Открытое письмо творческой интеллигенции Президенту Украины в защиту сохранения архитектурного наследия

Шановний Пане Президенте України!

Ми, представники творчої інтелігенції та інші громадяни України, звертаємося до Вас як до гаранта прав та свобод нашого народу.

Протягом останніх років у Києві проводиться масштабне нове будівництво. На жаль, у нас немає підстав радіти розбудові нашого міста. З кожним днем ми помічаємо, як воно стає все менш красивим, затишним, придатним для життя.
Багатоповерхівки, брутально встромлені в історичне середовище, на очах змінюють вигляд стародавнього міста, спотворюють уславлені по всьому світу київські ландшафти. Зокрема, величезні новобудови на вул. Івана Мазепи, 11-а та на Кловському узвозі, 7-а разом з уже зведеним висотним монстром по вул. Михайла Грушевського, 9-а нищать прадавні печерські пагорби, паплюжать найкращі панорами святої Печерської лаври. Не припиняється скандальне будівництво на вул. Олеся Гончара 17-23, в охоронній зоні міста Ярослава Мудрого, не припиняються намагання забудувати Пейзажну алею, Олександровську лікарню. Розпочинається спорудження великої будівлі на початку вул. Петра Сагайдачного у підніжжя Володимирської гірки, в безпосередній близькості від монумента князя Володимира Хрестителя Русі. Всупереч думці фахівців, просувається проект «відбудови» муляжу Десятинної церкви на місці безцінного археологічного заповідника.
Взагалі, забудова історичних кварталів міста відбувається бездумно й хаотично. Не беруться до уваги ані положення Генплану, який передбачає комплексний розвиток Києва, ані чинні нормативи охорони історичних зон та регулювання ландшафту.
Загальне обурення викликає злочинна практика нищення пам'яток історії та культури заради звільнення нових майданчиків під будівництво. У ряді випадків цінні старовинні будівлі, що пережили війни та руйнації, свідомо доводяться до аварійного стану. Несумлінні чиновники, які мають дбати про охорону пам'яток, натомість на догоду замовникам вилучають унікальні об'єкти з охоронного реєстру, ретельно приховуючи ці дії від громадського контролю. Ми безповоротно втрачаємо реліквії, що є нашим історичним та культурним надбанням, джерелом духовності та патріотизму, символами української держави і нації або свідченням значного впливу столиці України на розвиток інших націй.
Усе це відбувається в інтересах купки забудовників, які дбають лише про те, щоб якнайшвидше отримати надприбутки. Заради цієї мети ігнорується законодавство, розтоптуються права та свободи громадян. На жаль, порушникам, як правило, потурають контролюючі, судові та правоохоронні органи, забуваючи про свій обов'язок бути на сторожі законності. Ще більшим погіршенням становища погрожує новий Закон про регулювання містобудівної діяльності, щойно прийнятий Верховною Радою України. Цей Закон дає змогу забудовникам узагалі не враховувати думку громадськості при забудові міста.
Подібна практика уже зараз породжує серйозні конфлікти у суспільстві. Тривають справжні забудовчі війни скрізь, де мешканці змушені чинити опір незаконному руйнуванню історичних пам'яток, незаконній забудові власних дворів, дитячих майданчиків та інших зон відпочинку.

До того, що відбувається у Києві, прикута занепокоєна увага світових культурних установ. Будівництво в межах охоронних зон Софії Київської та Лаври реально загрожує тим, що дані об'єкти з переліку світової спадщини на терені держави Україна (і без того вельми нечисленні у порівнянні з іншими державами світу) можуть бути занесені до так званого «чорного списку», наслідком чого стане позбавлення їх почесного статусу. Поряд із цим у нашому місті спостерігаються кричущі випадки безпрецедентного тиску на музейні установи, відбирання їхніх приміщень, фактичне вилучення з культурного життя. Подібна недалекоглядна політика київських керівників та забудовників неминуче призведе до втрати інтересу в цивілізованому світі до нашої столиці, занепаду туристичної справи, готельного бізнесу та інших інфраструктур, чималих матеріальних і моральних збитків для всієї територіальної громади міста Києва.
На підставі вищесказаного ми вимагаємо:
1)    Вести мораторій на будівництво в охоронних зонах Софії та Лаври. Терміново зупинити усі будівництва, що порушуют регламентні вимоги,зокрема - поверховості; зобов'язати забудовників розібрати зайві поверхи та будівлі,    навести   лад   у   забудові    історико-культурних   охоронних   та регульованих  зон  Києва,  обмеживши  тут  висотність  будь-якого  нового будівництва максимальною висотою прилеглої історичної забудови.
2)    Накласти  вето на прийняту Верховною Радою редакцію  Закону про регулювання    містобудівної    діяльності;    повернути    до    цього    Закону обов'язкове   проходження   проектами   нового   будівництва   громадських обговорень та контроль громадських організацій.
3)    Примусити   Державну   службу   з   охорони   культурної   спадщини   у найкоротший термін виконати обов'язок, покладений на неї Законом України про охорону культурної спадщини, -- оприлюднити у наявному стані для вільного  доступу   всіх   громадян  України  Державний  реєстр   нерухомих пам'яток України по місту Києву, і надалі негайно оприлюднювати будь-які зміни до нього.
4)    Створити      громадську      експертизу      з      незалежних      фахівців- пам'яткоохоронців та шанованих діячів науки і культури Києва, яка матиме можливість контролювати й коригувати рішення чиновників Держслужби стосовно включення київських об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або вилучення їх із реєстру.
5)    Чітко дотримуватися міжнародних пам'яткоохоронних та реставраційних хартій, ландшафтної конвенції, які виключають нове капітальне будівництво на місці фундаментів Десятинної церкви; зберегти за цим місцем статус загальнодоступного історико-археологічного заповідника.
6)    Негайно припинити виселення музеїв з території Верхньої Лаври. Сприяти розвитку у Києво-Печерському заповіднику цілісного музейного комплексу,котрий є такою самою невід'ємною частиною духовного й культурного надбання Лаври, як і православний монастир.
Стаття 54 Конституції України: Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Стаття 11 Закону України про охорону культурної спадщини: Незалежні групи спеціалістів з ініціативи об'єднань громадян, органів охорони культурної спадщини, а також інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах можуть здійснювати громадську експертизу з питань охорони культурної спадщини.