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям підприємства становить не менше ніж 10% сукупного доходу від продажу зовнішнім покупцям всіх сегментів певного виду (господарського або географічного відповідно);
фінансовий результат даного сегмента становить не менше ніж 10% сумарного фінансового результату всіх сегментів;
балансова вартість активів даного сегмента становить не менше ніж 10% сукупної балансової вартості активів усіх сегментів певного виду.
16.1.70) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей Розділу XIIІ цього Кодексу);
16.1.71) землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до законодавства надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, в тому числі на умовах оренди;
16.1.72) земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами;
16.1.73) землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;
16.1.74) землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції;
16.1.75) землі житлової та громадської забудови - земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування;
16.1.76) значні запаси корисних копалин - запаси корисних копалин, розмір яких перевищує незначні запаси корисних копалин;
16.1.77) ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.
При цьому пiд ідентичними розумiються товари, що мають однаковi ознаки з оцiнюваними товарами, у тому числi такі, як:
фiзичнi характеристики;
якiсть та репутацiя на ринку;
країна виробництва (походження);
виробник;
16.1.78) 16.1.31) інвестиція - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на:
а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;
б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:
прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;
портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;
в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій;
16.1.79) інвестор для цілей оподаткування Розділу XVIII цього Кодексу - юридична або фізична особи, яка має відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора, та здійснює пошук, розвідку та видобування вуглеводневої сировини відповідно до угоди про розподіл продукції;
16.1.81) інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання передпроектних, проектних, інженерно-вишукувальних,  інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язаних із такими послугами (роботами);
16.1.82) інститути спільного інвестування (ІСІ) - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, що створені відповідно до законодавства;
16.1.83) іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, в тому числі присадибної ділянки) у заставу;
16.1.84) іпотечний сертифікат (у тому числі іпотечний сертифікат участі та іпотечний сертифікат з фіксованою дохідністю) - особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками відповідно до закону;
16.1.85) консолідований іпотечний борг - зобов'язання за договорами про іпотечний кредит, реформовані кредитодавцем відповідно до закону;
16.1.86) корпоративне право корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до законодавства незалежно від того, утворена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, чи в іншій організаційно-правовій формі;
16.1.87) корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.
16.1.88) короткотерміновий торговий патент для цілей Розділу XII цього Кодексу - торговий патент на право провадження торговельної діяльності, строк дії якого не перевищує 15 календарних днів;
16.1.89) кошти - гривня або іноземна валюта;
16.1.90) компенсаційна продукція - частина виробленої продукції, що передається у власність інвестора в рахунок компенсації його витрат;
16.1.91) кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, в тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів;
16.1.92) кузови, що використовувалися для транспортних засобів, визначених у товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД - кузови, які вже були встановлені на транспортних засобах або з моменту виготовлення яких минуло більше одного року;
16.1.93) лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.
Лізингові операції поділяються на:
а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);
б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов’язаний придбати об’єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору становить не більше як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;
майно, яке передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Під терміном „строк фінансового лізингу” слід розуміти строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов’язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов’язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.
Незалежно від того, належить господарська операція до норм цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору;
в) зворотний лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг;
г) оренда житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири та їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату;
д) оренда житла з викупом - господарська операція юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оренди житла з викупом передання другій стороні - фізичній особі (особі-орендарю) майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено та/або житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів та відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло, житло переходить у власність орендаря. Оренда житла з викупом може передбачати відступлення права вимоги на платежі за договором оренди житла з викупом;
16.1.94) лісові землі - земельні ділянки, на яких розташовані лісові ділянки;
16.1.95) ліцензія - у значенні, наведеному у Господарському кодексі України
16.1.96) ломбардна операція - операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу;
16.1.97) лотерея - масова гра незалежно від її назви, умовами проведення якої передбачається розіграш призового (виграшного) фонду між її гравцями, приз (виграш) в якій має випадковий характер і територія проведення якої не обмежується одним приміщенням (будівлею). Діяльність з проведення лотерей регулюється спеціальним законом. Не вважаються лотереєю ігри, що проводяться на безоплатних засадах юридичними особами та фізичними особами - підприємцями і мають на меті рекламування їх товару (платної послуги), сприяння їх продажу (наданню) за умови, що організатори цих ігор витрачають на їх проведення свій прибуток (дохід);
16.1.98) материнські компанії - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов’язані особи;
16.1.99) майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів;
16.1.100) майно - у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України;
16.1.101) максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів), вищими за які не може здійснюватися продаж підакцизних товарів (продукції) у роздрібній торгівлі. Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом;
16.1.102) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, захищений від підроблення голографічними захисними елементами, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів;
16.1.103) маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги по збору та розповсюдженню інформації про продукцію (роботи, послуги).
16.1.104) маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку;
16.1.105) маршрут транспортування для цілей Розділу IX цього Кодексу - шлях транспортування (переміщення) вантажу між пунктами приймання (відправлення) та призначення, що визначені сторонами в істотних умовах договору з надання транспортних послуг;
16.1.106) матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами;
16.1.107) мінеральна сировина - товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів.
Не відносяться до мінеральної сировини речовини, які виникають в результаті фізико-хімічної переробки видобутої корисної копалини, або продуктів її первинної переробки. Не відносяться до мінеральної сировини речовини, які виникають в результаті фізико-хімічної переробки видобутої корисної копалини, або продуктів її первинної переробки.
16.1.108) митні платежі - податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на органи державної митної служби;
16.1.109) мінімальне акцизне податкове зобов’язання - мінімальна величина податкового зобов’язання з сплати акцизного податку з сигарет, виражена у твердій сумі за 1000 штук сигарет одного найменування, реалізованих на митній території України чи ввезених на митну територію України;
16.1.110) надміру сплачені грошові зобов’язання - це суми коштів які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату;
16.1.111) недержавне пенсійне забезпечення - пенсійне забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банками відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", а також фондами банківського управління;
16.1.112) незалежні гральні місця для цілей Розділу XII цього Кодексу - це:
місця за одним гральним столом, які дають можливість кільком гравцям одночасно брати участь в іграх, що не пов’язані між собою та не впливають на результати інших гравців;
місця за одним гральним автоматом, обладнані окремими моніторами, приймальниками монет, жетонів або купюр, клавіатурами або іншими засобами керування таким автоматом, які дають можливість кільком гравцям одночасно брати участь в іграх. При цьому ситуація, що складається під час гри в одного з гравців, не залежить від ситуацій, що складаються в інших гравців;
 16.1.113) незначні запаси корисних копалин - запаси корисних копалин, що визначаються за критеріями, які встановлюються Кабінетом Міністрів України;
16.1.114) нелісові землі - земельні ділянки, зайняті чагарниками, комунікаціями, сільськогосподарськими угіддями, водами і болотами, малопродуктивними землями тощо;
16.1.115) нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності) платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами;
16.1.116) неприбуткові підприємства, установи та організації - підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства і іншої діяльності передбаченої законодавством;
16.1.117) нерезиденти - це:
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;
в) фізичні особи, які не є резидентами України.
16.1.118) несільськогосподарські угіддя - господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо;
16.1.119) новий транспортний засіб - транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію;
16.1.120) нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей Розділу XIII, глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
16.1.121) обсяг видобутої вуглеводневої сировини - обсяги нафти, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), газового конденсату у значенні, наведеному у підпункті 16.1.123 цього Розділу;
16.1.122) обсяг вантажу - обсяг за договором між перевізником та вантажовідправником, що підлягає транспортуванню (переміщенню) засобами трубопровідного транспорту згідно з істотними умовами (обсяги, строки та відповідні маршрути) відповідного договору з надання транспортних послуг;
16.1.123) обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником -суб’єктом господарювання економічної вигоди, пов’язаної з їх використанням; та які складаються із: сировини, що призначена для обслуговування виробництва, у тому числі й шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.
16.1.124) об’єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;
б) житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
в) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
г) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
ґ) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
е) садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
є) дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;
16.1.125) об’єкти нежитлової нерухомості - будівлі, крім тих, які віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, а також дачних та садових будинків;
16.1.126) одиниця площі оподатковуваної земельної ділянки:
у межах населеного пункту - 1 (один) метр квадратний (кв. метр);
за межами населеного пункту - 1 (один) гектар (га).
16.1.127) однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожi характеристики i складаються iз схожих компонентiв, у результаті чого виконують однаковi функцiї порiвняно з товарами, що оцiнюються, та вважаються комерцiйно взаємозамінними.
Для визначення товарів однорідними (подібними), враховуються такi ознаки:
якiсть та ділова репутацiя на ринку;
наявнiсть торговельної марки;
країна виробництва (походження);
виробник;
рік виробництва;
новий чи вживаний;
термін придатності;
16.1.128) окреме гральне місце для цілей Розділу XII цього Кодексу - гральний автомат, гральний/більярдний стіл, інший стіл, призначений для проведення розважальних ігор, гральний жолоб (доріжка) для боулінгу або кегельбану. Окреме гральне місце може включати незалежні гральні місця;
16.1.129) операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи для переказу. Робочі дні визначаються для банків за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України;
16.1.130) операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше як 20 відсотків загальної вартості готової продукції;
16.1.131) платник рентної плати для цілей Розділу IX цього Кодексу - платник рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, платник рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами територією України, платник рентної плати за транспортування нафтопродуктів магістральними нафтопродуктоводами територією України, платник рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;
16.1.132) оподаткування для цілей Розділу IX цього Кодексу - оподаткування рентною платою за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, оподаткування рентною платою за транспортування нафти магістральними нафтопроводами територією України, оподаткування рентною платою за транспортування нафтопродуктів магістральними нафтопродуктоводами територією України, оподаткування рентною платою за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;
16.1.133) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі ХІІІ - орендна плата);
16.1.134) орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах компетенції, встановленої цим Кодексом та іншими законами України;
16.1.135) основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 1000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);
16.1.136) особа для цілей Розділу V цього Кодексу - будь-яка із зазначених нижче осіб:
суб’єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій;
інша юридична особа, що не є суб’єктом господарювання;
фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва відповідно до розділу XІV цього Кодексу), та/або ввозить товари на митну територію України;
представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.
Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється центральним органом державної податкової служби;
16.1.137) офіційний валютний курс (валютний курс) - у значенні, наведеному в Законі України „Про Національний банк України”;
16.1.138) паливо моторне сумішеве - види палива, отримані в результаті змішування палива, одержаного з нафтової сировини, з біоетанолом та добавками на основі біоетанолу, біодизелю або іншими біокомпонентами, вміст яких відповідає вимогам нормативних документів на паливо моторне сумішеве;
16.1.139) пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який зазначений у товарній позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД;
16.1.140) підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку;
16.1.141) пільговий торговий патент для цілей Розділу XII цього Кодексу - торговий патент на право провадження торговельної діяльності, під час придбання якого вноситься збір за весь строк його дії;
16.1.142) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;
16.1.143) плата за марки акцизного податку - плата, що вноситься вітчизняними виробниками та імпортерами алкогольних напоїв і тютюнових виробів за покриття витрат з виробництва, зберігання та реалізації марок акцизного податку. Розмір плати за марки акцизного податку встановлюється Кабінетом Міністрів України;
16.1.144) первинна переробка (збагачення) мінеральної сировини як вид господарської діяльності гірничодобувного підприємства включає сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, агломерацію, за виключенням агломерації руд з термічною обробкою, та збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм);
16.1.145) платні послуги для цілей Розділу XII цього Кодексу - діяльність, пов’язана з наданням послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Перелік платних послуг, для надання яких необхідно придбавати торговий патент, визначається Кабінетом Міністрів України;
16.1.146) погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом;
16.1.147) податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;
16.1.148) податковий борг в міжнародних правовідносинах - грошове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, пені за їх наявності та витрат, пов'язаних з його стягненням, несплачене в установлений строк, що є предметом документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення такої суми грошового зобов'язання відповідно до міжнародного договору України;
16.1.149) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом;
У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення має право у порядку, визначеному цим Кодексом, звернути стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави;
16.1.150) податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та у строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
16.1.151) податкове повідомлення - рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, або внести відповідні зміни до податкової звітності;
16.1.152) податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену документом іноземної держави, за яким здійснюється погашення такої суми грошового зобов'язання відповідно до міжнародного договору України;
16.1.153) пов’язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:
юридична особа, що здійснює контроль над господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль над платником податку;
посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.
Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:
а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;
б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб’єкта господарювання в результаті:
надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;
зайняття посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже займають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб’єкті господарювання;
зайняття посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже займає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання;
надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.
Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім’ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім’ї;
16.1.154) пенсійний внесок - кошти, внесені до недержавного пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи у межах недержавного пенсійного забезпечення чи сплачені до Накопичувального пенсійного фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Накопичувальний фонд) відповідно до закону. Для цілей оподаткування пенсійний внесок не є внеском на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
16.1.155) пенсійний вклад - кошти, внесені на пенсійний депозитний рахунок, відкритий у банківській установі згідно з договором пенсійного вкладу відповідно до закону;
16.1.156) пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки;
16.1.157) перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу в Україні;
16.1.158) під терміном "устаткування (обладнання)" для цілей глави 3, 4 розділу ХІV цього Кодексу слід розуміти машини (крім транспортних засобів), механізми, прилади, пристрої, призначені для використання у технологічному процесі, що здійснюється під час реалізації інвестиційного проекту проектів технологічних та наукових парків;
16.1.159) Під терміном "комплектувальні до устаткування (обладнання)" для цілей глави 3, 4 розділу ХІV цього Кодексу слід розуміти частини, виготовлені згідно із самостійним комплектом документів і призначені для застосування у складі цього устаткування (обладнання).
16.1.160) план - графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці органами державної податкової служби у відповідний період календарного року;
16.1.161) податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток (в усіх відмінках) для цілей Розділу ІІІ цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню (у відповідному відмінку);
16.1.162) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку для цілей глави 1 розділу ХІV цього Кодексу - єдиний податок, платник єдиного податку, обкладення єдиним податком, ставка єдиного податку;
16.1.163) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку для цілей глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - фіксований сільськогосподарський податок, платник фіксованого сільськогосподарського податку, обкладення фіксованим сільськогосподарським податком, ставка фіксованого сільськогосподарського податку;
16.1.164) податок на транспортні засоби - загальнодержавний податок, який справляється з визначених розділом VII цього Кодексу транспортних засобів;
податок, оподаткування, платник податку для цілей Розділу VII цього Кодексу - податок на транспортні засоби, оподаткування податком на транспортні засоби, платник податку на транспортні засоби;
16.1.165) податок, оподаткування, платник податку для цілей розділу VIII цього Кодексу - екологічний податок, оподаткування екологічним податком, платник екологічного податку;
16.1.166) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом;
16.1.167) податкова інформація - у значенні, наведеному у Законі України "Про інформацію";
16.1.168) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретно норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган;
16.1.169) податкова порука - це видана банком гарантія погашення податкового боргу платника податків. Податковою порукою гарантується погашення грошового зобов’язання, що входить до складу податкового боргу, якщо нарахування такого грошового зобов’язання оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Якщо платник податків протягом 10 календарних днів після закінчення процедури апеляційного оскарження не погасив податковий борг, гарантований податковою порукою, такий борг вважається податковим боргом банку, що видав податкову поруку, і до такого банку застосовуються усі процедури, передбачені податковим законодавством для погашення податкового боргу.
Банк, який здійснив погашення податкового боргу платника податку, має право відшкодувати за рахунок такого платника завдані такому банку збитки.
Податкова порука не може бути відкликана банком або платником податків.
Податкова порука підлягає реєстрації в органі державної податкової служби, де перебуває на обліку платник податків, що має податковий борг. До здійснення реєстрації податкова порука не має сили і не створює правових наслідків.
Порядок видачі податкової поруки визначається Національним банком України, а порядок її реєстрації - центральним органом державної податкової служби;
16.1.170) податковий борг - сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку апеляційного оскарження, але не сплачене у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання;
16.1.171) податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) (далі - податковий вексель для цілей Розділу VI Кодексу), - простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем до отримання з акцизного складу спирту етилового і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити суму акцизного податку у строк, визначений пунктами 15.1 та 19.3 статті 15 та 19 розділу VI цього Кодексу;
16.1.172) податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов’язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму у порядку та строки, визначені розділом V Кодексу, що підтверджене банком шляхом авалю (за винятком операцій з давальницької сировини та операцій з ремонту, в тому числі гарантійного), який видається платником на відстрочення сплати податку, що справляється у разі ввезення товарів на митну територію України;
16.1.173) податковий пост - пост, що утворюється на території підприємств, де виробляються продукти з використанням підакцизних товарів, на які встановлено нульову ставку податку, що визначені у статті 20 розділу VI цього Кодексу. На податковому посту здійснюють постійний безпосередній контроль постійні представники органу державної податкової служби за місцем його розташування;
16.1.174) податок на додану вартість - непрямий податок, який додається до ціни та сплачується на кожному етапі постачання товарів (послуг);
16.1.175) податкове зобов'язання для цілей Розділу V цього Кодексу  -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді;
16.1.176) податкове роз’яснення - оприлюднення узагальненої позиції контролюючого органу щодо практичного використання конкретних норм законів або нормативно-правових актів з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган;
16.1.177) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового)  періоду, визначена згідно з Розділом V цього Кодексу;
16.1.178) помилково сплачені грошові зобов’язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов’язань;
16.1.179) послуги для цілей Розділу IX цього Кодексу - транспортування (переміщення) вантажу магістральними трубопроводами України;
16.1.180) постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є:
а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;
б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;
в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;
г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності
без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;
ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг, як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;
д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);
16.1.181) податок; оподаткування; платник податку; оподатковувана операція для цілей Розділу V цього Кодексу - відповідно податок на додану вартість; оподаткування податком на додану вартість; платник податку на додану вартість; операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість;
16.1.182) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку для цілей розділу VI цього Кодексу - акцизний податок, платник акцизного податку, обкладання акцизним податком, ставка акцизного податку;
16.1.183) податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними згідно цього розділу:
16.1.184) тимчасова податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах;
16.1.185) покупець марок акцизного податку - суб'єкт господарювання, який вiдповiдно до законодавства України є платником акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
16.1.186) постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами, як власником, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, що охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.
Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Постачанням товарів також вважається:
а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;
б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;
в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника, що використовується у господарській діяльності платника для його подальшого використання з метою, не пов’язаною із господарською діяльністю такого платника; передача у межах балансу платника майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);
г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;
ґ) умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувались у залишках платника, який подав заяву про скасування реєстрації як платника податку або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом;
д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;
е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю;
16.1.187) постійна податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах;
16.1.188) постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; та склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.
З метою оподаткування термін „постійне представництво” включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг, у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більше, ніж 6 місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).
Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;
16.1.189) постійний представник (представники) органу державної податкової служби на акцизному складі - призначена наказом органу державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу посадова особа, яка здійснює постійний безпосередній контроль за дотриманням установленого порядку виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі підакцизних товарів (продукції) у порядку, затвердженому центральним органом державної податкової служби;
16.1.190) працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Для цілей розділу IV цього Кодексу до працівника прирівнюється фізична особа, у тому числі самозайнята особа, якій нараховується (виплачується, надається) дохід за виконання нею певної роботи/надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, коли спеціально уповноваженим органом, який здійснює нагляд за додержанням законодавствам про працю, буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими відносинами;
16.1.191) прибуткова продукція для цілей Розділу XVIII цього Кодексу - частина виробленої продукції, що розподіляється між інвестором і державою та визначається як різниця між виробленою і компенсаційною продукцією;
16.1.192) проведення лотереї - господарська діяльність, яка включає в себе прийняття сплати участі у лотереї (ставок), проведення розіграшів призового (виграшного) фонду лотереї, виплату виграшів (видачу призів), а також інші операції, що забезпечують проведення лотереї.
16.1.193) продавець марок акцизного податку - органи державної податкової служби;
16.1.194) продукція для цілей Розділу XVIII цього Кодексу - корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення (мінеральна сировина), що видобуваються (виробляються) під час розробки родовищ корисних копалин;
16.1.195) призовий (виграшний) фонд - сукупність виграшів (призів), а саме коштів, майна, майнових прав, які підлягають виплаті (видачі) гравцям у разі їх виграшу в лотерею, відповідно до оприлюднених умов її випуску та проведення.
16.1.196) державні грошові лотереї - лотереї, які передбачають наявність призового (виграшного) фонду у розмірі не менш як 50 відсотків суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 15 відсотків суми отриманих доходів від проведення цієї лотереї.
Міністерство фінансів України встановлює вимоги щодо порядку фінансового контролю за діяльністю з випуску та проведення лотерей, а також вимоги до статутного капіталу операторів, що не можуть бути меншими за ті, що висуваються Національним банком України до банків, які провадять діяльність на всій території України.
16.1.197) продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари;
16.1.198) продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової власності;
16.1.199) простий вексель, авальований банком, - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ банку сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю.
Вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити до Державного бюджету України відповідну суму коштів і є податковим зобов'язанням, визначеним векселедавцем самостійно і узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом за місцезнаходженням векселедавця, а в разі, коли законодавством передбачено відстрочення із сплати митних платежів, - з дня митного оформлення товарів у відповідний режим;
16.1.200) прибудинкова територія - встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд;
16.1.201) проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений строк коштів або майна.
До процентів включаються:
а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг) отриманих у кредит;
б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;
в) платіж за придбання товарів у розстрочку;
г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу).
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами;
16.1.202) пункт вимірювання - пункт, у якому відповідно до угоди про розподіл продукції проводиться вимірювання виробленої продукції та її розподіл на компенсаційну та прибуткову;
16.1.203) пункт обміну іноземної валюти для цілей Розділу XII цього Кодексу - обмінний пункт суб’єкта господарювання, який діє на підставі агентських договорів з уповноваженим банком, обмінний пункт уповноваженого банку, розташований поза його операційним залом, обмінний пункт іншої фінансової та нефінансової установи, якій видано ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;
16.1.204) пункт приймання (відправлення) та призначення - пункт, що для відповідного вантажу визначається як прикордонний пункт, перевалювальний комплекс, пункт тимчасового зберігання вантажу, в тому числі підземне сховище природного газу, на території України до його переміщення за межі держави, пункт переробки вантажу на території України до переміщення вантажу за її межі;
16.1.205) пункт продажу палива - стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю (оптову та/або роздрібну) нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.
16.1.206) пункт продажу товарів для цілей Розділу XII цього Кодексу - це:
магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;
автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;
лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;
стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;
фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт громадського харчування ресторанного господарства;
оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток;
16.1.207) реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини;
16.1.208) резиденти - це:
а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;
в) фізичні особи-резидент - особи, які є громадянами України або іноземці, які одержали посвідку на постійне проживання в Україні (на строк дії такої посвідки), іноземці, щодо яких роботодавцем отримано дозвіл на використання праці іноземця в Україні (на строк дії такого дозволу), а також іноземці, які перебувають в Україні не менше 183 днів протягом періоду або періодів поточного та/або попереднього календарних років (включаючи день приїзду та від'їзду).
Порядок підтвердження статусу резидента визначається Кабінетом Міністрів України.
16.1.209) рентна плата, оподаткування, платник рентної плати (в усіх відмінках) для цілей Розділу X цього Кодексу - рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, оподаткування рентною платою за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, платник рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
16.1.210) рентна плата для цілей Розділу IX цього Кодексу - рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами територією України, рентна плата за транспортування нафтопродуктів магістральними нафтопродуктоводами територією України, рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;
16.1.211) рециркулюючий газ - природний газ, що, відповідно до затверджених в установленому законодавством порядку спеціально уповноваженим органом в галузі нафтогазовидобування проекту промислової або дослідно-промислової розробки родовища (покладу), а також до комплексного проекту його облаштування, повернуто (закачано) в один або декілька нафтогазоносних покладів такого родовища (свердловини) для підтримання в них необхідних пластового тиску або пластової енергії.
Джерелом походження рециркулюючого газу може бути природний газ: видобутий надрокористувачем із наданої йому в користування ділянки нафтогазоносних надр, для якої відповідним проектом передбачено повернення такого газу в надра; видобутий на іншій ніж вказана вище ділянці надр, що контролюється надрокористувачем та переданий (із внесенням відповідної рентної плати) ним для використання на такому родовищі; придбаний надрокористувачем у третіх осіб для використання на такому родовищі.
16.1.212) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України - загальнодержавний обов’язковий платіж, який сплачується за надані послуги з транспортування (переміщення) вантажу територією України об'єктами трубопровідного транспорту;
16.1.213) ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території;
16.1.214) ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах;
16.1.215) рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
16.1.216) ризик - ймовірність недекларування (неповного декларування) платником податків податкових зобов’язань, невиконання платником податків іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
16.1.217) роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюється юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання певної роботи/надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, коли спеціально уповноваженим органом, який здійснює нагляд за додержанням законодавствам про працю буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими відносинами;
16.1.218) розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;
16.1.219) розподіл продукції - розподіл між державою та інвестором виробленої продукції в грошовій формі відповідно до Закону України „Про угоди про розподіл продукції”.
16.1.220) розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку;
16.1.221) роялті - будь-який платіж отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіо касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язкове згідно із законодавством України;
16.1.222) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що такі особи не є працівниками в межах підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - діяльність, пов’язана з участю фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само, як у діяльності лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності за умови, що такі особи не є працівниками чи фізичною особою - підприємцем та використовують найману працю не більш як однієї фізичної особи;
16.1.223) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей Розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу;
16.1.224) спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.
До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.
Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.
16.1.225) середньооблікова кількість працівників для цілей глави І розділу ХІV цього Кодексу - кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з фізичною особою - платником податку, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
16.1.226) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
16.1.227) сертифікат фонду операцій з нерухомістю - інвестиційний сертифікат, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю відповідно до закону;
16.1.228) сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги;
16.1.229) сільськогосподарська продукція для цілей глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, одержана в результаті відокремлення від біологічного активу (тварини або рослини), призначена для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання;
16.1.230) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, в тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання;
16.1.231) смуга відведення залізниць - землі, надані під залізничне полотно та його облаштування;
16.1.232) смуга відведення автомобільних доріг - землі, надані під проїзну частину та узбіччя;
16.1.233) спирт етиловий - всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначенні у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД
16.1.234) споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій;
16.1.235) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - система оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, визначених розділом ХІV цього Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (далі у цьому Кодексі - спрощена система оподаткування);
16.1.236) ставка податку для цілей Розділу XIII цього Кодексу - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;
16.1.237) суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
16.1.238) супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм законодавства України з питань митної справи до митної вартості товарів, що експортуються з митної території України або імпортуються на митну територію України;
16.1.239) середній платник податків – юридична особа (незалежно від форми власності), у якої середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень та, яка не відносяться до категорії великий платник податків, визначеної у цьому Кодексі;
16.1.240) тариф - вартість транспортування облікової одиниці вантажу магістральними трубопроводами України (без податку на додану вартість), що встановлюється:
на транспортування для споживачів України - центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України;
для транзиту територією України - на підставі договорів.
16.1.241) товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін "товари" вживається у значенні, наведеному у Митному кодексі України;
16.1.242) товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів, робіт, послуг таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості;
16.1.243) торговельна діяльність для цілей Розділу XII цього Кодексу - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування ресторанного господарства) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток;
16.1.244) торгівля валютними цінностями - операції, пов’язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали;
16.1.245) торгівля іноземною валютою - валютні операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами за умови, що такими валютними цінностями є національна валюта України, цінні папери та чеки, виражені у національній валюті України;
16.1.246) торгівля у розстрочку - господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.
Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.
Правила торгівлі у розстрочку фізичним особам установлюються Кабінетом Міністрів України.
16.1.247) торговий патент для цілей Розділу XII цього Кодексу - державне свідоцтво з обмеженим строком дії, яке засвідчує право суб’єкта господарювання (його відокремленого підрозділу) на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.
16.1.248) транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби;
16.1.249) тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
16.1.250) умовне звільнення від оподаткування митними платежами - звільнення від сплати митних платежів, застосування якого передбачає дотримання певних умов та обмежень під час використання товарів і транспортних засобів комерційного призначення, розпорядження ними після їх випуску;
16.1.251) умовне звільнення від оподаткування податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України - звільнення від сплати нарахованого податкового зобов’язання у разі розміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму.
16.1.252) факторинг - операція з переуступки первісним кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу первісному кредитору або без такої компенсації;
16.1.253) фіксований сільськогосподарський податок для цілей глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів (обов’язкових платежів);
16.1.254) фінансова допомога - фінансова допомога надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, що не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, або без укладання таких договорів;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування по договору, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення;
16.1.255) фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також урядом іноземної держави або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами як позика юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів установлюються Національним банком України (щодо банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (щодо небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства України;
16.1.256) фонд банківського управління - кошти учасників фондів банківського управління та інші активи, що перебувають у довірчому управлінні уповноваженого банку відповідно до закону;
16.1.257) фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:
перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;
перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом;
16.1.258) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку;
16.1.259) частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 2 розділу ХІV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку;
16.1.260) членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
16.1.261) хронометраж - процес обстеження (спостереження) проведених суб’єктами господарювання розрахункових та інших господарських операцій, який застосовується органами державної податкової служби, з метою встановлення реальних обсягів проведених суб’єктами господарювання розрахункових та інших господарських операцій;
16.1.262) штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
16.1.263) пересувне джерело забруднення – транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин;
16.1.264) стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Стаття 17. Платники податку
17.1. Платниками податку визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
17.2. Кожний з платників податку може бути платником податку за одним або декількома податками та зборами.
Стаття 18. Обов'язки платника податків
18.1. Платник податків зобов'язаний:
18.1.1) стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому цим Кодексом або законодавством України з питань митної справи та оподаткування;
18.1.2) вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
18.1.3) подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
18.1.4) сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених податковим та митним законодавством;
18.1.5) подавати на письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених податковим та митним законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;
18.1.6) подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);
18.1.7) подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;
18.1.8) давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги органів державної податкової та митної служб щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;
18.1.9) не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;
18.1.10) повідомляти органу державної податкової служби за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);
18.1.11) повідомляти органу державної податкової служби про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи -підприємця;
18.1.12) забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;
18.1.13) допускати посадових осіб контролюючого органу, під час проведення ними перевірок, до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Стаття 19. Права платника податків
19.1. Платник податку має право:
19.1.1) безоплатно отримувати в органах державної податкової та митної служб, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;
19.1.2) представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;
19.1.3) обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;
19.1.4) користуватись податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом;
19.1.5) одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;
19.1.6) бути присутнім під час проведення виїзної перевірки, ознайомлюватися та отримувати акти перевірок, проведених контролюючими органами;
19.1.7) оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами консультації, роз’яснення;
19.1.8) вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;
19.1.9) на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків;
19.1.10) на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;
19.1.11) на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законодавством порядку.
19.2. Платник податку має також інші права, передбачені законодавством.
Стаття 20. Податкові агенти
20.1. Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
20.2. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
20.3. Здійснення функцій податкового агента є безоплатним для платника податків та держави, якщо інше не передбачено податковим законодавством.
Стаття 21. Представники платника податку
21.1. Платник податку веде справи, пов'язані із сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податку в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податку права на особисту участь у таких відносинах.
21.2. Представниками платника податку визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або доручення. Доручення, видане платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, повинне бути нотаріально завірене.
21.3. Представник платника податку користується тими ж правами, що встановлені цим Кодексом для платників податку.
Стаття 22. Права органів державної податкової служби
22.1. Органи державної податкової служби мають право:
22.1.1) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 4 розділу ІІ цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);
22.1.2) при проведенні виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків-фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків-юридичних осіб документи, що посвідчують особу;
22.1.3) одержувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України та інших фінансових установ довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, інформацію стосовно операцій за рахунками суб’єктів господарювання з питань оподаткування або валютного контролю, у тому числі інформацію про факти порушення резидентами установлених законодавством строків розрахунків під час проведення зовнішньоекономічних операцій, та інформацію про фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів;
22.1.3) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України,  комерційних банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та цим Кодексом, довідки  та/або копії документів про наявність банківських  рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, інформацію стосовно операцій за рахунками суб’єктів господарювання з питань оподаткування або валютного контролю, у тому числі інформацію про факти порушення резидентами установлених законодавством строків розрахунків під час проведення зовнішньоекономічних операцій, та інформацію про фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів;
22.1.4) проводити перевірки в порядку, встановленому цим Кодексом;
22.1.5) вимагати від платників податків, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, або до майна яких застосовано адміністративний арешт, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки;
22.1.6) отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою чи засвідчені цифровим підписом (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність;
22.1.7) під час проведення перевірок вилучати у платників податків копії первинних документів засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою, які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у порядку, встановленому цим Кодексом.
22.1.8) під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність та пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
22.1.9) проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, які було отримано службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;
22.1.10) під час проведення перевірок платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій проводити спостереження за здійсненням готівкових розрахункових операцій, порядок проведення яких встановлюється центральним органом державної податкової служби України;
22.1.11) під час проведення перевірок щодо дотримання порядку маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводити відбір зразків марок акцизного збору податку з метою проведення експертизи щодо встановлення їх автентичності. Порядок відбору марок акцизного збору податку встановлюється центральним органом державної податкової служби;
22.1.12) під час проведення перевірок вимагати від посадових або службових осіб платника податків зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження ним діяльності, що перевіряється;
22.1.13) під час проведення перевірок обстежувати території, приміщення (крім житла громадян) та інше майно, що використовуються для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;
22.1.14) звертатися до суду про припинення державної реєстрації юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання, а також продовження строку адміністративного арешту майна платників податків та накладення арешту на кошти на банківських рахунках платника податків;
22.1.15) звертатися до суду про визнання недійсними правочинів, господарських зобов’язань, що можуть бути визнані недійсними з підстав, визначених законом;
22.1.16) звертатися до суду щодо стягнення до бюджету коштів та/або майна, отриманого сторонами за нікчемними правочинами, а також господарськими зобов’язаннями, що визнані судом недійсними;
22.1.17) звертатися до суду за місцезнаходженням такого органу з поданням про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків) за наявності хоча б однієї з таких підстав:
22.1.17.1) відмови платника податків від проведення перевірки, якщо факт такої відмови підтверджений відповідним актом;
22.1.17.2) недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у підпунктах 22.1.13 цієї статті;
22.1.17.3) непред’явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню та/або патентуванню;
22.1.18) звертатися до суду, у разі коли платник податків без законних підстав, визначених цим Кодексом не допускає для перевірки посадових осіб органів державної податкової служби та/або перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених Податковим кодексом, за місцезнаходженням такого органу з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов’язання такого платника податків виконати законі вимоги працівників органів державної податкової служби, в тому числі податкового керуючого, передбачені Податковим кодексом,
22.1.19) звертатися до суду з заявою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, коли у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менше двократного розміру суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;
22.1.20) звертатися до суду, у разі застосування адміністративного арешту майна платника податків, із заявою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку;
22.1.21) звертатися до суду з заявою про стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;
22.1.22) звертатися до суду з заявою про продовження строку арешту майна платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення майна з-під адміністративного арешту може загрожувати його зникненням або знищенням;
22.1.23) складати стосовно платників податків фізичних осіб та посадових осіб платників податків юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законодавством;
22.1.24) виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
22.1.25) у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за яким покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання пояснень та засвідчених належним чином копій документів;
22.1.26) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби, усунення виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та контролювати виконання законних вимог службових (посадових) осіб органів державної податкової служби;
22.1.27) користуватися у службових справах засобами зв’язку, які належать платникам податків, з їх дозволу або дозволу посадових осіб таких платників;
22.1.28) залучати, у разі необхідності, фахівців, експертів та перекладачів;
22.1.29) визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов’язань платників податків;
22.1.30) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановленому цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету у порядку, визначеному цим Кодексом;
22.1.31) посадові особи органів державної податкової служби у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої підпунктом 22.1.5 пункту 22.1 цієї статті, або ненадання для перевірки документів їх копій (за умови наявності таких документів) - мають право звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводити перевірку, опечатувати приміщення та технічні пристрої, які використовуються для зберігання об’єктів, що підлягають інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) та/або документів, що обов’язково подаються для перевірки на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
22.1.32) здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;
22.1.33) одержувати безоплатно необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та зборів (обов'язкових платежів) від платників податків, а також Національного банку України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків та зборів (обов'язкових платежів), від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб'єктів, а також видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - про видачу таких свідоцтв про державну реєстрацію та ліцензій суб'єктам господарської діяльності, від органів внутрішніх справ - про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього, від органів реєстрації актів громадянського стану - про громадян, які померли;
22.1.34) одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків та зборів (обов'язкових платежів) та інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики - дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;
22.1.35) надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом;
22.1.36) застосовувати до фінансових установ, які не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про відкриття або закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у встановленому цим Кодексом розмірі;
22.1.37) за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів;
22.1.38) надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів іншим органам державної влади та органам Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до закону.
22.1.39) звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;
22.1.40) приймати рішення про зміну основного місця обліку та переведення великих платників податків, інших категорій платників податків на облік у спеціалізовані органи державної податкової служби чи інші органи державної податкової служби.
22.1.41) звертатися до суду про стягнення податкових зобов’язань платників податків визначених у результаті застосування звичайних цін.
Права, передбачені пунктами 22.1.1 - 22.1.14, 22.1.25 - 22.1.28, 22.1.31 - 22.1.34 надаються посадовим особам органів державної податкової служби, а права передбачені пунктами 22.1.15 - 22.1.24, 22.1.29 - 22.1.30, 22.1.35 - 22.1.41 цієї статті, надаються головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.
Стаття 23. Обов'язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів
23.1 Посадові особи контролюючих органів зобов'язані:
23.1.1) дотримувати Конституції та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;
23.1.2) забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій та повною мірою використовувати надані їм права;
23.1.3) забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх компетенції;
23.1.4) не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;
23.1.5) коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відношень, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
23.1.6) не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається при реалізації функцій покладених на контролюючі органи;
23.1.7) надавати органам державної влади та місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
23.2 За невиконання або неналежне виконання посадовими особами контролюючих органів своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законом.
23.3 Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.
23.4 Інші обов’язки і відповідальність посадових осіб митної служби визначаються Митним кодексом України та законами з питань митної справи.
Стаття 24. Об'єкт оподаткування
24.1. Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Стаття 25. База оподаткування
25.1. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
25.2. База оподаткування і порядок її визначення встановлюється цим Кодексом для кожного податку окремо.
25.3. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може утворювати декілька баз оподаткування для різних податків.
25.4. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Стаття 26 Одиниця виміру бази оподаткування
26.1. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.
26.2. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.
26.3. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.
Стаття 27. Ставка податку
27.1. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
Стаття 28. Базова (основна) ставка податку
28.1. Базовою (основною) ставкою визнається, передбачена цим Кодексом ставка податку, за якою обчислюється розмір податкового зобов’язання для більшості платників певного податку.
28.2. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.
Стаття 29. Гранична ставка податку
29.1. Граничною ставкою визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.
Стаття 30. Абсолютна та відносна ставки податку
30.1. Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.
30.2. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.
Стаття 31. Обчислення суми податку
31.1. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
31.2. Специфічні ставки, фіксовані ставки та показники, встановлені цим Кодексом у вартісному вимірі, підлягають індексації в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 32. Податкові пільги
32.1. Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 34.2 цієї статті.
32.2. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
32.3. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
32.4. Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.
32.5. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, податковими законами, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
32.6. Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
32.7. Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати бюджету внаслідок надання податкових пільг.
32.8. Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямків використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
32.9. Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору;
Стаття 33 Строк сплати податку та збору
33.1. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
33.2 Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати, чи статися, або на подію, що повинна відбутися.
33.3. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 34. Зміна строку сплати податку та збору
34.1. Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
34.2. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:
відстрочки;
розстрочки;
податкового кредиту.
34.3. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.
Стаття 35. Податковий період
35.1. Податковим періодом визнається, встановлений цим Кодексом, період часу з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
35.2. Податковий період може складатися з декількох звітних періодів.
35.3. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.
Стаття 36. Види податкового періоду
36.1. Податковим періодом може бути:
36.1.1) календарний рік;
36.1.2) календарний квартал;
36.1.3) календарний місяць;
36.1.4) календарний день.
Стаття 37. Порядок сплати податків та зборів
37.1. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
37.2. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
37.3. Порядок сплати податку та збору встановлюється цим Кодексом, податковим чи митним законодавством для кожного податку окремо.
Стаття 38. Податковий обов’язок
38.1. Податковим обов’язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати, та/або сплатити суму податку та збору, в порядку і в строки, визначені податковим та митним законодавством.
38.2. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.
38.3. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
38.4. Виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
38.5 Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань оподаткування та митної справи.
Стаття 39. Виникнення, зміна і припинення податкового обов’язку
39.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов’язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань оподаткування та митної справи.
39.2. Податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та законодавство з питань митної справи пов‘язує сплату ним податку.
39.3. Підставами для припинення податкового обов‘язку, крім його виконання, є:
39.3.1) ліквідація юридичної особи;
39.3.2) смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
39.3.3) втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом.
39.3.4) скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб.
Стаття 40. Виконання податкового обов’язку
40.1. Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
40.2. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.
40.3. У разі смерті платника податку його податковий обов’язок виконується спадкоємцями, які отримали свідоцтво про право на спадщину, пропорційно в межах доходів від спадщини.
40.4. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються податковим законодавством.
Стаття 41. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
41.1. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
а) будь-яких операцій за зовнішньоекономічними контрактами;
б) бартерних операцій;
в) операцій з пов’язаними особами;
г) операцій з платниками податків, що застосовують інші правила або ставки оподаткування, ніж такий платник податків;
ґ) обґрунтування визначення трансфертної ціни;
д) господарської операції, що не відповідає рівню звичайних цін за умови ненадання платником податків доказів наявності розумних економічних причин;
е) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
41.2. Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється послідовно за методами, вказаними в цьому пункті. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо звичайна ціна не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
б) ціни перепродажу;
в) „витрати плюс”;
г) розподілення прибутку;
ґ) чистого прибутку.
41.3. У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб’єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
41.4 У разі неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 41.2. - 41.3. цієї статті вважається, що звичайна ціна збігається з договірною.
41.5. За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов’язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.
Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.
Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни в установленому в абзаці першому цього пункту порядку здійснюється з урахуванням таких факторів.
41.6. Згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат пов’язаних із збутом.
41.7. За методом „витрати плюс” застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, мінімальний розмір якої для окремих видів товарів може бути визначений на законодавчому рівні.
41.8. Відповідно до методу розподілення прибутку визначається прибуток від операції, який повинен бути розподілений між її учасниками. Такий прибуток розподіляється на економічно обґрунтованій основі, що наближує цей розподіл до розподілу прибутку, який отримали б учасники операцій, якби були непов’язаними особами.
41.9. Метод чистого прибутку ґрунтується на порівнянні показників рентабельності операції, які розраховуються на підставі відповідної бази (такої як витрати, обсяг реалізації, активи), з аналогічними показниками рентабельності операцій між непов'язаними особами у порівнянних економічних умовах.
41.10. Порядок застосування методів порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж), ціни перепродажу, „витрати плюс”, розподілення прибутку та чистого прибутку для визначення звичайної ціни встановлюється Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень цієї статті.
41.11. Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу затверджує центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, виходячи з положень цієї статті.
41.12. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це положення не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни. У цьому разі звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.
41.13. Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) можуть використовуватись офіційні джерела інформації, зокрема:
41.13.1) статистичні дані державних органів і установ;
41.13.2) ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;
41.13.3) довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, в тому числі електронних та інших банків даних;
41.13.4) звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;
41.13.5) інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.
41.14. Якщо продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана під час такого продажу.
41.15. Для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайної ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення.
41.16. Обов’язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Для доведення відповідності ціни господарської операції рівню звичайної ціни платник податків зобов'язаний за письмовою вимогою подати органу державної податкової служби за місцем реєстрації відомості з обґрунтуванням рівня договірних цін за переліком, встановленим центральним органом державної податкової служби. 
41.17. У разі застосування звичайних цін за результатами проведення перевірки платника податку посадові особи органу державної податкової служби фіксують в акті перевірки встановлені факти невідповідності використаних платником в податковому обліку цін звичайним цінам.
Визначені із застосуванням звичайних цін база, об`єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.
41.18. Великий платник податків має право звернутися до центрального органу державної податкової служби із заявою про укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування.
Договір про ціноутворення для цілей оподаткування є договором між зазначеним платником податків та центральним органом державної податкової служби, про порядок визначення цін (методів) відповідно до цієї статті та її застосування для цілей оподаткування протягом строку дії такого договору. Порядок укладення та виконання таких договорів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
РОЗДІЛ ІІ. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ    (ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування розділу „Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)”
1.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи. У разі коли іншими розділами цього Кодексу або законодавством з питань митної справи (далі - митне законодавство) визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків та зборів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або митному законодавстві.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому розділі терміни вживаються у розумінні розділу І Кодексу.
Стаття 3. Контролюючі органи та органи стягнення
3.1. Контролюючими органами є:
3.1.1) органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;
3.1.2) органи державної митної служби - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
3.2. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначаються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
3.3. Порядок контролю з боку органів державної митної служби митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та центрального органу державної митної служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
3.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
3.5. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, а також державні виконавці в межах їх компетенції. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Стаття 4. Листування з платником податків
4.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі та відповідним чином підписані.
4.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
4.3. Якщо платник податків на день надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, документи вважаються належним чином врученими навіть у разі їх повернення як таких, що не знайшли адресата.
4.4. За невиконання вимог, передбачених у документах контролюючих органів, які не отримані платником податків у випадках, передбачених пунктом 4.3 цієї статті, платник податків несе відповідальність згідно з цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 5. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань
5.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок платника податків в установі банку, або шляхом повернення готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
5.2. Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
5.3. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, які контролюються контролюючими органами, органами державної податкової служби, незалежно від виду бюджету, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
5.4. Контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених сум податків платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. За платежами, що належать місцевим бюджетам, висновки податкових органів мають бути погоджені з відповідними місцевими фінансовими органами.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету.
Стаття 6. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності
6.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
6.2. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 6.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з моменту подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з моменту передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 6.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
6.3. Якщо документи, визначені у пункті 6.1 цієї статті, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого за її результатами податкового повідомлення - рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законодавством строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або остаточного вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 6.2 цієї статті.
6.4. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 6.1 і 6.2 цієї статті, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, установленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган державної митної служби, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу державної митної служби.
6.5. У разі коли до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другому пункту 6.6. платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки надає документи, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6.6 цієї статті), такі документи можуть у встановленому порядку бути враховані платником податків у податкових періодах, що настають за податковим періодом, який перевірявся, і не є підставою для скасування в адміністративному або судовому порядку прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення - рішення.
6.6. У разі коли посадова особа органу державної податкової служби, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення з описом вкладеного, або надати безпосередньо до органу державної податкової служби, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу державної податкової служби, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
У разі коли під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення, або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу державної податкової служби менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується не менше як на п’ять робочих днів з дати продовження.
У разі коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до органу державної податкової служби після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, проведення перевірки поновлюється не менше як на п’ять робочих днів, а якщо за результатами перевірки вже був вручений акт (довідка) перевірки - складається додатковий акт (довідка), результати якого враховуються під час визначення грошових зобов’язань платника податків.
6.7. Відокремлені структурні підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.
Стаття 7. Податкова адреса
7.1. Платник податків-фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою такої особи визнається місце постійного або  переважного її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби.
Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
7.2. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є їх зареєстроване місцезнаходження, місцезнаходження постійно діючого органу, місце управління, місце податкової реєстрації або місце основного та неосновного обліку за власним вибором платника податку про який він повідомляє податковий орган, якщо інше не передбачене цим Кодексом чи іншими нормативно-правовими актами України.
Місце управління підприємством - місце здійснення повноважень органом управління (радою, правлінням тощо) відповідно до статуту або іншого засновницького документа.
Місце управління підприємством, переданим у довірче управління, - місцезнаходження довірчого власника.
Місце управління підприємством, що здійснюється фізичною особою, яка є власником цього підприємства, або фізичною особою, що діє відповідно до договору від імені та за дорученням власника, - місце проживання відповідного власника.
Місце управління представництвом, філіалом або іншим відокремленим підрозділом підприємства - місце управління підприємством, до складу якого входить такий підрозділ.
ГЛАВА 2. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ
Стаття 8. Податкова декларація (розрахунок)
8.1. Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом і на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації є податковими для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.
Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.
8.2. Якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому річна податкова декларація не подається.
8.3. Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним контролюючим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.
8.4. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України та комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової та митної політики. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).
Це положення не поширюється на митні декларації. Порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначається з урахуванням вимог Митного кодексу України.
Органи державної податкової служби в порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби, безоплатно забезпечують платників податків формами податкових декларацій стосовно податків і зборів, що подаються органам державної податкової служби.
8.5. Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити такі нові форми звітності.
До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, діють форми декларацій (розрахунків), що мали чинність до такого визначення.
Під час планування внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування у поточному або наступному бюджетному періоді повинні бути заплановані видатки до відповідного бюджету, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких норм у поточному або наступному бюджетному періоді.
Вимоги статей 8-12 цього розділу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб'єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.
Стаття 9. Особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності
9.1. Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:
9.1.1) юридичні особи та філіали (відділення), представництва юридичних осіб, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи;
Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим(ми) підрозділом(ми) юридичної особи філією несе юридична особа, до складу якої вона входить філія.
9.1.2) фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених цим Кодексом;
9.1.3) податкові агенти.
Стаття 10. Складення податкової звітності
10.1. Форми обов’язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку та збору, а також затвердженому центральним контролюючим органом порядку їх складення та подання.
10.2. Податкова звітність подається із зазначенням податкового номера.
10.3. Податкова звітність повинна бути підписана:
10.3.1) керівником платника податку або уповноваженою особою - юридичної особи або філії (відділення), представництва юридичної особи, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності безпосередньо керівником платника податку така податкова звітність підписується ним як керівником, так і особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності;
10.3.2) фізичною особою - платником податків та його законним представником у разі його наявності або іншою особою, на яку цим Кодексом або іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування покладено обов'язки щодо подання податкової звітності;
10.3.3) особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності, - в разі провадження діяльності за договором про спільну діяльність та угодами про розподіл продукції.
10.4. Якщо податкова звітність подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків-фізична особа - таким платником.
10.5. Фізична особа, яка на підставі договору, за винагороду складає податкову звітність платника податків або бере участь в її складенні, крім випадків, коли така особа є працівником платника податків, повинна підписати податкову декларацію разом з особами, визначеними у пунктах 10.3 і 10.4 цієї статті.
Стаття 11. Подання податкової звітності до органів державної податкової служби
11.1. Податкова звітність подається платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами покладено обов'язки з подання органам державної податкової служби податкової звітності, за звітний період в установлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами строки, органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку такий платник податків.
11.2. Платник податків незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді, повинен подати податкову звітність за такий період крім випадків, коли він не є платником відповідного виду податку.
11.3. Прийняття податкової звітності є обов'язком органу державної податкової служби. Податкова звітність приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників уповноваженою службовою (посадовою) особою органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відмова службової (посадової) особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висунення нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи органу державної податкової служби щодо відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Якщо службова (посадова) особа органу державної податкової служби порушує норми абзацу першого цього пункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення. До декларації додається заява на ім'я керівника відповідного органу державної податкової служби, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За кожною заявою платника податків щодо порушення службовою (посадовою) особою органу державної податкової служби цього пункту в обов’язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до чинного законодавства України.
За результатами такого розслідування винна службова (посадова) особа органу державної податкової служби притягується до відповідальності відповідно до чинного законодавства України.
11.4. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.
11.5. Податкова звітність подається органові державної податкової служби з дотриманням таких вимог:
11.5.1) орган державної податкової служби зобов'язаний зареєструвати податкову звітність, подану платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами покладено обов'язки щодо подання податкової звітності, за датою її фактичного подання;
11.5.2) платник податків має право у строки подання податкової декларації, визначені цією статтею, не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, надіслати декларацію органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення;
11.5.3) податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
11.5.4) податкова звітність платників податків, що належать до великих та середніх підприємств подається органу державної податкової служби обов’язково в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Інші платники податків можуть подавати податкову звітність в електронній формі за добровільним рішенням.
Центральний орган державної податкової служби розробляє та розміщує на своїй офіційній сторінці (веб-сайті) в Інтернеті програму формування та подання податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв’язку та забезпечує її безоплатне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) шляхом надання доступу до копіювання такої програми як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом. Формат електронного документа податкової звітності платників податків та порядок її подання визначається центральним органом державної податкової служби.
Подання податкової звітності в електронному вигляді здійснюється на безоплатній основі.
11.6. Податкова декларація, заповнена платником податків з порушенням норм статті 10 цього розділу, вважається не поданою. Якщо орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня її отримання звертається до платника податків з письмовою пропозицією подати податкову декларацію із зазначенням обов’язкових реквізитів та підстав неприйняття попередньої, такий платник податків має право:
11.6.1) подати декларацію разом із сплатою відповідного штрафу (у разі порушення строку її подання);
11.6.2) оскаржити рішення органу державної податкової служби в порядку, передбаченому статтею 21 цього розділу з урахуванням направлення.
Перелік обов’язкових реквізитів декларації встановлюються центральним органом державної податкової служби.
11.7. Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
11.7.1) календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
11.7.2) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
11.7.3) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 11.7.4 та 11.7.5 цього пункту, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
11.7.4) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, що настає за звітним.
11.7.5) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців, - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового року.
11.8. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена декларація подається у строки, визначені пунктом 11.7 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.
Для цілей цього Кодексу під терміном „базовий звітний (податковий) період” слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.
11.9. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.
11.10. Якщо згідно з відповідним розділом цього Кодексу з питань окремого податку, збору звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли подання декларації не передбачено таким розділом цього Кодексу.
11.11. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення органу державної податкової служби з вини оператора поштового зв’язку, такий оператор несе відповідальність, відповідно до законодавства, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.
Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.
Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.
11.12. Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Стаття 12. Внесення змін до податкової звітності
12.1. У разі коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 68 цього розділу або іншими актами законодавства) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, що діє на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
12.2. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо до закінчення граничного строку подання податкової декларації, у якій були допущені помилки, подасть податкову декларацію з виправленими показниками. В цьому випадку чинною вважається податкова декларація за останню дату подання. Штраф, передбачений в абзаці другому пункту 12.1 цієї статті в цьому випадку не нараховується та не сплачується.
12.3. Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.
Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок із зменшенням податкового зобов’язання до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку був перевірений відповідним контролюючим органом.
У разі порушення платником податків вимог абзацу першого та другого цього підпункту поданий ним уточнюючий розрахунок не враховується при визначенні його податкових зобов’язань та повертається такому платнику податків із зазначенням причин повернення.
Стаття 13. Внесення змін до податкової звітності у зв’язку із відшкодуванням збитків, завданих злочином
13.1. Якщо стосовно платника податків (службової (посадової) особи платника податків або платника податків - фізичної особи) порушена кримінальна справа щодо вчинення злочину, предметом якого виступають податки, збори, такий платник у будь-який час до винесення судом у справі рішення, що набрало законної сили, має право подати контролюючому органу уточнюючий розрахунок за правилами, визначеними у статті 12 цього розділу, та сплатити визначені в такому розрахунку суми податкового зобов’язання, що є предметом розгляду у кримінальній справі, і штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених статтею 90 цього розділу.
Цей пункт не застосовується в разі, коли такі податкові зобов’язання та штрафні санкції були визначені контролюючим органом до порушення кримінальної справи. В цьому випадку платник податків має право сплатити визначені контролюючим органом грошові зобов’язання в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
13.2. У розрахунку обов’язково зазначається номер кримінальної справи, в межах якої розглядаються несплачені податкові зобов’язання.
13.3. Суми, сплачені за таким розрахунком або за рішенням контролюючого органу вважаються погашенням збитків, завданих злочином.
13.4. Поданий платником податку уточнюючий розрахунок не може бути змінений чи відкликаний таким платником податку, а сума визначеного в ньому податкового зобов’язання не може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку, крім випадків, коли кримінальна справа, у зв’язку із провадженням якої подавався розрахунок, була закрита за реабілітуючими підставами.
Стаття 14. Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків-фізичним особам
14.1. Податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
14.2. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді.
ГЛАВА 3. КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 15. Роз’яснення податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
15.1. Роз’яснення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за виконанням дотриманням якого покладено на контролюючі органи, здійснюється шляхом надання податкових консультацій та податкових роз’яснень.
Стаття 16. Податкові консультації
16.1. За зверненням платників податків контролюючі органи надають консультації з питань практичного використання конкретних норм податкового законодавства.
16.2. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.
16.3. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі.
16.4. Консультації надаються органом державної податкової або митним органом митної служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової або митної служби, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи митної служби.
16.5. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх компетенції.
16.6. У разі коли податкова консультація суперечить положенням податкового роз’яснення, застосовується податкове роз’яснення.
Стаття 17. Податкові роз’яснення
17.1. Податкові роз'яснення окремих положень податкового або іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової або митні органи митної служби, надаються за самостійним рішенням відповідного центрального контролюючого органу, коли до таких органів надходить значна кількість однорідних звернень щодо надання консультацій з практичного використання окремих норм податкового законодавства. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту.
17.2. Податкове роз'яснення затверджується наказом центрального контролюючого органу, який погоджується з Міністерством фінансів України та комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової та митної політики та реєструється Міністерством юстиції України.
Порядок надання та оприлюднення податкових роз’яснень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 18. Наслідки використання податкових консультацій та роз’яснень
18.1. Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації та/або роз'яснення, наданих у письмовій формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або податкове роз'яснення були змінені або скасовані.
18.2. Платник податків може оскаржити до суду податкове роз’яснення контролюючого органу, яке, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такого податкового роз’яснення недійсним є підставою для надання нового податкового роз’яснення.
 
ГЛАВА 4. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПОДАТКОВИХ ТА/АБО ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ, ПОРЯДОК ЇХ СПЛАТИ ТА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ
Стаття 19. Визначення сум податкових та грошових зобов’язань
19.1. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та /або грошового зобов’язання та /або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
19.2. Грошове зобов’язання щодо суми податкових зобов’язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
19.3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
19.3.1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
19.3.2) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
19.3.3) згідно з податковим законодавством та іншими законами особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
19.3.4) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
19.3.5) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, в тому числі податку з доходів фізичних осіб таким податковим агентом;
19.3.6) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником у митних деклараціях.
19.4. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартості імпортованих товарів, яка відрізняється від задекларованої під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов’язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 19.3. цієї статті, виходячи з вартості товару, зазначеного у таких документах.
19.5. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 20. Скасування рішень контролюючих органів
20.1. Податкове повідомлення - рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.
20.2. Контролюючими органами вищого рівня є:
20.2.1. Державна податкова адміністрація України є контролюючим органом вищого рівня для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій.
20.2.2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи є контролюючим органом вищого рівня для інших митних органів.
Стаття 21. Оскарження рішень контролюючих органів
21.1. Податкове повідомлення - рішення та інші рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
21.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі його компетенції, встановленої цим Кодексом або іншими законами України, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.
21.3 Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 6.5. статті 6 цього розділу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем надходження до платника податків податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.
21.4. Обов’язок доведення того що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є помилковим покладається на платника податків.
21.5. Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення - рішення або будь-якого іншого рішення.
21.6 У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутись протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
21.7. У разі порушення платником податків вимог пунктів 21.3 і 21.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються такому платнику податків із зазначенням причин повернення.
21.8. Контролюючий орган, який розглядає скаргу зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
21.9 Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений у пункті 21.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного у пункті 21.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
21.10. Рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
21.11. Не підлягає оскарженню:
21.11.1) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків;
21.11.2) податкове зобов’язання, що нараховане та/або утримане податковим агентом відповідно до норм цього Кодексу.
21.12. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення - рішення контролюючого органу, замість  10-денного строку, визначеного у пункті 21.3 цієї статті.
21.13. У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
21.14. Строки подання скарги на податкове повідомлення - рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 68.6 статті 68 цього розділу.
21.15. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 21.3 статті 21 цього розділу, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
21.16 Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата відправлення скарги, зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
21.17. Процедура адміністративного оскарження закінчується:
21.17.1) останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення - рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;
21.17.2) днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
21.17.3) днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, ;
21.17.4) днем звернення платника податків до суду;
21.17.5) днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, що оскаржувались.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
21.18. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податку із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
21.19. При зверненні платника податків до суду, у межах строків визначених пунктом 22.3 статті 22 цього Розділу, з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
21.20. Вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється Державною податковою адміністрацією України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
21.21 У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Стаття 22. Строки сплати податкового зобов'язання
22.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.
22.2. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення про таке нарахування.
22.3. У разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 19.3.1 - 19.3.5 пункту 19.2 статті 19 цього розділу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення – рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного оскарження.
У випадках апеляційного оскарження суми грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності.
22.4. Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов’язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 5 цього розділу.
22.5. Фізичні особи - платники податків повинні сплачувати податки і збори, що встановлені цим Кодексом, через установи банків та поштові відділення. У разі коли зазначені особи проживають у сільській та селищній місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори, через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків і зборів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Стаття 23. Податкове повідомлення – рішення
23.1. У разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим законодавством або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 19 цього розділу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення - рішення.
Податкове повідомлення - рішення містить підставу для такого нарахування та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов’язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення результатів господарської діяльності або від’ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов’язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення - рішення. До податкового повідомлення - рішення додається розрахунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення - рішення і розрахунку грошового зобов’язання визначається центральним контролюючим органом.
23.2. Податкове повідомлення - рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податку на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення - рішення. Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень - рішень щодо окремих платників податків.
23.3. Податкове повідомлення - рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення - рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення, або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення - рішення або податкову вимогу або рішення про результати розгляду скарги, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення - рішення, або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
23.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої виступали податки, збори, виноситься обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або виноситься рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов’язаний визначити податкові зобов’язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов’язань за якими підтверджена рішенням суду, та прийняти податкове  повідомлення - рішення про нарахування платнику таких податкових зобов’язань і застосування відносно такого платника штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення - рішення за податковими зобов’язаннями, що є предметом розгляду в кримінальній справі про злочини, предметом яких виступали податки, збори, забороняється до моменту набрання законної сили винесеним судом рішенням у справі, або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення - рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.
Податкове повідомлення - рішення не може використовуватися як доказ у кримінальній справі. Наявність або відсутність чи скасування податкового повідомлення - рішення не є підставою для обвинувачення особи у вчиненні злочину, предметом якого виступали податки, збори, або виправдання такої особи.
Стаття 24. Податкова вимога
24.1. У разі коли платник податків не сплачує суму грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) такому платнику податків податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень.
Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
24.2. Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.
24.3. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
24.4. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення.
24.5. У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Стаття 25. Відкликання податкових повідомлень - рішень і податкових вимог
25.1. Податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:
25.1.1) сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
25.1.2) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення - рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
25.1.3) контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
25.1.4) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення - рішення контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
25.1.5) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні - рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
25.2. У випадках, визначених підпунктом 25.1.1 пункту 25.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
25.3. У випадках, визначених підпунктом 25.1.2 пункту 25.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги.
25.4. У випадках, визначених підпунктами 25.1.3 і 25.1.5 пункту 25.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
25.5. У випадках, визначених підпунктом 25.1.4 пункту 25.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
25.6. Якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного або судового оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення - рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму такого збільшення грошового зобов’язання надсилається окреме податкове повідомлення - рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.
25.7. Контролюючий орган, який надіслав відповідному органу державної податкової служби подання, визначене у пункті 24.2 статті 24 цього розділу, зобов'язаний подати такому органу державної податкової служби інформацію про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
ГЛАВА 5. ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ
Стаття 26. Визначення податкового контролю та компетенція органів державної влади щодо його здійснення.
26.1. Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль в частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.
26.2. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 3 цього розділу, в межах їх компетенції, встановленої цим Кодексом.
26.3. Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами.
Стаття 27. Способи здійснення податкового контролю
27.1. Податковий контроль здійснюється шляхом:
27.1.1) ведення обліку платників податків;
27.1.2) інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;
27.1.3) перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому іншими спеціальними законами, що регулюють відповідну сферу правовідносин;
27.1.4) інших способів контролю, передбачених цим Кодексом.
ГЛАВА 5-1. ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ
Стаття 28. Загальні положення щодо обліку платників податків
28.1. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
28.2. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.
Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
28.3. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткування, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об’єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття, об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Юридичні особи та фізичні особи, які надають в оренду чи користування приміщення іншим особам для провадження господарської діяльності, зобов’язані подати відповідному органу державної податкової служби заяву про взяття на облік (зняття з обліку) об’єкта оподаткування у 10-денний строк з дня укладення (припинення, розірвання) відповідного договору в порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.
28.4. Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після державної реєстрації таких осіб чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є органи державної податкової служби або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.
28.5. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби згідно з цим Кодексом.
28.6. Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.
Порядок визначення податкового номеру встановлюється центральним органом державної податкової служби.
28.7. Орган державної податкової служби зазначає податковий номер у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.
Кожен платник податків зазначає податковий номер в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
28.8. Особливості обліку платників податків за окремими податками, а також окремих категорій платників податків установлюються відповідними розділами цього Кодексу.
28.9. Документи, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, і в разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання повернутих документів, виправлених документів для взяття на облік в органах державної податкової служби або повторно подали такі документи з помилками, несуть відповідальність, визначену цим Кодексом.
28.10. Центральним органом державної податкової служби визначаються:
28.10.1) порядок обліку платників податків зборів;
28.10.2) перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також порядок подання таких документів;
28.10.3) форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків.
28.11. Органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
28.12. Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Стаття 29. Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб
29.1. Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів в органах державної податкової служби здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.
29.2. Взяття на облік за основним місцем обліку платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від них відповідної заяви, яку такий платник податків зобов’язаний подати у десятиденний строк після державної реєстрації (легалізації, акредитації чи засвідчення факту створення іншим способом).
29.3. Довідка про взяття на облік платника податків надсилається (видається) платникам податків - юридичним особам та відокремленим підрозділам юридичних осіб наступного робочого дня з дня взяття на облік за основним місцем обліку.
29.4. Військові частини зобов’язані протягом 10 календарних днів після отримання свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарювання стати на облік в органі державної податкової служби за місцем своєї дислокації згідно із пунктом 29.2 цієї статті.
29.5. Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом.
Для взяття на облік постійні представництва нерезидентів та відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб зобов'язані звернутися протягом 10 календарних днів з дня їх державної реєстрації (акредитації, легалізації) в установленому порядку або до початку провадження господарської діяльності, якщо така реєстрація не є обов’язковою згідно із законодавством, до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Взяття на облік таких платників податків здійснюється відповідно до пункту 29.2 цієї статті.
При встановлені органом державної податкової служби за результатами податкового контролю ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, складається акт, який надсилається через компетентний орган України до компетентного органу іноземної держави для організації заходів стягнення.
Форма зазначеного акту затверджується центральним органом державної податкової служби.
Якщо постійним представництвом нерезидента є юридична або фізична особа - резидент України така особа повинна, на підставі відповідного договору з нерезидентом (довіреності) вона повинна протягом 10 календарних днів після укладення договору (видачі довіреності) стати на облік в органі державної податкової служби як постійне представництво нерезидента відповідно до пункту 29.2 цієї статті.
29.6. На обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.
В органах державної податкової служби не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах державної податкової служби та виконує обов'язки платника податків самостійно.
Взяття на облік договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції здійснює платник податків - учасник, визначений відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди. Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік такого учасника як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди. Заяву про взяття на облік такий платник податків зобов’язаний подати протягом 10 календарних днів після реєстрації договору або угоди або після набрання ним чинності, якщо відповідно до законодавства реєстрація договору не проводиться.
29.7. Центральний орган державної податкової служби визначає критерії віднесення платників податків до категорій великих платників податків чи інших категорій платників податків, порядок їх обліку в органах державної податкової служби.
Щодо великих платників податків, інших категорій платників податків органами державної податкової служби мають право приймати рішення про зміну основного місця обліку та переведення їх на облік у спеціалізовані органи державної податкової служби чи інші органи державної податкової служби.
У разі прийняття рішення про переведення платника податків на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби відповідні органи державної податкової служби зобов’язані протягом 20 календарних днів після прийняття такого рішення здійснити взяття на облік/зняття з обліку такого платника податків.
Платник податків, щодо якого органом державної податкової служби прийнято рішення про переведення на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов’язаний сплачувати податки, подавати податкову звітність та виконувати інші обов’язки, що передбачені цим Кодексом за новим місцем обліку.
Стаття 30. Облік самозайнятих осіб
30.1. Взяття на облік фізичних осіб - підприємців в органах державної податкової служби здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
Приватні нотаріуси та інші фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, строк 10 календарних днів після такої реєстрації зобов’язані стати на облік в органі державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.
30.2. Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
30.3. Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до органу державної податкової служби за місцем постійного проживання.
30.4. Орган державної податкової служби має право відмовити в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі:
30.4.1) наявності обмежень на провадження незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством;
30.4.2) коли документи подані за неналежним місцем обліку;
30.4.3) коли документи не відповідають встановленим вимогам, подані не в повному обсязі або коли зазначені в різних документах відомості є взаємно невідповідними;
30.4.4) коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа;
30.4.5) неподання для реєстрації особою, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Після усунення причин, що були підставою для відмови у взятті на облік самозайнятої особи, фізична особа може повторно подати документи для взяття на облік
30.5. Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється органом державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність).
Довідка про взяття на облік платника податків надсилається (видається) фізичній особі - підприємцю або особі яка здійснює незалежну професійну діяльність, наступного робочого дня з дня взяття на облік.
30.6. Видача та заміна довідки про взяття на облік платника податків проводиться безоплатно.
30.7. Фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, довідка про взяття на облік платника податків видається органом державної податкової служби із зазначенням строку якщо такий строк вказаний у свідоцтві про реєстрацію чи іншому документі (дозволі, сертифікаті тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
30.8. Довідка про взяття на облік самозайнятої особи втрачає чинність з моменту виникнення змін у даних про фізичну особу, які зазначаються у такій довідці, та підлягає заміні в органі державної податкової служби.
30.9. Самозайняті особи зобов’язані подавати до органів державної податкової служби за місцем свого обліку відомості про зміну облікових даних протягом місяця з дня виникнення таких змін. Зміни до відомостей про самозайняту особу, які містяться у Державному реєстрі, набирають чинності з дня внесення відповідного запису до такого реєстру.
30.10. Внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи проводиться у разі:
30.10.1) визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;
30.10.2) смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів у цільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням;
30.10.3) внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
30.10.4) реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;
30.10.5) закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;
30.10.6) заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;
30.10.7) наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до органу державної податкової служби за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлене законом чи рішенням суду;
30.10.8) анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування;
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє зобов’язань такої особи, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строки, порядки виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.
У разі коли після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що особа розпочала таку діяльність без взяття на облік її як самозайнятої особи.
Стаття 31. Внесення змін до облікових даних платників податків
31.1. Підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є:
31.1.1) інформація органів державної реєстрації;
31.1.2) інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;
31.1.3) документально підтверджена інформація, що надається платниками податків;
31.1.4) інформація суб’єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;
31.1.5) рішення суду, що набрало законної сили;
31.1.6). дані перевірок платників податків.
31.2. Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.
31.3. У разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та орган державної податкової служби, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, органами державної податкової служби за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться відповідно процедури зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.
У таких випадках платник податків зобов’язаний подати органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів, платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність, визначену цим Кодексом.
31.4. Платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати органу державної податкової служби відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів у десятиденний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, подавши заяву у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.
31.5. У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цією главою, платник податків зобов’язаний подати органу державної податкової служби, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів.
Стаття 32. Підстави та порядок зняття платників податків з обліку в органах державної податкової служби
32.1. Підставами для зняття платника податків з обліку в органах державної податкової служби юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є:
32.1.1) повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи.
У разі коли внаслідок припинення платника податків - юридичної особи шляхом реорганізації частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається не погашеною, такі податкові зобов'язання чи борг переходять (розподіляються) до юридичних осіб - правонаступників реорганізованої юридичної особи у порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі коли внаслідок припинення платника податків - юридичної особи шляхом ліквідації частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною, такі податкові зобов'язання чи борг погашаються за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законодавством, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку та збору, стосовно якого виникло податкове зобов'язання або податковий борг таких філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу;
32.1.2) наявність хоча б однієї з підстав, визначених пунктом 30.10 статті 30 цього розділу для самозайнятої особи;
У випадках, що стосуються самозайнятих осіб, зняття з обліку таких осіб здійснюється за відсутності податкового боргу або в разі його погашення за рахунок майна зазначеної фізичної особи, що переходить за правом спадщини у власність інших осіб, або визнання такого податкового боргу безнадійним і списання його в установленому порядку, коли таке майно відсутнє або не з'являються інші особи, які вступають у права спадщини незалежно від часу набуття таких прав.
В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються не погашеними після ліквідації платника податків, визначеного у цій статті, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
32.2. Органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право:
звертатися до суду стосовно юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про винесення судового рішення щодо:
припинення юридичних осіб або припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
скасування державної реєстрації змін до установчих документів;
скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;
32.3. У разі припинення юридичної особи її відокремлені підрозділи підлягають зняттю з обліку в контролюючих органах.
Порядок зняття з обліку в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом державної податкової служби.
32.4. Договори про спільну діяльність знімаються з обліку в органах державної податкової служби після їх припинення, розірвання, закінчення строку їх дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку.
Стаття 33. Інформація, що подається для обліку платників податків органами державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та іншими органами
33.1. Орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації такої особи, державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, внесення будь-яких інших записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повинен передати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.
33.2. Органи, що здійснюють реєстрацію незалежної професійної діяльності або видають дозволи на право самостійного провадження такої діяльності, зобов’язані подавати органам державної податкової служби відомості з документа, що підтверджує право на провадження такої діяльності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
33.3. Органи, що ведуть облік або реєстрацію рухомого майна та інших активів, які є об'єктом оподаткування, зобов'язані повідомляти про власників та/або користувачів такого рухомого майна та інших активів, розміщених на відповідній території, або про транспортні засоби, зареєстровані у цих органах, та їх власників органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Порядок такого повідомлення встановлює Кабінет Міністрів України.
33.4. Державні органи повинні подавати органам державної податкової служби іншу інформацію у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 34. Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків в банках та інших фінансових установах
34.1. Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (як резидентам, так і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, фізичним особам - підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, лише за наявності документів, виданих органами державної податкової служби, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах.
34.2. Банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття).
У разі відкриття або закриття рахунка платника податків - банка, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка.
34.3. Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків (крім банку) у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби.
34.4. Порядок подання та форма і зміст повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з відповідними державними органами, які регулюють діяльність фінансових установ.
34.5. Банки та інші фінансові установи за невиконання норм цієї статті несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом.
34.6. Фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані повідомляти про це банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки.
Стаття 35. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків
35.1. Центральний орган державної податкової служби формує та веде Державний реєстр.
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:
громадянами України;
іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;
іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
35.2. До облікової картки фізичної особи - платника податків вноситься така інформація:
35.2.1) прізвище, ім'я та по батькові;
35.2.2) дата народження;
35.2.3) місце народження (країна, область, район, населений пункт);
35.2.4) місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство;
35.2.5) серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
35.3. До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб:
35.3.1) джерела отримання доходів;
35.3.2) об’єкти оподаткування;
35.3.3) сума нарахованих та/або отриманих доходів;
35.3.4) сума нарахованих та/або сплачених податків;
35.3.5) інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків.
35.4. До Державного реєстру вносяться відомості про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік фізичних осіб - підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність Такі відомості включають:
35.4.1) дані про підстави, дати, номери записів, свідоцтв та інших документів про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік, припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності, інші реєстраційні дані;
35.4.2) інформацію про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу, заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік;
35.4.3) місце провадження діяльності, телефони та іншу додаткову інформацію для зв’язку з фізичною особою - підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
35.4.4) види діяльності;
35.4.5) громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства, для іноземців;
35.4.6) системи оподаткування із зазначенням періодів її дії.
35.5. Фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - органу державної податкової служби за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу.
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків і порядок її подання встановлюються центральним органом державної податкової служби України.
Фізична особа несе відповідальність згідно із законодавством України за достовірність інформації, що вноситься до облікової картки фізичної особи - платника податків.
35.6. Органи реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ зобов’язані подавати відповідним органам державної податкової служби інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, не пізніше наступного робочого дня після проведення реєстрації таких змін.
Порядок подання такої інформації та взаємодії суб’єктів інформаційних відносин визначаються Кабінетом Міністрів України.
35.7. Фізичні особи - платники податків зобов’язані подавати органам державної податкової служби відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом державної податкової служби України.
35.8. Про проведення державної реєстрації фізичної особи - платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган державної податкової служби України інформує орган державної податкової служби:
35.8.1) за місцем обліку фізичної особи;
35.8.2) за місцем проживання фізичної особи;
35.8.3) за місцем отримання доходів чи місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування фізичної особи.
35.9. За зверненням платника податків, його законного представника або уповноваженої особи орган державної податкової служби видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі. Форма документа і порядок його видачі встановлюється центральним органом державної податкової служби України.
У такому документів зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків. Порядок формування реєстраційного номера облікової картки платника податків визначається та затверджується центральним органом державної податкової служби України.
У разі якщо формування реєстраційного номера облікової картки платника податків у встановленому порядку суперечить релігійним переконанням фізичної особи, то за її зверненням реєстраційному номеру облікової картки платника податків присвоюється серія та номер паспорта громадянина України. Про застосування альтернативної форми обліку зазначається у документі, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі."
35.10. Реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру за бажанням такого платника може бути проставлений у паспорті громадянина України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
35.11. У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій обліковій картці фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації або продовжено строк реєстрації.
35.12. Реєстраційний номер облікової картки платника податків використовується органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансові установи, біржі, самозайнятими особами, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:
35.12.1) виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов'язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи;
35.12.2) укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів;
35.12.3) відкриття рахунків у банках або інших фінансових установах, а також у розрахункових документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків;
35.12.4) заповнення фізичними особами, визначеними у пункті 35.1 цієї статті, митних декларацій під час перетину митного кордону України;
35.12.5) сплати фізичними особами податків і зборів;
35.12.6) проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів підприємницької діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;
35.12.7) реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього;
35.12.8) подання органам державної податкової служби декларацій про доходи, майно та інші активи;
35.12.9) реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;
35.12.10) оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів;
35.12.11) в інших випадках, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.
35.13. Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 35.12 цієї статті, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.
35.14. Орган державної податкової служби зазначає реєстраційний номер облікової картки платника податків у всіх повідомленнях, що надсилаються йому.
Кожен платник податків зазначає реєстраційний номер своєї облікової картки платника податків в усіх звітних або інших документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.
35.15. Відомості з Державного реєстру:
35.15.1) використовуються органами державної податкової служби виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України;
35.15.2) є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про постановку на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
35.16. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків, зокрема:
35.16.1) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, податкові агенти - про дату прийняття на роботу або звільнення з роботи фізичних осіб протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а також інформацію, передбачену статтею 14 цього розділу;
35.16.2) органи внутрішніх справ - про фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання у відповідному населеному пункті чи які зняті з реєстрації в такому населеному пункті, про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження, транспортні засоби, щодо яких у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також про втрачені, викрадені паспорти у п’ятиденний строк від дня надходження відповідних заяв від фізичних осіб та про паспорти померлих громадян щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;
35.16.3) органи державної реєстрації морських, річкових та повітряних суден - про судна, щодо яких у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;
35.16.4) органи реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли (для закриття облікових карток), а також про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові та про внесення до актів цивільного стану змін стосовно дати і місця народження(для внесення відповідних відміток до облікових карток) щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;
35.16.5) органи, що здійснюють реєстрацію приватної нотаріальної, адвокатської іншої незалежної професійної діяльності та видають свідоцтва про право на провадження такої діяльності, - про видачу або анулювання реєстраційного посвідчення - у п’ятиденний строк від дня провадження відповідної дії;
35.16.6) органи, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна або прав на нього - про оподатковуване нерухоме майно, щодо якого у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;
35.16.7) органи опіки і піклування, виховні, лікувальні заклади, заклади соціального захисту населення та інші аналогічні заклади, що відповідно до законодавства здійснюють опіку, піклування або управління майном підопічного, зобов'язані повідомляти про встановлення опіки над фізичними особами, визнаними судом недієздатними, опіку, піклування і управління майном малолітніх, інших неповнолітніх фізичних осіб, фізичних осіб, обмежених судом у дієздатності, дієздатних фізичних осіб, над якими встановлене піклування у формі патронажу, піклування або управлінням майном фізичних осіб, визнаних судом безвісно відсутніми, а також про подальші зміни, пов'язані із зазначеною опікою, піклуванням або управлінням майном, в органи державної податкової служби за місцем свого перебування не пізніш, як протягом п'яти календарних днів від дня прийняття відповідного рішення;
35.16.8) інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - інформацію про інші об’єкти оподаткування.
35.17. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів. Обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, видані органами державної податкової служби у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, вважаються дійсними та такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
ГЛАВА 5-2. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ
Стаття 36. Визначення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби
36.1 Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.
Стаття 37. Збір податкової інформації
37.1. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла:
37.1.1) від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:
37.1.1.1) що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах;
37.1.1.2) про фінансово - господарські операції платників податків;
37.1.1.3) про застосування реєстраторів розрахункових операцій;
37.1.2) від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація:
37.1.2.1) про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об’єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;
37.1.2.2) про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;
37.1.2.3) що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;
37.1.2.4) про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;
37.1.2.5) про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема:
назву платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти;
податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи;
вид дозвільного документа;
вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ;
дату видачі дозвільного документа;
строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення);
сплату належних платежів за видачу дозвільного документа;
перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;
37.1.2.6) про експортні та імпортні операції платників податків;
37.1.3) від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;
37.1.4) від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;
37.1.5) від підрозділів податкової та митних органів митної служби - за результатами податкового контролю.
37.1.6) Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена та/або добровільно або за запитом надана органу державної податкової служби.
Стаття 38. Отримання податкової інформації органами державної податкової служби
38.1. Інформація, визначена у статті 37 цього розділу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені п.38.2. цього Кодексу.
38.2. До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 37.1.1.1, 37.1.1.2 (в частині обов’язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 37.1.1.3, 37.1.2.1, 37.1.2.3, 37.1.2.4, 37.1.2.5, 37.1.2.6 пункту 37.1.2, пункті 37.1.5 статті 37 цього розділу.
У разі коли іншими розділами цього Кодексу не визначено інші строки надання такої інформації:
38.2.1) інформація, зазначена у підпунктах 37.1.2.1 та 37.1.2.5 підпункту 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 цього розділу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щомісяця протягом 10 календарних днів місяця, що настає за звітним;
38.2.2) інформація, зазначена у підпункті 37.1.2.3 підпункту 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 цього розділу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування протягом 10 календарних днів з дня подання такої звітності відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Органами державної статистики інформація надається відповідно до плану державних статистичних спостережень;
38.2.3) інформація, зазначена у підпункті 37.1.2.4 підпункту 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 цього розділу, надається органами місцевого самоврядування не пізніше 10 календарних днів з дати набрання чинності відповідним рішенням;
38.2.4) інформація, зазначена у підпункті 37.1.2.6 підпункту 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 цього розділу, надається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи центральним митним органом у строк, визначений спільним наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи центрального митного органу та центрального органу державної податкової служби України, але не рідше ніж кожні 10 календарних днів.
Порядок подання інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.
38.3. Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік якої встановлено у ст. 37 цього розділу), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з наступних підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) при проведенні перевірок;
3) в інших випадках прямо визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.
Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, банками та іншими фінансовими установами безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
38.4. Інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається, в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 38.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду за місцезнаходженням такого контролюючого органу.
38.5. З метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається платнику податків у десятиденний термін.
38.6. Обмеження щодо надання органам державної податкової служби інформації, передбаченої у статті 37 цього розділу, можуть встановлюватися виключно цим Кодексом. У разі коли іншими законодавчими актами встановлюються інші обмеження або порядок подання податкової інформації, ніж визначені цим Кодексом, застосовуються норми цього Кодексу.
Стаття 39. Обробка та використання податкової інформації
39.1. Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватись в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.
39.2. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
ГЛАВА 5-3. ПЕРЕВІРКИ
Стаття 40. Види перевірок
40.1. Перевірки, що в межах компетенції та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, мають право проводити контролюючі органи, поділяються:
40.1.1. За часом здійснення перевірки – на планові та позапланові.
Плановою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу.
Позаплановою вважається перевірка платника податків, яка не передбачається у плані роботи контролюючого органу.
40.1.2. За місцем проведення перевірки - на виїзні та невиїзні.
Виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
40.1.3. За способом проведення перевірки - на документальні,  камеральні та контрольні.
Документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі поданих податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Одним з видів документальної перевірки є камеральна перевірка.
Камеральною вважається документальна невиїзна перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках).
Контрольною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючими органами шляхом проведення контрольних розрахункових операцій (контрольних закупок), контролю щодо ведення касових, розрахункових та інших господарських операцій та процесів, наявності патентів, свідоцтв та інших передбачених законодавством документів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
40.2. Митні  органи державної митної служби можуть проводити камеральні перевірки в порядку, встановленому цим розділом.
40.3. Питання проведення митними органами державної митної служби виїзних та невиїзних документальних перевірок визначається митним законодавством.
Стаття 41. Камеральна невиїзна перевірка
41.1. Камеральна невиїзна перевірка проводиться на підставі зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) даних у приміщенні контролюючого органу.
Камеральна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Присутність та згода платників податків під час проведення камеральних перевірок не обов'язкова.
41.2. Порядок проведення камеральних невиїзних перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.
Стаття 42. Документальна невиїзна перевірка
42.1. Документальна невиїзна перевірка проводиться за згодою платника податку, якщо інше не передбачене законом, в приміщенні контролюючого органу на підставі документів та даних, зазначених у пункті 40.1.3 пункту 40.1 статті 40 цього розділу.
42.2. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
42.3. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
42.4. Порядок проведення документальних невиїзних перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.
Стаття 43. Документальна виїзна планова перевірка.
43.1. Документальна виїзна планова перевірка проводиться на підставі документів та даних, зазначених у пункті 40.1.3 пункту 40.1 статті 40 цього розділу, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Документальна виїзна планова перевірка повинна бути передбачена у плані роботи контролюючого органу.
43.2. Документальна виїзна планова перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, а для платників податків, у яких відсутні приміщення для проведення перевірки, за бажанням таких платників податків перевірка може бути проведена в приміщенні контролюючого органу.
43.3. Документальна виїзна планова перевірка проводиться відповідно до плану - графіка.
До плану - графіка відбираються платники, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Періодичність проведення документальних виїзних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіку не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану - графіку, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби.
43.4. Забороняється проведення документальних виїзних планових перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
43.5. Право на проведення документальної виїзної планової перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли такому платнику не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
43.6. У разі планування різними контролюючими органами у звітному періоді проведення перевірки одного й того самого підприємства така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.
43.7. Порядок проведення документальних виїзних планових перевірок, оформлення їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.
Стаття 44. Документальна виїзна позапланова перевірка
44.1. Документальна виїзна позапланова перевірка проводиться на підставі документів та даних, зазначених у пункті 40.1.3 пункту 40.1 статті 40 цього розділу, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, в т.ч. щодо здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, приховування трудових відносин із найманою особою.
Документальна виїзна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така документальна виїзна позапланова перевірка. Для платників податків, у яких відсутні приміщення для проведення перевірки, за бажанням таких платників податків перевірка може бути проведена в приміщенні органу державної податкової служби.
44.2. Документальна виїзна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:
44.2.1) за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий  письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
44.2.2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
44.2.3) платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;
44.2.4) виявлено невідповідність між даними, що містяться у податкових деклараціях (розрахунках чи звітах), поданих платником податків, подання яких передбачено законом, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом п’яти робочих днів з дня отримання запиту;
44.2.5) платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення - рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення - рішення у разі коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;
44.2.6) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з іншим платником податків і яким не надано пояснення та їх документальні підтвердження та належно засвідчені копії документів на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту, та/або недопущення до проведення звірки;
44.2.7) розпочато процедуру реорганізації юридичної особи, припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;
44.2.8) платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;
Документальна виїзна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно стосовно правомірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;
44.2.9) щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом п’яти робочих днів з дня його отримання;
44.2.10) у разі коли платником податку на прибуток підприємств протягом чотирьох послідовних базових звітних періодів у податковій звітності відображається від’ємне значення об’єкта оподаткування (збиток);
44.2.11) отримано постанову суду про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;
44.2.12) органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю службових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Рішення про проведення документальної виїзної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно службових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили планову або документальну виїзну позапланову перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
44.2.13) у разі отримання інформації про ухилення від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із Кодексом законів про працю України, а також провадження особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення  такої перевірки.
44.2.14) документальна виїзна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 44.2.8 пункту 44.2 цієї статті, проводиться виключно стосовно правомірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
44.3. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.
44.4. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, та іншими законами України. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
44.5. Рішення про проведення документальної виїзної позапланової перевірки приймається керівником органу державної податкової служби. Форма рішення визначається центральним органом державної податкової служби.
44.6. Порядок проведення документальних виїзних позапланових перевірок, оформлення їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.
Стаття 45. Контрольна виїзна перевірка
45.1. Контрольна виїзна перевірка проводиться за місцем фактичного провадження платником податків (або особою, що незареєстрована платником податків) діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника або особи за способом проведення та шляхом процедур, зазначених у пункті 40.1.3 пункту 40.1 статті 40 цього розділу.
Контрольна виїзна перевірка здійснюється щодо дотримання порядку здійснення суб’єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, приховування трудових відносин із найманою особою.
Контрольна виїзна перевірка здійснюються без попередження платника податків (особи).
45.2. Контрольна виїзна перевірка може проводитися не частіше одного разу на місяць.
45.3. Порядок проведення контрольних виїзних перевірок, у тому числі шляхом проведення контрольних розрахункових операцій (контрольних закупок), інших господарських операцій та процесів, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв та інших передбачених законодавством документів, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також оформлення їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.
Стаття 46. Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення виїзних перевірок
46.1. Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначається дата видачі, найменування органу державної податкової служби, найменування та реквізити суб’єкта, перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.
Непред’явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.
При пред’явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, ім’я, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку, посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України. Акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
46.2. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України. Акт про відмову від допуску до проведення перевірки є підставою для звернення до суду щодо зупинення операцій на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах, в установленому цим Кодексом порядку, та вжиття інших заходів, передбачених законодавством.
46.3. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах прав і повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених цим Кодексом, виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Стаття 47. Строки проведення виїзних перевірок
47.1. Тривалість перевірок, визначених у статті 43 цього розділу, не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 20 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 43 цього розділу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 10 робочих днів.
47.2. Тривалість перевірок, визначених у статі 44 цього розділу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 44.2.8 пункту 44.2 статті 44 цього розділу, тривалість яких встановлена у статті 22 розділу V цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 44 цього розділу у тому числі щодо суб'єктів малого підприємництва, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів.
47.3. Проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки може бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.
Зупинення документальної виїзної планової та позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки.
При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а у випадку необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, що пов’язані з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів у порядку, визначеному статтею 6 цього розділу, перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення цих процедур.
Порядок зупинення документальних виїзних планових та позапланових перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу державної податкової служби України.
47.4. Тривалість перевірок, визначених статтею 45 цього розділу, не повинна перевищувати 10 діб.
Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 діб.
Підставами для подовження строку перевірки є:   
47.4.1) заява суб’єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);
47.4.2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів.
Стаття 48. Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення виїзних перевірок
48.1 Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:
48.1.1) документи, визначені цим Кодексом;
48.1.2) податкова інформація;
48.1.3) експертні висновки;
48.1.4) судові рішення;
48.1.5) пояснення, отримані згідно з підпунктом 22.1.2 пункту 22.1 статті 22 розділу І цього Кодексу;
48.2) розрахунки об’єктів оподаткування, визначених із застосуванням непрямих методів, відповідно до статті 52 цього розділу;
48.3) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб передбачені цим Кодексом, або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Стаття 49. Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби
49.1. Експертиза проводиться у разі коли для вирішення питань що мають значення для здійснення податкового контролю необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах.
49.2. Експертиза призначається за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в якому зазначаються:
49.2.1) підстави для залучення експерта;
49.2.2) прізвище, ім’я та по батькові експерта;
49.2.3) реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль;
49.2.4) питання, поставлені до експерта;
49.2.5) документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта.
49.3. Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов’язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.
49.4. Платник податків зобов’язаний подати для проведення експертизи необхідні документи, предмети та інші матеріали. У разі відмови платника податків подати на розгляд експерта документи, предмети та інші матеріали, такий платник податків несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.
49.5. Експерт має право ознайомлюватися з поданими йому матеріалами, які стосуються предмета експертизи, та просити надання додаткових матеріалів.
Експерт має право відмовитися від надання висновку, якщо поданих матеріалів недостатньо або такий експерт не володіє необхідними знаннями для проведення зазначеної експертизи.
49.6. За умисне надання висновків, що містять неправдиві відомості або відомості, що суперечать законодавству, експерт несе відповідальність, встановлену законодавством.
Стаття 50. Надання платниками податків документів
50.1. Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
50.2. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов’язані з ним.
50.3. Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням конкретної посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляється актом у довільній формі, який підписує посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник).
50.4. При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків, належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських та бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, що скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, із залишенням копій таких документів платнику податків.
50.5. Вилучення оригіналів документів, у разі рішення суду про арешт активів, здійснюється посадовими (службовими) особами контролюючого органу в присутності платника податків або його законних представників. Платник податків має право залишати копії таких документів.
50.6. У разі відмови платника податків або його законних представників надати для вилучення оригінали або надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
50.7. Вилучення оригіналів або отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які здійснюють вилучення документів, роблять відмітку про відмову від підпису.
50.8. Не підлягають вилученню оригінали документів, що не можуть свідчити про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів, а також порушення вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
50.9. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
50.10. Порядок вилучення посадовими (службовими) особами контролюючого органу оригіналів та надання платниками податків копій документів затверджується центральним органом державної податкової служби, у разі вилучення оригіналів або отримання копій митним органом - центральним митним органом державної митної служби.
50.11. З дати отримання платником податків повідомлення органу державної податкової служби, митного органу про проведення планової виїзної перевірки або з дати початку позапланової виїзної перевірки до дати закінчення такої перевірки не допускається вилучення правоохоронними та іншими органами оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, без погодження з органом державної податкової служби, митними органами державної митної служби, де обліковується такий платник податків, або який проводить перевірку (надіслав повідомлення про її проведення).
У разі коли документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами до початку перевірок або отримання повідомлення платником податків про проведення планової виїзної перевірки, орган, що здійснив таке вилучення, зобов’язаний за зверненням органу державної податкової служби, митному органу державної митної служби надати для перевірки належним чином завірені копії таких документів.
Стаття 51. Оформлення результатів перевірок
51.1. Результати перевірок (крім камеральних невиїзних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні складається довідка.
51.2. Під час проведення органом державної податкової служби камеральної невиїзної перевірки та у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, які підписуються посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 4 цього розділу.
Результати камеральної перевірки, проведеної митним органом державної митної служби, оформлюються відповідним актом та є підставою для самостійного визначення митним органом державної митної служби суми податкових зобов’язань відповідного суб’єкта господарювання і для застосування заходів, передбачених законами України. Порядок проведення камеральних перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи державної митної служби.
51.3. За результатами документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках акт або довідка, які у день закінчення перевірки підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, що проводили перевірку, реєструється в органі державної податкової служби та не пізніше робочого дня, що настає за днем закінчення перевірки, вручається або надсилається для ознайомлення та підписання платнику податків або його законним представникам у порядку, визначеному статтею 23 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень.
Платник податків або його законні представники протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта, зобов’язані повернути органу державної податкової служби підписаний примірник акта та мають право подати свої заперечення.
У разі неподання платником податків у визначений абзацом другим цього пункту строк підписаного акта перевірки та заперечень (у разі їх наявності) вважається, що платник податків з актом ознайомлений.
Після отримання органом державної податкової служби від платника податків примірника акта, другий примірник такого акта вручається або надсилається платнику податків.
51.4. Акт або довідка документальної виїзної планової чи позапланової перевірок, що визначені статтями 43 і 44 цього розділу, складаються у двох примірниках, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Строк складення акта або довідки про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого цим Кодексом.
Акт або довідка про результати перевірки у строки, визначені в абзаці першому цього пункту, підписується платниками податків або їх законними представниками. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта або довідки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальних перевірок у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.
Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов’язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов’язання.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки, або неможливості його вручення та підписання у зв’язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 23 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт.
51.5. Акт або довідка про результати контрольних виїзних перевірок, визначених статтею 45 цього розділу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт або довідка про результати зазначених перевірок підписуються особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками.
Підписання акта таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його уповноваженими представниками та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта або довідки, посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам або особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 23 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
51.6. Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов’язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов’язання.
51.7. У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п’яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв’язку з необхідністю з’ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 23 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) може брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.  Рішення про визначення грошових зобов’язань приймається з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).
51.8. Оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, реалізація матеріалів таких перевірок, а також надання платником податків заперечень до актів перевірок та їх розгляд здійснюється у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби України, а для перевірок, що проводяться центральними органами органом виконавчої влади в галузі митної справи державної митної служби - центральним органом державної митної служби.
51.9. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку передбаченому статтею 23 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
51.10. У разі коли грошове зобов’язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства або законодавства про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку для використання матеріалів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства або законодавства про оперативно-розшукову діяльність. Статус матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законодавством або законодавством про оперативно-розшукову діяльність.
51.11. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника податків.
Стаття 52. Застосування непрямих методів під час здійснення податкового контролю
52.1. Методика і порядок визначення доходів та/або об’єктів оподаткування та/або бази оподаткування за непрямими методами встановлюються цим Кодексом і є загальними для всіх платників податків.
52.2. За непрямими методами можуть визначатися доходи та/або інші об’єкти оподаткування та/або база оподаткування стосовно усіх податків і зборів, передбачених цим Кодексом.
Непрямі методи використовуються під час перевірок платників податків, що проводяться у випадках, передбачених цим Кодексом.
52.3. Непрямі методи можуть застосовуватися у разі, коли:
52.3.1) платник податків провадить підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб’єкт підприємницької діяльності;
52.3.2) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію та/або не веде обліку чи не подає до перевірки визначені законодавством первинні документи обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерську та фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
52.4. Рішення про застосування непрямих методів приймає керівник контролюючого органу (або його заступник) за поданням працівника контролюючого органу, який проводить (очолює) перевірку. У рішенні, зокрема, зазначаються підстави для застосування непрямих методів. Форма рішення затверджується центральним контролюючим органом. Рішення про застосування непрямих методів вручається платнику податків протягом наступного робочого дня.
У разі незгоди платника податків з рішенням контролюючого органу про донарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, стягнення таких сум відбувається виключно за рішенням суду.
52.5. Визначені за непрямими методами доходи та/або база оподаткування та/або об’єкти оподаткування платника податків використовуються контролюючими органами для проведення розрахунку податкового зобов’язання або коригування окремих показників податкової звітності.
52.6. Контролюючі органи можуть використовувати такі методи, як:
52.6.1) економічний аналіз;
52.6.2) спостереження;
52.6.3) аналогії;
52.6.4) контроль за витратами та доходами платників податків - фізичних осіб.
52.7. Метод економічного аналізу базується на взаємозв’язку і взаємозалежності різних економічних показників (доходи, витрати тощо), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для проведення оцінки таких елементів об’єкта оподаткування:
52.7.1) обсягів виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаної сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції, оздоблення, розмірів торгових націнок (знижок), залишків товарно-матеріальних цінностей, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості отриманих марок акцизного податку, що підтверджують зобов’язання із сплати податків, зборів та інших показників;
52.7.2) витрати, пов’язаних з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, для визначення вартості яких може використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів;
53.7.3) приросту активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;
52.7.4) витрати на оплату праці, які визначаються органом державної податкової служби виходячи з документів, що підтверджують трудові відносини з працівниками та отримання ними заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, або на підставі письмових заяв таких працівників про фактично отримані доходи від цього платника податків;
52.7.5) доходів і витрати, які обчислюються з урахуванням результатів проведення оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно із законодавством, зокрема за результатами зустрічних звірок;
52.7.6) обсягів реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі результатів аналізу інвентаризації запасів такої продукції на початок та кінець звітного періоду, а також на підставі спостереження за обсягами виробництва, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та обстеження місць провадження діяльності;
52.7.7) доходів та витрати інших платників податків, які провадять діяльність у таких самих чи подібних з платником податків умовах.
52.8. Метод спостереження використовується для визначення реальних обсягів грошових надходжень та реалізованих товарів, робіт (послуг) платниками податків, які здійснюють готівкові операції. Порядок здійснення спостереження визначається Кабінетом Міністрів України.
52.9. За методом аналогій доходи та/або база оподаткування та/або об’єкти оподаткування та/або виторг визначаються на рівні доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування та/або виторги цього платника податку, збору у попередньому податковому періоді або відповідному податковому періоді минулого податкового року з урахуванням інфляції та інших факторів (сезонність виробництва, тривалий цикл виробництва тощо), що впливають на розмір доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування та/або виторгів, якщо фінансовий результат діяльності такого платника мав позитивне значення, або на рівні доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування та/або виторгу іншого платника податків, який провадить діяльність у таких самих чи подібних з платником податків умовах.
52.10. Метод контролю за витратами та доходами платника податків базується на результатах аналізу показників фактично отриманих доходів та понесених витрат таким платником податків.
Під час застосування такого методу підлягають обчисленню та порівнянню:
52.10.1) витрати платника податків у періоді, що перевіряється, та у попередніх податкових періодах, самостійно визначені таким платником податків або виявлені контролюючим органом;
52.10.2) отримані платником податків у періоді, що перевіряється, та у попередніх податкових періодах доходи, самостійно задекларовані таким платником податків або визначені його податковим агентом у розрахунку або виявлені контролюючим органом;
52.10.3) активи платника податків.
Порівняння здійснюється шляхом зменшення суми витрат платника податків, у звітному періоді, що перевіряється, на суму отриманих таким платником податків доходів, отриманих у цьому ж звітному періоді.
У разі коли отримана різниця має позитивне значення, контролюючий орган зобов’язаний звернутися до платника податків з письмовою вимогою подати протягом 20 робочих днів пояснення та документальне підтвердження здійснення витрат понад суму задекларованих доходів за рахунок наявних у платника податків активів або за рахунок інших джерел, якщо отримані з таких джерел кошти та інші активи не підлягають оподаткуванню.
Контролюючий орган має право перевірити отримані від платника податків пояснення та їх документальне підтвердження. Якщо за результатами перевірки буде з’ясовано, що платником податків подані недостовірні відомості, такий платник податків позбавляється права повторно подавати пояснення та документальне підтвердження здійснення витрат понад суму отриманих доходів за рахунок наявних у платника податків активів або за рахунок інших джерел, а оподатковуваний дохід (об’єкт оподаткування) платника податків збільшується на суму перевищення витрат платника податків над його доходами. У разі, коли контролюючий орган не отримає доказів того, що надане платником податків пояснення та його документальне підтвердження є недостовірним, збільшення доходу у розмірах, визначених у такому поясненні, не здійснюється.
Якщо платник податків не надасть пояснення та його документальне підтвердження на вимогу контролюючого органу, оподатковуваний дохід (об’єкт оподаткування) платника податків збільшується на суму перевищення витрат платника податків над його доходами.
52.11. Обов’язок документально підтверджувати джерела походження доходів, у результаті чого були набуті активи, що належать платнику податків на праві власності або господарського відання відповідно до законодавства, покладається на платника податків.
52.12. Доходи та/або інші об’єкти оподаткування та/або база оподаткування можуть бути визначені з використанням як одного, так і декількох методів.
52.13. Строки давності під час визначення доходів та/або об’єктів оподаткування та/або бази оподаткування за непрямими методами застосовуються відповідно до статті 68 цього розділу. Для фізичних осіб, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, початком відліку строку давності є дата проведення загального декларування громадянами України своїх доходів та майнового стану.
52.14. За результатами застосування непрямих методів складається висновок, що додається до акта перевірки платника податків і є його невід’ємною частиною.
ГЛАВА 6. ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ
Стаття 53. Джерела сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків
53.1. Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника), до відповідних бюджетів.
53.2. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
53.3. Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення:
53.3.1) майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;
53.3.2) майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;
53.3.3) майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;
53.3.4.) кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті;
53.3.5) майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;
53.3.6) майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України. У разі коли підприємницька діяльність з майном, що продається, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства України, покупцями такого майна можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію;
53.3.7) майно, що не може бути предметом застави відповідно до положень Закону України „Про заставу”.
53.3.8) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;
53.4. Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання майна, визначеного пунктом 53.3 цієї статті, як джерела погашення грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством України.
53.5. У разі коли здійснення заходів щодо продажу майна платника податків за рішенням органу стягнення не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби.
53.6. У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов'язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом.
Порядок застосування пунктів 53.5 - 53.6 цієї статті визначається центральним органом державної податкової служби.
53.7. Забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом або іншими актами податкового законодавства.
53.8. Додатково до джерел, визначених у пункті 53.1 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у підпунктах 53.3.4 та 53.3.8 пункту 53.3 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону). Визначення розміру власного капіталу здійснюється відповідно до законодавства України.
53.9. У разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється.
53.10. З моменту прийняття судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов’язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.
53.11. Орган стягнення має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до законодавства про виконавче провадження.
53.12. У разі коли податковий борг виник за операціями, що виконувались в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.
Стаття 54. Зміст податкової застави
54.1. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
54.2. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
54.3. У разі коли податковий борг виник за операціями, що виконувались в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності його майна у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.
Стаття 55. Виникнення права податкової застави
55.1. Право податкової застави виникає у разі:
55.1.1) несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
55.1.2) несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
55.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (повному господарському віданні або оперативному управлінні) - у день виникнення такого права - та балансова вартість якого не менша двократного (але не більше трикратного) розміру суми податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 55.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі коли балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми не меншої двократного (але не більше трикратного) розміру суми податкового боргу в порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 53.3.7 пункту 53.3 статті 53 цього розділу, а також на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, та грошові доходи від цих іпотечних активів, до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю й на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
55.3. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включаються ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш ніж двох понятих.
55.4. У разі коли платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документи, необхідні для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Орган державної податкової служби має право звернутися до суду за місцезнаходженням такого органу з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діє до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що можуть бути описані у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов’язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.
55.5. У разі коли на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша двократного розміру суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Платник податків зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дня набуття права власності на будь-яке майно повідомити орган державної податкової служби про його наявність. Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та балансова вартість якого є не меншою двократного (але не більше трикратного) розміру суми податкового боргу такого платника податків, або відмовити платнику податків у включенні майна до акта опису.
У разі коли орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.
До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно.
У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законодавством.
55.6. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша двократного розміру суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
55.7. Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.
55.8. Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Стаття 56. Податковий пріоритет
56.1. Пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Стаття 57. Податковий керуючий
57.1. Керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов’язки, визначені цим Кодексом.
57.2. Порядок призначення та звільнення, а також функції та компетенцію податкового керуючого визначає центральний орган державної податкової служби.
57.3. Податковий керуючий має право описувати майно платника податку, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснювати перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводити опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержувати від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з нормами цього Кодексу) вимагати пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
57.4. У разі коли платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Орган державної податкової служби має право звернутися до суду за місцезнаходженням такого органу з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, та зобов’язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків діє до дня складення податковим керуючим відповідного документа, який підтверджує виконання платником податків законних вимог податкового керуючого, передбачених цим Кодексом. Порядок складення та форма таких документів встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Стаття 58. Узгодження операцій із заставленим майном
58.1. Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби.
У випадку, якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без погодження з органом державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направленні в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати та/або погашення податкового боргу.
58.2. У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов’язаний замінити їх іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.
58.3. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без отримання попередньої згоди органу державної податкової служби посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла таке рішення, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 59. Зупинення податкової застави
59.1. Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
59.1.1) отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
59.1.2) визнання податкового боргу безнадійним;
59.1.3) прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
59.1.4) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;
59.1.5) реєстрації в органі державної податкової служби податкової поруки у випадках, визначених цим Кодексом.
59.2. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 59.1.1 - 59.1.5 пункту 59.1 цієї статті. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
59.3. Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом державної податкової служби (за погодженням з Міністерством фінансів України).
Стаття 60. Адміністративний арешт майна
60.1. Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.
60.2. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
60.2.1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
60.2.2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
60.2.3) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
60.2.4) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;
60.2.5) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
60.2.6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
60.2.7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.
60.3. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти будь-які дії щодо свого майна, яке підлягає такому арешту, крім дій з його охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.
60.4. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків,  крім того майна, що не підлягає арешту згідно із законодавством України та арешту коштів на рахунку платника податків.
60.5. Арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається виняткова заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження, володіння або користування його майном, з його тимчасовим вилученням або без такого. У разі вилучення майна ризик, пов'язаний з його зберіганням або втратою функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення будь-якої операції платника податків з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
60.6. Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 60.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:
60.6.1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;
60.6.2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється шляхом подання відповідної позовної заяви органу державної податкової служби виключно на підставі рішення суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду або за рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника).
60.7. Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.
У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх компетенції мають право тимчасово затримувати таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.
Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов’язковим врученням примірника протоколу.
На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) має право прийняти рішення про накладення арешту на таке майно або відмовити у ньому шляхом неприйняття такого рішення.
Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України орган державної податкової служби закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи.
У разі коли рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність згідно із законом.
60.8. При накладенні арешту на майно у випадках, визначених пунктом 60.7 цієї статті, рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) невідкладно вручається особі (особам, зазначеним у пункті 60.6 цієї статті), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання майна, без виконання положень пункту 60.6 цієї статті.
60.9. У разі коли місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або коли майно було затримано, а осіб, яким воно належить на праві власності чи інших правах, не встановлено рішення про арешт майна приймається керівником органу державної податкової служби (його заступником) без вручення його особам, зазначеним у пункті 60.6 цієї статті.
60.10. Арешт може бути накладено на майно строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником органу державної податкової служби (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, визначених абзацом третім цього пункту або випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено), - у цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання його безхазяйним, або у разі коли майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається нормами законодавства з питань поводження з безхазяйним майном.
Керівник відповідного органу державної податкової служби (його заступник) має право звернутися до суду з заявою про продовження строку арешту майна платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення майна з-під адміністративного арешту може загрожувати його зникненням або знищенням.
У разі звернення керівника відповідного органу державної податкової служби (його заступника) до суду із заявою про продовження строку арешту майна платника податків строк дії арешту продовжується до прийняття судом остаточного рішення, що набрало законної сили.
Строки, визначені цим підпунктом, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
60.11. Рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
У всіх випадках, коли орган державної податкової служби вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, орган державної податкової служби вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів видання керівником органу державної податкової служби (його заступником) рішення про арешт майна та у разі потреби приймає рішення про притягнення винних до відповідальності згідно із законодавством.
60.12. При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.
60.13. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, що завдані органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів відповідного бюджету згідно із законодавством. Рішення про таке відшкодування приймається судом.
60.14. Ця стаття не регулює порядок арешту майна у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
60.15. Функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу державної податкової служби, призначеного його керівником (заступником). Виконавець рішення про арешт:
60.15.1) надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 60.6 цієї статті;
60.15.2) організовує опис майна платника податків;
60.15.3) організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, складає їх опис, що скріплюється підписами посадової особи органу державної податкової служби та платника податків. Платник податків має право зробити копії таких документів;
60.15.4) організовує вилучення майна платника податків у разі застосування повного адміністративного арешту.
60.16. Опис майна платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб.
У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його майна здійснюється у присутності понятих осіб.
Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач.
Представникам платника податків, майно якого підлягає адміністративному арешту, роз'яснюються їх права та обов'язки.
Понятими особами не можуть бути працівники органів державної податкової служби або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих осіб обмежується Законом України "Про виконавче провадження".
60.17. Під час опису майна платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За результатами проведення опису майна платника податків складається протокол, який містить опис та перелік майна, що арештовується, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та за умови присутності оцінювача, вартості, визначеної таким оцінювачем. Усе майно, що підлягає опису, пред'являється посадовим особам платника податків або їх представникам і понятим особам, а за відсутності посадових осіб або їх представників - понятим особам, для огляду.
60.18. Посадова особа органу державної податкової служби, яка виконує рішення про адміністративний арешт майна платника податків, визначає порядок його збереження та охорони.
60.19. Виконання заходів, передбачених пунктами 60.16 - 60.18 цієї статті, у період з 20-ї години до 9-ї години наступного дня не допускається.
60.20. Зупинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку із:
60.20.1) скасуванням рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про такий арешт;
60.20.2) погашенням податкового боргу платника податків;
60.20.3) усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;
60.20.4) ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;
60.20.5) наданням органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності такої третьої особи;
60.20.6) закінченням граничного строку накладення адміністративного арешту;
60.20.7) прийняттям судом рішення про зупинення адміністративного арешту згідно з вимогами законодавства з питань банкрутства;
60.20.8) пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, спеціальних дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;
60.20.9) виконанням рішення суду, ухвали суду про забезпечення позову щодо зупинення адміністративного арешту майна;
60.21. У випадках, визначених підпунктами 60.20.2, 60.20.3, 60.20.4 і 60.20.7 пункту 60.20 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймає орган державної податкової служби.
60.22. У разі коли майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у зв'язку із закінченням граничного строку його застосування, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.
60.23. Порядок застосування адміністративного арешту майна встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Стаття 61. Продаж майна, що перебуває у податковій заставі
61.1. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
61.2. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
61.3. Стягнення коштів здійснюється за рішенням керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.
Продаж майна здійснюється на підставі рішення органу державної податкової служби, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.
61.4. Платіжні вимоги щодо перерахування податкового боргу до відповідного бюджету і (або) державних цільових фондів підлягають виконанню банками у межах сум, які є на рахунках платника податків на день отримання зазначених доручень.
61.5. Банки зобов’язані у разі наявності коштів на рахунках платника податків виконати платіжні вимоги органів державної податкової служби не пізніше одного операційного дня після отримання такої платіжної вимоги.
61.6. Списання коштів у рахунок погашення податкового боргу може здійснюватися з рахунків платника податків у національній та/або іноземній валюті, якщо інше не передбачено законами України.
Списання коштів у рахунок погашення податкового боргу з валютних рахунків платника податків здійснюється в сумі, еквівалентній сумі платежу в національній валюті України. При цьому сума платежу в іноземній валюті визначається виходячи із встановленого валютного курсу на дату оплати платіжної вимоги.
У разі недостатності коштів для виконання рішення органу державної податкової служби про стягнення коштів таке рішення виконується в сумі, наявній на рахунку такого платника.
61.7. У разі недостатності або відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування платника податків, орган державної податкової служби має право здійснити стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
61.8. Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день її стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня, їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним органом державної податкової служби.
61.9. Витрати, пов'язані з організацією та проведенням продажу майна платника податків, покриваються в першу чергу за рахунок сум, отриманих від такого продажу.
61.10. У разі коли сума коштів, отримана у результаті продажу майна платника податків, перевищує суму його грошового зобов’язання та податкового боргу, різниця перераховується на рахунки такого платника податків або його правонаступників.
61.11. Продаж майна платника податків здійснюється на прилюдних торгах та/або через торгівельні організації.
Продаж майна платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку:
61.11.1) майно, яке може бути згруповано та стандартизовано, підлягає продажу за кошти виключно на біржових торгах, які проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах;
61.11.2) цінні папери - на фондових біржах у порядку, встановленому Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”;
61.11.3) інше майно, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного органу державної податкової служби на зазначених біржах.
61.12. Майно, що швидко псується, а також інше майно, обсяги якого не є достатніми для організації прилюдних торгів, підлягає продажу за кошти на комісійних умовах через організації торгівлі, визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах.
Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.
61.13. У разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного органу державної податкової служби із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Державний орган приватизації зобов’язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання органу державної податкової служби.
61.14. З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
61.15. Не проводиться оцінка майна, яке може бути згруповано або стандартизовано чи має курсову (поточну) біржову вартість та/або перебуває у лістингу товарних бірж.
61.16. Платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом установлених центральним органом державної податкової служби строків, орган державної податкової служби самостійно укладає договір про проведення оцінки майна.
61.17. Під час продажу майна на товарних біржах орган державної податкової служби укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням органу державної податкової служби на умовах найкращої цінової пропозиції.
61.18. Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі (контракті), що оформлюється за результатами проведених торгів.
61.19. Порядок збільшення або зменшення початкової ціни майна платника податків визначається, як і реалізація на біржі та в роздрібній мережі, Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених пунктом 61.13 цієї статті, які регулюються нормами законодавства про приватизацію.
61.20. Інформація про склад майна платників податків, призначеного для продажу, оприлюднюється відповідною біржею. Компенсація витрат, пов'язаних з такими публікаціями, здійснюється за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна платника податків, у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
61.21. Інформація про час та умови проведення прилюдних торгів майном платників податків оприлюднюється відповідною біржею.
61.22. Інформація, зазначена у пункті 61.21 цієї статті, та порядок її оприлюднення визначаються Кабінетом Міністрів України.
61.23. Платник податків або будь-яка інша особа, що здійснює управління майном платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язані забезпечити за першою вимогою безперешкодний доступ податкового керуючого та учасників публічних торгів до огляду та оцінки майна, що пропонується для продажу, а також безперешкодне набуття прав власності на таке майна особою, яка придбала їх на публічних торгах.
61.24. Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його майна повністю погашає суму податкового боргу, орган державної податкової служби скасовує рішення про проведення їх продажу та вживає заходів щодо зупинення торгів.
61.25. Операції з продажу визначеного у цій статті майна на біржовому ринку не підлягають нотаріальному посвідченню.
61.26. На підставі рішення керівника органу державної податкової служби про стягнення за рахунок майна платника податків орган державної податкової служби має право звернутися до суду із заявою про стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.
61.27. Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 62. Погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств
62.1. У разі коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
62.1.1.) виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
62.1.2.) затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
62.1.3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
62.1.4) прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
62.2. У разі коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
62.2.1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
62.2.2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
62.2.3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
62.2.4) виключення платника податків із переліку об’єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
62.3. Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
62.4. Виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства.
62.5. Трудові договори (контракти), що укладаються з керівником державного або комунального підприємства, повинні містити положення про зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою.
Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) або невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань щодо оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством або з повернення платнику податків надміру внесених податків та зборів чи їх бюджетного відшкодування згідно з нормами цього Кодексу та податкового законодавства України.
62.6. Будь-які договори про передачу акцій (інших корпоративних прав), що перебувають у державній або комунальній власності, в управління третім особам повинні містити зобов'язання таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу після такої передачі, а також умову щодо припинення дії договору в разі виникнення податкового боргу, право відповідно держави або територіальної громади на одностороннє (позасудове) розірвання таких договорів у разі виникнення такого податкового боргу. Це правило стосується будь-яких договорів про приватизацію державного або комунального майна, укладених під інвестиційні зобов'язання.
Стаття 63. Погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством
63.1. У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
63.2. У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.
63.3. У разі коли внаслідок ліквідації платника податків або скасування реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв’язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника податків згідно із законодавством, у межах повної або додаткової відповідальності,  а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.
В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Те саме стосується фізичної особи - платника податків, яка помирає або визнається судом безвісно відсутньою або померлою чи недієздатною, крім випадків, коли з'являються інші особи, що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав.
63.4. Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є:
63.4.1) стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України;
63.4.2) стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, що ліквідуються, - такий платник податків;
63.4.3) стосовно фізичної особи - підприємця - така фізична особа;
63.4.4) стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або померлою чи недієздатною - особи, що вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи;
63.4.5) стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;
63.4.6) стосовно інвестиційних фондів - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом;
63.5. У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.
63.6. У разі коли суми надміру сплачених або невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов’язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов’язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податку. Порядок проведення заліків, визначених у цій частині, встановлюється Міністерством фінансів України.
Стаття 64. Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків
64.1. Під реорганізацією платника податку у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:
64.1.1) зміна найменування платника податків, а для господарських товариств - зміна організаційно-правового статусу товариства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номера;
64.1.2) злиття платників податків, а саме передача майна платника податку до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податку, який зливається з іншими;
64.1.3) поділ платника податків на декілька осіб, а саме поділ його майна між статутними фондами новоутворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який поділяється;
64.1.4) виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується;
64.1.5) реєстрацію фізичної особи як суб'єкта господарювання без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб'єкта господарювання або з таким скасуванням.
64.2. У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його грошові зобов’язання чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:
64.2.1) якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації;
64.2.2) якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися;
64.2.3) якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації.
Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоутвореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості майна, отриманого ними у процесі реорганізації згідно з розподільним балансом.
У разі коли одна чи більше новоутворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли грошові зобов'язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені грошові зобов'язання чи податковий борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманого ними майна, без урахування майна, наданого особам, що не є платниками таких податків.
64.3. Реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, крім випадків, коли за висновками органу державної податкової служби така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте органом державної податкової служби у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. Для цілей цієї статті до зазначених видів реорганізації прирівнюється оренда цілісного майнового комплексу відповідно до законодавства України про оренду державного та комунального майна.
64.4. Платник податків, майно якого передане в податкову заставу, або той, що скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити орган державної податкової служби про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та подати органу державної податкової служби план такої реорганізації. У разі коли орган державної податкової служби встановлює, що план реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, він має право прийняти рішення про:
64.4.1) розподіл суми грошових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації, з урахуванням очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків без застосування принципу пропорційного розподілу, встановленого пунктами 64.2 і 64.3 цієї статті;
64.4.2) погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;
64.4.3) встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов'язань платника податку, який реорганізується, стосовно всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави стосовно всього майна таких осіб;
64.4.4) поширення права податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.
64.5. Прийняті відповідно до пункту 64.4 цієї статті рішення органу державної податкової служби можуть бути оскаржені в порядку та строки, визначені цим Кодексом, для оскарження грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом.
64.6. Проведення реорганізації з порушенням правил, визначених пунктом 64.4 цієї статті, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
64.7. Реорганізація платника податків не змінює строків погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, утвореними у результаті такої реорганізації.
64.8. У разі коли платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов’язання або податкового боргу такого платника податків.
64.9. У разі коли сума надміру сплачених або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом.
Стаття 65. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
65.1. Грошові зобов'язання фізичної особи у разі її смерті або оголошення судом померлою виконуються її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред'являються органами державної податкової служби в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
У разі переходу спадщини до держави грошові зобов'язання померлої фізичної особи припиняються.
65.2. Грошові зобов'язання неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
Батьки (усиновителі) неповнолітніх і неповнолітні у разі невиконання грошових зобов'язань неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу.
65.3. Грошові зобов'язання фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, виконуються її опікуном за рахунок майна такої фізичної особи у порядку, встановленому цим Кодексом.
Опікун недієздатної особи виконує грошові зобов'язання, що виникли на день визнання її недієздатною за рахунок майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом, такої фізичної особи.
65.4. Грошові зобов'язання фізичної особи, яка визнана судом безвісно відсутньою, виконуються особою, на яку в установленому порядку покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутньої особи.
Особа, котра здійснює опіку над майном безвісно відсутньої особи, виконує грошові зобов'язання, що виникли на день визнання її безвісно відсутньої за рахунок майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом, такої фізичної особи.
65.5. Батьки (усиновителі) та опікуни (піклувальники) неповнолітніх, опікуни недієздатних, особи, на яких покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутніх (законні представники платників податків - фізичних осіб) повинні від імені відповідних фізичних осіб:
65.5.1) подати за наявності підстав органу державної податкової служби заяву для реєстрації таких фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та у випадках, передбачених цим Кодексом, іншу інформацію, необхідну для ведення зазначеного Державного реєстру;
65.5.2) своєчасно подавати належним чином заповнені декларації про доходи та майно;
65.5.3) у випадках, передбачених цим Кодексом, вести облік доходів і витрат;
65.5.4) виконувати інші обов'язки, прямо покладені на них цим Кодексом.
65.6. Законні представники платників податків - фізичних осіб несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами для платників податків, за невиконання обов'язків, зазначених у пункті 65.5 цієї статті.
65.7. Якщо майна, недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.
65.8. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або прийняття рішення про поновлення у дієздатності особи, яка визнавалася недієздатною, грошове зобов'язання такої фізичної особи відновлюється в частині сум податків, списаних відповідно до пункту 65.7 цієї статті. Штрафні санкції у такому разі не сплачуються за період з дня набрання чинності рішеннями суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи недієздатною до дня набрання чинності рішеннями про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи рішення про поновлення у дієздатності особи.
65.9. Порядок застосування норм цієї статті встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Стаття 66. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків
66.1. Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 100.4 статті 100 цього розділу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
66.2. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
66.3. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюється відповідно до законодавства з питань банкрутства.
66.4. Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
66.5. Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
66.6. Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
66.7. Відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 66.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше строку закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.
66.8. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного періоду приймається у такому порядку:
стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником);
стосовно місцевих податків і зборів - керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
66.9. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України.
66.10. Рішення щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу окремих платників податків щороку оприлюднюються центральним контролюючим органом..
66.11. Розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).
66.12. Договори про розстрочення, відстрочення можуть бути достроково розірвані:
66.12.1) з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;
66.12.2) з ініціативи контролюючого органу в разі, коли:
з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;
платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;
платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу.
66.13. Порядок реалізації цієї статті встановлюються центральним органом державної податкової служби, спеціально уповноваженим центральним органом державної митної служби виконавчої влади в галузі митної справи.
66.14. Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняє майно платника податків з податкової застави.
Стаття 67. Списання безнадійного податкового боргу
67.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
67.2. Під терміном "безнадійний" розуміється:
67.2.1) податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
67.2.2) податковий борг фізичної особи, яка:
визнана у судовому порядку недієздатною,  безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
понад 720 днів перебуває у розшуку;
67.2.3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;
67.2.4) податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
67.2.5) податковий борг платника податків, реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено запис про виключення з Державного реєстру.
67.3. У разі коли фізична особа, визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється або коли фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу.
67.4. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.
67.5. Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.
Стаття 68. Строки давності та їх застосування
68.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 68.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
68.2. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо:
68.2.1) податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;
68.2.2) судом встановлено факт скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків, у тому числі фізичною особою - підприємцем, щодо умисного ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання.
68.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого органу державної податкової служби згідно рішення суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 днів.
68.4. У разі коли грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 68.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
68.5. Заяви про повернення надміру сплачених податків або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
68.6. Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених податків, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
68.6.1) перебував за межами України;
68.6.2) перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
68.6.3) перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
68.6.4) мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;
68.6.5) був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.
Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з нормами цього пункту.
68.7. Норми пункту 68.6 цієї статті поширюються на:
68.7.1) платників податків - фізичних осіб;
68.7.2) посадових осіб юридичної особи у разі, коли протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.
68.8. Порядок застосування норм пунктів 68.6 - 68.7 цієї статті встановлюється центральним контролюючим органом.