Проект Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція)

РОЗДІЛ I 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
 
У цьому Законі наведені нижче  терміни вживаються у такому значенні:
 
1) автономія вищого навчального закладу – сукупність прав та обов'язків щодо здійснення освітньої, наукової, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів тощо відповідно та в межах, визначених законодавством про освіту;
 
2) академічна свобода – свобода освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності науково-педагогічних, наукових працівників вищого навчального закладу;
 
3) акредитація спеціальності - процедура підтвердження спроможності вищого навчального закладу провадити освітню діяльність, пов'язану із  здобуттям вищої освіти за певною спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового, наукового рівнів відповідно до вимог стандартів вищої освіти;
 
4) акредитована спеціальність - спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу пройшов процедуру акредитації та отримав право видавати державні документи про здобуття вищої освіти встановленого зразка;
 
5) бал вищого навчального закладу – складова конкурсного бала вступника до вищого навчального закладу, яка визначається вищим навчальним закладом відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів;
 
6) вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого  процесу засвоєння змісту освіти, що ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;
 
7) вищий навчальний заклад - освітній або освітньо-науковий заклад, що заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні або освітньо-професійні та освітньо-наукові, наукові програми вищої освіти за певними освітньо-кваліфікаційними або освітньо-кваліфікаційними та освітньо-науковим, науковим рівнями, забезпечує навчання, виховання осіб, здобуття ними кваліфікації  відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у сфері вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну роботу;
 
8) вищий навчальний заклад державної форми власності (державний вищий навчальний заклад) – навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету та інших, незаборонених законодавством, джерел і належить до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади;
 
9) вищий навчальний заклад комунальної форми власності (комунальний вищий навчальний заклад) –  навчальний заклад, заснований органами місцевого самоврядування, що фінансується з місцевого бюджету та інших, незаборонених законодавством, джерел;
 
10) вищий навчальний заклад приватної форми власності (приватний вищий навчальний заклад) – навчальний заклад, заснований на приватній  власності;
 
11) вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання) –  вищий навчальний заклад державної форми власності, який з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту та у сфері митної справи, у сфері внутрішніх справ, у сфері спеціального зв'язку та захисту інформації, прокуратури України, здійснює за певними освітньо-кваліфікаційними, освітньо-науковим, науковим рівнями підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького (інспекторського) складу;
 
12) галузь освіти – це група спеціальностей, споріднених за ознакою спільності основ знань, на яких ґрунтується освітня і професійна підготовка;
 
13) галузь науки – це група спеціальностей, споріднених за ознакою спільності знань, на яких ґрунтується наукова діяльність;
 
14) додаток до диплома – документ, що видається вищим навчальним закладом випускникам і містить структуровану інформацію про завершене навчання;
 
15) зовнішнє незалежне оцінювання – система оцінювання рівня знань та умінь осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти;
 
16) кваліфікація – офіційний формальний результат оцінювання й визнання результатів навчання особи за заданими стандартами, який характеризує її здатність виконувати завдання та обов'язки певного виду діяльності та визначається рівнем освіти;
 
17) компетентності – реалізаційні здатності особи, динамічна комбінація знань, розуміння, умінь, цінностей, інших особистих якостей, що описують результати навчання за освітньо-професійною, освітньо-науковою програмами і лежать в основі кваліфікації випускника;
 
18) плагіат академічний – навмисне відтворення в письмовій формі чужого тексту, опублікованого на паперовому або електронному носії повністю або частково, під своїм іменем без посилання на автора;
 
19) конкурсний бал – підсумкова сума балів вступника до вищого навчального закладу, до якої входять результати оцінювання його знань, умінь, навичок, здібностей з конкурсних предметів, творчих конкурсів, фахових екзаменів та інші показники, передбачені умовами прийому;
 
20) компетенція – повноваження особи, установи, організації тощо, коло їх службових та інших прав та обов'язків;
 
21) кредит – одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження особи, яка навчається, необхідного для реалізації освітньо-професійної, освітньо-наукової програм;
 
22) ліцензування - процедура визнання спроможності вищого навчального закладу, іншої юридичної особи здійснювати освітню діяльність, пов'язану із наданням вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівнів, післядипломну освіту, інші освітні послуги відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;
 
23) ліцензована спеціальність - спеціальність, за якою вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із наданням вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівнів;
 
24) національна рамка кваліфікацій – цілісний опис національної шкали кваліфікацій в термінах компетентностей, через який можуть бути виражені й співвіднесені між собою в узгоджений спосіб всі кваліфікації та інші навчальні досягнення, зокрема у вищій освіті;
 
25) нормативний строк навчання - строк  навчання  за  денною формою, необхідний для засвоєння особою відповідної освітньо-професійної, освітньо-наукової програми, встановлений стандартом вищої освіти;
 
26) освітня діяльність - діяльність із надання освітніх послуг вищими навчальними закладами, іншими юридичними особами;
 
27) освітньо-кваліфікаційний, освітньо-науковий рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості професійної компетентності особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки певного рівня професійної діяльності;
 
28) середній бал документа про повну середню освіту – показник навчальних досягнень особи за результатами здобуття повної загальної середньої освіти, який обчислюється за середнім арифметичним підсумкових оцінок з додатку до документа про повну загальну середню освіту відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів;
 
29) результати навчання – сукупність компетентностей, що виражають знання, розуміння, уміння, цінності, інші особистісні якості, які набула особа після завершення навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою;
 
30) рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує особа з вищою освітою;
 
31) спеціалізація – складова спеціальності, що передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну або освітньо-наукову підготовку;
 
32) спеціальність – складова галузі освіти, в межах якої здійснюється освітньо-професійна підготовка молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра і освітньо-наукова підготовка доктора філософії та доктора наук за певним видом економічної діяльності;
 
33) стандарти вищої освіти – сукупність норм, що визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня випускника вищого навчального закладу (наукової установи), змісту освіти, строків навчання і засобів діагностики якості освіти відповідних спеціальностей;
 
34) тест на виявлення рівня загальної навчальної компетентності – комплекс тестових завдань, що дають змогу оцінити рівень загальної навчальної компетентності осіб, які мають намір здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти;
 
35) якість вищої освіти – рівень здобутих особою знань, вмінь, навичок, що відображає її професійну компетентність відповідно до стандартів вищої освіти;
 
36) якість освітньої діяльності - сукупність характеристик діяльності вищого навчального закладу, іншої юридичної особи з надання освітніх послуг, спрямованих на забезпечення здобуття особою якісної освіти відповідно до стандартів вищої освіти.
 
Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту
 
Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України  "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.
 
Права вищого навчального закладу, передбачені цим Законом, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами.
 
Стаття 3. Державна політика у сфері вищої освіти
 
1. Державна політика у сфері вищої освіти  визначається Верховною Радою України.
 
2. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах:
 
сприяння розвитку людського потенціалу шляхом створення умов для освіти впродовж життя;
 
доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;
 
незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;
 
інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти та Європейській простір вищої освіти при збереженні і розвиткові досягнень та традицій української вищої школи;
 
наступності процесу здобуття вищої освіти;
 
державної підтримки підготовки кадрів з вищою освітою для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та педагогічної діяльності, а також для пріоритетних галузей економічної діяльності;
 
державної підтримки наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності університетів, академій, коледжів;
 
гласності у формуванні структури та обсягу освітньої та професійної підготовки кадрів з вищою освітою.
 
3. Реалізація державної політики у сфері вищої освіти
забезпечується шляхом:
 
збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;
 
розширення можливостей для здобуття вищої освіти та освіти впродовж життя;
 
створення та забезпечення рівних умов доступності до  вищої освіти;
 
дотримання автономії вищих навчальних закладів та їх академічної свободи;
 
надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
 
визначення збалансованої структури та обсягу підготовки кадрів з вищою освітою з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад і роботодавців;
 
розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та їх інтеграції з виробництвом;
 
надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;
 
належної підтримки підготовки кадрів з числа осіб з особливими потребами на основі спеціальних освітніх технологій.
 
Стаття 4. Право громадян на вищу освіту
 
1.       Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.
 
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний, освітньо-науковий рівень громадянин здобуває вперше або якщо цей рівень громадянином здобуто за кошти фізичних (юридичних осіб). Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.
 
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі за певним освітньо-кваліфікаційним, освітньо-науковим рівнем не вперше у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України.
 
2. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця і перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України.
 
Усі інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено законодавством та міжнародними договорами України.
 
Іноземці та особи без громадянства, а також особи, яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця і перебувають в Україні на законних підставах, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають права і обов'язки осіб, які навчаються відповідно до законодавства.
 
Стаття 5. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах
 
Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України та законодавства про мови.
 
РОЗДІЛ II
СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ.
ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ
 
Стаття 6. Структура вищої освіти
 
1. До структури вищої освіти входять освітньо-кваліфікаційні, освітньо-науковий, науковий рівні:
 
1) освітньо-кваліфікаційні рівні:
 
молодший спеціаліст;
 
бакалавр;
 
магістр;
 
2) освітньо-науковий рівень:
 
доктор філософії;
 
3) науковий рівень:
 
доктор наук.
 
2. У вищих навчальних закладах здобуття вищої освіти за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового, наукового рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю професійних компетентностей, необхідних для майбутньої професійної діяльності.
 
Стаття 7. Освітньо-кваліфікаційні, освітньо-науковий, науковий рівні вищої освіти
 
1. Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
 
Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста на основі повної загальної середньої освіти становить два-три роки.
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста може здобуватися на основі базової загальної середньої освіти з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.
 
Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти становить чотири роки.
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста може здобуватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня кваліфікованого робітника. Строк навчання може зменшуватися на півроку-один рік.
 
Підготовку молодших спеціалістів здійснюють професійні коледжі.
 
2. Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
 
Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою бакалавра на основі повної загальної середньої освіти становить три-чотири роки.
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра може здобуватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Строк навчання  може зменшуватися на один-два роки.
 
Підготовку бакалаврів здійснюють університети, академії, коледжі.
 
3. Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
 
Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою магістра на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра становить півтора-два роки.
 
Підготовку магістрів здійснюють університети, академії.
 
4. Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра медичного, фармацевтичного, ветеринарного, педагогічного, військового спрямувань може здобуватися на основі повної загальної середньої освіти або на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
 
Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою магістра на основі повної загальної середньої освіти становить п'ять-шість років.
 
Підготовка магістрів медичного, фармацевтичного, ветеринарного спрямування на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста здійснюється відповідно до порядку, що визначається головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
5. Доктор філософії – освітньо-науковий  рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня магістра і передбачає засвоєння особою відповідної освітньо-наукової програми, набуття компетентностей володіння методологією й методикою дослідницької роботи, проведення наукових досліджень, результати яких мають наукову новизну та практичне значення, їх опублікування у наукових виданнях, а також підготовку і в установленому порядку публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії.
 
Нормативний строк навчання за освітньо-науковою програмою доктора філософії становить чотири роки.
 
Підготовка докторів філософії здійснюється в аспірантурі університетів, академій, наукових установ.
 
6. Доктор наук – науковий рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-наукового рівня доктора філософії і передбачає набуття особою найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології й методики дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему або забезпечують розв'язання значної прикладної проблеми і мають загальнонаціональне або світове значення, їх опублікування у наукових виданнях, а також  підготовку і в установленому порядку публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.
 
Підготовка докторів наук здійснюється в докторантурі університетів, академій, наукових установ або самостійно, у тому числі шляхом перебування у творчих відпустках. Нормативний строк перебування в докторантурі становить три роки, творчі відпустки надаються в установленому законодавством порядку.
 
7. Здобуття вищої освіти на основі раніше здобутої вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня за іншою спеціальністю здійснюється за окремою освітньо-професійною програмою, розробленою відповідно до стандартів вищої освіти.
 
Стаття 8. Державна атестація випускників вищих навчальних закладів
 
1. Державна атестація випускників вищих навчальних закладів - встановлення відповідності якості здобутої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти після завершення навчання за спеціальністю певного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня.
 
2. Державна атестація осіб, які завершили навчання у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, здійснюється державною екзаменаційною комісією відповідно до положення про державну екзаменаційну комісію, затвердженого головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
3. Державна атестація осіб, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, наукових установах за освітньо-науковим рівнем доктора філософії і підготували дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи).
 
Державна атестація осіб, які підготували дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук здійснюється спеціалізованою вченою радою  вищого навчального закладу (наукової установи).
 
Положення про присудження наукових ступенів доктора філософії та доктора наук, затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
4. Особам, які завершили навчання у вищих навчальних закладах з акредитованих спеціальностей за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою, науковою програмою, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти, видається державний документ про вищу освіту (науковий ступінь) встановленого зразка.
 
Стаття 9. Кваліфікації, наукові ступені
 
1. Особам, які пройшли державну атестацію за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, присвоюються за відповідною спеціальністю кваліфікації:
 
молодший спеціаліст;
 
бакалавр;
 
магістр.
 
2. Особам, які пройшли державну атестацію за освітньо-науковим рівнем доктора філософії і науковим рівнем доктора наук, присуджуються за  відповідною спеціальністю наукові ступені:
 
доктор філософії;
 
доктор наук.
 
Стаття 10. Документи про вищу освіту
 
1. Документ про вищу освіту державного зразка – це документ, що містить персональні дані про здобуту випускником вищого навчального закладу вищу освіту відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового, наукового рівня, які занесені до централізованого банку даних головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки (за винятком випускників вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання) і частково відтворені на пластиковому або паперовому носії.
 
Встановлюються такі види державних документів, що засвідчують здобуття особою вищої освіти за певними освітньо-кваліфікаційними, освітньо-науковим, науковим рівнями:
 
диплом молодшого спеціаліста;
 
диплом бакалавра;
 
диплом магістра;
 
диплом доктора філософії;
 
диплом доктора наук.
 
Невід'ємною частиною диплома молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, доктора філософії є додаток до диплома.
 
Зразки державних документів про вищу освіту та додатків до них затверджуються Кабінетом Міністрів України. У документі про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра зазначається повне найменування вищого навчального закладу, який видає цей документ, а в разі здобуття вищої освіти у відокремленому структурному підрозділі вищого навчального закладу - також і повне найменування цього підрозділу.
 
У документі про науковий ступінь доктора філософії, доктора наук зазначається найменування вищого навчального закладу або наукової установи, у спеціалізованій вченій раді якого/якої захищено дисертацію.
 
Документ про вищу освіту встановленого зразка видається вищим навчальним закладом тільки з акредитованої спеціальності.
 
Вищі навчальні заклади, що мають статус національних, можуть разом з державними видавати власні документи про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, магістра.
 
Державні документи про вищу освіту виготовляються та видаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
2. Особи, відраховані з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньо-професійними, освітньо-науковою, науковою програмами, отримують академічні довідки   встановленого головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки зразка.
 
Стаття 11. Післядипломна освіта
 
1. Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь і навичок на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.
 
2. Післядипломна освіта включає:
 
спеціалізацію – набуття особою здатностей виконувати  окремі завдання та обов'язки, що мають особливості, в межах спеціальності;
 
підвищення кваліфікації – набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах професійної діяльності або наукової спеціальності;
 
стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної професійної діяльності або наукової спеціальності.
 
3. Формами післядипломної освіти можуть бути:
 
асистентура-стажування;
 
інтернатура;
 
лікарська резидентура;
 
клінічна ординатура тощо.
 
4. Асистентура-стажування проводиться в університетах, академіях і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів мистецького спрямування.
 
5. Інтернатура проводиться в університетах, академіях і є обов'язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.
 
6. Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями та здійснюються виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста відповідно до переліку спеціальностей.
 
7. Клінічна ординатура проводиться в університетах, академіях, наукових установах і є формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та (або) резидентурі з відповідної лікарської спеціальності.
 
8. Особа, яка успішно пройшла програму післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
9. Післядипломна освіта здійснюється академіями, інститутами післядипломної освіти, відповідними структурними підрозділами вищих навчальних закладів, наукових, навчально-наукових установ та підприємств відповідно до положення про післядипломну освіту, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
РОЗДІЛ III
 
ЗМІСТ ВИЩОЇ ОСВІТИ. СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ
 
Стаття 12. Зміст вищої освіти
 
1. Зміст вищої освіти – науково обґрунтована система дидактичного й методично оформленого навчального матеріалу, яка зумовлюється суспільними вимогами до кадрів з вищою освітою і визначається стандартами вищої освіти для освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового рівнів зі спеціальностей, визначених у відповідних переліках  спеціальностей.
 
Стаття 13. Переліки галузей освіти і науки та спеціальностей вищої освіти
 
1. Переліки галузей освіти і галузей науки для підготовки кадрів з вищою освітою у вищих навчальних закладах (наукових установах) затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
2. Переліки спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра і магістра, містять найменування галузей освіти і  спеціальностей.
 
3. Переліки спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів з вищою освітою за освітньо-науковим, науковим рівнями доктора філософії і доктора наук, проводиться захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії, доктора наук, містять найменування галузей науки та спеціальностей.
 
4. Переліки спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів з вищою освітою у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра і магістра та освітньо-науковим, науковим рівнями доктора філософії і доктора наук, затверджуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за погодженням з відповідними заінтересованими центральними органами виконавчої влади та об'єднаннями роботодавців.
 
Стаття 14. Стандарти вищої освіти
 
1. Стандарт вищої освіти – сукупність норм, що визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня випускника вищого  навчального закладу (наукової установи), змісту освіти, строків навчання і засобів діагностики якості освіти відповідних спеціальностей.
 
Стандарти вищої освіти розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій і є основою оцінки якості вищої освіти з кожної спеціальності за певними освітньо-професійними, освітньо-науковими програмами відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового рівнів, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ) усіх типів незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
 
До стандартів вищої освіти входять:
 
освітньо-кваліфікаційні, освітньо-наукові характеристики;
 
освітньо-професійні, освітньо-наукові програми;
 
засоби діагностики якості освіти.
 
2. Освітньо-кваліфікаційна, освітньо-наукова характеристика визначає цілі освітньої і професійної підготовки випускника вищого навчального закладу (наукової установи), його компетентності, інші соціально важливі якості, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації, а також сферу застосування праці випускника у структурі економічної діяльності.
 
Освітньо-кваліфікаційні, освітньо-наукові характеристики, розробляються з кожної спеціальності для відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових рівнів і затверджуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної соціальної політики та з відповідними заінтересованими центральними органами виконавчої влади, об'єднаннями організацій роботодавців.
 
3. Освітньо-професійна, освітньо-наукова програма визначає нормативний зміст підготовки кадрів з вищою освітою та нормативний строк навчання за певною спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня і містить:
 
перелік нормативних навчальних дисциплін, обсяг часу, відведеного для їх вивчення, форми підсумкового контролю;
 
перелік навчальних і виробничих практик, строки та вимоги до їх проведення;
 
програми нормативних навчальних дисциплін;
 
нормативний строк навчання.
 
Освітньо-професійні, освітньо-наукові програми розробляються з кожної спеціальності відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових  рівнів і затверджуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної  політики у сфері освіти і науки за погодженням з відповідними заінтересованими центральними органами виконавчої влади, об'єднаннями організацій роботодавців.
 
Для наукового рівня доктора наук розробляється наукова програма (індивідуальний план підготовки дисертаційної роботи).
 
Програма нормативної навчальної дисципліни містить виклад змісту навчальної дисципліни, послідовність її вивчення, перелік знань та вмінь, критерії підсумкового контролю, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів.
 
Програми нормативних навчальних дисциплін затверджуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
4. Освітньо-наукові характеристики та освітньо-наукові програми погоджуються з Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук.
 
5. Засоби діагностики якості освіти визначають стандартизовані методики та систему формалізованих завдань, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей і використовуються для встановлення  відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти.
 
Засоби діагностики якості вищої освіти розробляються з кожної спеціальності для відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового рівнів і затверджуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
6. Стандарт вищої освіти містить державну складову та складову вищого навчального закладу (наукової установи).
 
7. Державна складова стандарту вищої освіти містить:
 
освітньо-кваліфікаційну, освітньо-наукову характеристику;
 
освітньо-професійну, освітньо-наукову програму в частині переліку  нормативних навчальних дисциплін, обсягу часу, відведеного на їх вивчення, форм підсумкового контролю, програм нормативних навчальних дисциплін та строку навчання;
 
засоби діагностики якості вищої освіти в частині нормативних навчальних дисциплін.
 
8. Державна складова стандартів вищої освіти є обов'язковою для всіх вищих навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування.
 
9. Складова вищого навчального закладу містить:
 
варіативну складову освітньо-професійної, освітньо-наукової програми в частині переліку варіативних навчальних дисциплін, обсягу часу, відведеного на їх вивчення, та форми підсумкового контролю;
 
засоби діагностики якості вищої освіти в частині варіативних навчальних дисциплін.
 
10. Варіативні навчальні дисципліни визначаються вищим навчальним закладом з урахуванням спеціалізацій та наукових і науково-технічних досягнень вищого навчального закладу, а також з метою задоволення освітніх і професійних потреб осіб, які навчаються та замовників освітніх послуг.
 
Перелік спеціалізацій підготовки визначається вищим навчальним закладом.
 
Вищі навчальні заклади на підставі освітньо-професійної, освітньо-наукової програми розробляють навчальний план з кожної спеціальності, який визначає перелік та обсяг нормативних і варіативних навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного та підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план.
 
Навчальний і робочий навчальний плани є нормативними документами вищого навчального закладу і затверджуються його керівником.
 
Стаття 15. Науково-методичне забезпечення вищої освіти
 
1. Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання), науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.
 
Типове положення про науково-методичну установу затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
РОЗДІЛ  IV
 
УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
 
Стаття 16. Система вищої освіти
 
Систему вищої освіти складають:
 
вищі навчальні заклади всіх форм власності;
 
інші юридичні особи, що здійснюють освітню діяльність, пов'язану із наданням вищої освіти;
 
органи, які здійснюють управління у сфері вищої освіти.
 
Стаття 17. Управління у сфері вищої освіти
 
Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:
 
здійснює державну політику сфері вищої освіти;
 
організовує розроблення та здійснення відповідних загальнодержавних та інших програм;
 
забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку вищої освіти;
 
затверджує методику оцінювання якості вищої освіти для складання Національного рейтингу вищих навчальних закладів;
 
затверджує Національну рамку кваліфікацій;
 
у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти;
 
забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.
 
Управління у сфері вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється:
 
головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і  науки;
 
іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання);
 
органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади;
 
власниками вищих навчальних закладів;
 
органами громадського самоврядування в освіті (спілки ректорів (директорів) вищих навчальних закладів України, регіональні ради ректорів (директорів) вищих навчальних закладів, конференції, з'їзди, асоціації педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, асоціації вищих навчальних закладів тощо);
 
незалежними установами контролю якості освіти (агенції, бюро, професійні асоціації тощо), які функціонують на госпрозрахункових засадах.
 
Стаття 18. Повноваження головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання)
 
1. Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і  науки:
 
1) здійснює аналітично-прогностичну діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти, стратегічні напрями розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;
 
2) розробляє програми розвитку вищої освіти, бере участь у формуванні державної політики у сфері вищої освіти, науки, підготовки кадрів з вищою освітою;
 
3) розробляє і затверджує в установленому законодавством порядку державні стандарти вищої освіти;
 
4) разом із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної соціальної політики та об'єднаннями організацій роботодавців розробляє Національну рамку кваліфікацій;
 
5) визначає нормативи матеріально-технічного і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
6) здійснює науково-методичне керівництво, контроль за дотриманням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування вищих навчальних закладів;
 
7) здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;
 
8) здійснює ліцензування і контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять набір іноземців на навчання в Україні незалежно від форм власності, видає їм ліцензії;
 
9) здійснює в установленому порядку ліцензування та акредитацію освітніх послуг, що надаються вищими навчальними закладами, науковими установами, іншими юридичними особами незалежно від форм власності, веде Державний реєстр вищих навчальних закладів та наукових установ, що здійснюють підготовку кадрів з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційними, освітньо-науковим, науковим рівнями;
 
10) здійснює визнання (нострифікацію) іноземних документів про вищу освіту та вчені звання старшого дослідника, доцента, професора;
 
11) організовує роботу Державної акредитаційної комісії відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
 
12) формує і розміщує державне замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою та наукових і науково-педагогічних кадрів у порядку, встановленому законодавством;
 
13) сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів;
 
14) затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;
 
15) затверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів;
 
16) погоджує статути державних вищих навчальних закладів, що належать до сфери управління інших центральних органів виконавчої влади, та комунальних і приватних вищих навчальних закладів;
 
17) організовує вибори, затверджує та звільняє з посад керівників вищих навчальних закладів, що належать до його сфери управління;
 
18) погоджує затвердження на посаду керівників державних вищих навчальних закладів, що належать до сфери управління інших центральних органів виконавчої влади та  комунальних і приватних вищих навчальних закладів;
 
19) організовує атестацію педагогічних працівників вищих навчальних закладів щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій та педагогічних звань;
 
20) формує мережу спеціалізованих вчених рад, затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів доктора  філософії і доктора наук;
 
21) присвоює науковим і науково-педагогічним працівникам вчені звання старшого дослідника, доцента, професора;
 
22) разом з іншими центральними органами виконавчої  влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання), органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать комунальні вищі навчальні заклади, забезпечує реалізацію державної політики у сфері вищої освіти і здійснює  контроль за дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форм власності і підпорядкування;
 
23) сприяє діяльності студентського самоврядування у вищих навчальних закладах;
 
24) здійснює моніторинг якості надання освітніх послуг вищими навчальними закладами та їх цінової політики;
 
25) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
 
2. Інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання):
 
1) беруть участь у здійсненні державної політики у сфері вищої  освіти, науки, професійної підготовки кадрів;
 
2) беруть участь у проведенні ліцензування та акредитації освітньої діяльності, що здійснюється вищими навчальними закладами, які належать до їх сфери управління;
 
3) формують і розміщують державне замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою та наукових і науково-педагогічних кадрів у порядку, встановленому законодавством;
 
4) беруть участь у визначенні нормативів матеріально-технічного і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів;
 
5) здійснюють розподіл випускників вищих навчальних закладів, що належать до сфери їх управління, для подальшого проходження служби;
 
6) здійснюють функції контролю за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти
 
7) організовують вибори, затверджують та звільняють з посад керівників підпорядкованих вищих навчальних закладів за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і  науки;
 
8) затверджують за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки статути підпорядкованих вищих навчальних закладів;
 
9) здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством.
 
3. Акти головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері  освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання), органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів незалежно від форм власності.
 
Стаття 19. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади
 
Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, в межах своєї компетенції:
 
забезпечують виконання державних програм у сфері вищої освіти;
 
вивчають потребу у кадрах на місцях і вносять центральному органу виконавчої влади у сфері економічного розвитку і торгівлі та головному органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки пропозиції щодо обсягу державного замовлення на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів;
 
подають до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;
 
затверджують за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки статути вищих навчальних закладів, що належать до їх сфери управління;
 
сприяють працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів, що належать до їх сфери управління, їх соціальному захисту;
 
залучають у порядку, передбаченому законодавством, підприємства, установи, організації (за їх згодою) до вирішення проблем розвитку вищої освіти.
 
Стаття 20. Повноваження власника (власників) вищого навчального закладу
 
1. Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законодавства статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу:
 
призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону;
 
здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;
 
здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу;
 
приймає рішення про припинення вищого навчального закладу;
 
здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
 
2. Власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом  безпосередньо або через уповноважений ним (ними) орган (особу).
 
Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може (можуть) делегувати окремі повноваження керівникові вищого навчального закладу.
 
РОЗДІЛ V
 
ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
 
Стаття 21. Мета і головні завдання діяльності вищого навчального закладу
 
1. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для здобуття особою вищої освіти, підготовка кадрів  з вищою освітою для потреб України.
 
2. Головними завданнями вищого навчального закладу є:
 
здійснення освітньої діяльності, що забезпечує підготовку кадрів відповідних  освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового, наукового рівнів і відповідає стандартам вищої  освіти;
 
здійснення наукової, науково-технічної, виробничої, інноваційної діяльності, дорадництва та роботи з упровадження досягнень науково-технічного прогресу за відповідними видами економічної діяльності в університетах, академіях, коледжах);
 
забезпечення фізичного розвитку особистості шляхом фізичного виховання, фізичної реабілітації та рекреації, здійснення культурно-виховної діяльності;
 
забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку кадрів з вищою освітою;
 
здійснення підготовки наукових, науково-педагогічних кадрів в університетах та академіях;
 
атестація наукових кадрів в університетах, академіях, коледжах та педагогічних кадрів у професійних коледжах;
 
вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;
 
забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі гуманізму і поваги до Конституції України та державних символів України;
 
підвищення освітнього й культурного рівня громадян;
 
встановлення міжнародних зв'язків та здійснення міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури;
 
забезпечення соціального захисту учасників навчально-виховного процесу.
 
Стаття 22. Правовий статус вищого навчального закладу
 
1. Вищий навчальний заклад є юридичною особою, який створюється у передбачених законом організаційно-правових формах для здійснення  освітньої та інших видів діяльності і виконання завдань, що визначені частиною другою статті 21 цього Закону.
 
2. Вищий навчальний заклад відповідно до законодавства може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб. Засновані вищим навчальним закладом юридичні особи здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої, інноваційної діяльності вищого навчального закладу, дорадництва та (або) сприяють досягненню інших його статутних цілей.
 
Вищі навчальні заклади можуть здійснювати освітню діяльність разом з іноземними навчальними закладами за узгодженими навчальними планами відповідно до законодавства України та міжнародних угод.
 
3. Вищі навчальні заклади в установленому порядку можуть створювати навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси, консорціуми. Всі учасники комплексу (консорціуму) зберігають статус юридичної особи і фінансову самостійність.
 
4. У державних і комунальних вищих навчальних закладах кількість студентів, прийнятих на перший курс за державним замовленням, повинна становити не менш як 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на перший курс.
 
Стаття 23. Типи вищих навчальних закладів
 
Відповідно до напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:
 
1) університет - вищий навчальний заклад, який здійснює освітню діяльність, пов'язану із здобуттям  вищої освіти освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра і магістра, освітньо-наукового рівня доктора філософії і наукового рівня доктора наук з гуманітарних, економічних, природничих, технічних та інших галузей науки, техніки, культури і мистецтв, військової справи, проводить фундаментальні та прикладні  наукові дослідження, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
 
Можуть діяти класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, фармацевтичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети.
 
Класичний університет діє за умови, якщо у ньому здійснюється підготовка бакалаврів і магістрів не менш як за вісьмома галузями освіти та підготовка докторів філософії і докторів наук не менш як з дванадцяти наукових спеціальностей, у тому числі не менш як з двох гуманітарних, економічних, природничих або технічних спеціальностей.
 
Профільний університет діє за умови, якщо у ньому здійснюється підготовка бакалаврів і магістрів не менш як за чотирма галузями освіти та підготовка докторів філософії і докторів наук  не менш як з восьми наукових спеціальностей, у тому числі не менш як з шести профільних спеціальностей (за винятком мистецьких та військових вищих навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання), вимоги до яких встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки).
 
2) академія - вищий навчальний заклад, який здійснює освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра і магістра та освітньо-наукового рівня доктора філософії і наукового рівня доктора наук у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, військової справи, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Освітня діяльність, пов'язана із здобуттям вищої освіти музичного спрямування, може здійснюватись у консерваторіях.
 
Академія діє за умови, якщо у ній здійснюється підготовка бакалаврів і магістрів за двома галузями освіти та підготовка докторів філософії і докторів наук  не менш як з двох наукових спеціальностей (за винятком мистецьких та військових вищих навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання), вимоги до яких встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки).
 
3) коледж - вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету чи академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за певними спеціальностями, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
 
4) професійний коледж - вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, коледжу, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за однією або кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного  забезпечення.
 
Стаття 24. Національний вищий навчальний заклад
 
1. Державним університету, академії відповідно до законодавства може бути надано статус національного.
 
2. Національний вищий навчальний заклад має право:
 
1) на пріоритетних засадах отримувати державне замовлення на підготовку кадрів із наукоємних спеціальностей;
 
2) на пріоритетних засадах отримувати передбачені Державним бюджетом кошти на наукову і науково-технічну діяльність;
 
3) здійснювати перерозподіл нормативів чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного працівника за спеціальностями однієї галузі освіти з урахуванням результатів їхньої наукової діяльності у межах затверджених загальної чисельності науково-педагогічних працівників та асигнувань на оплату праці;
 
4) самостійно перерозподіляти ліцензований обсяг прийому за спеціальностями у межах відповідної галузі освіти;
 
5) здійснювати підготовку кадрів з вищою освітою за експериментальними навчальними планами і програмами;
 
6) отримувати на пріоритетних засадах за рахунок загального фонду державного бюджету фінансування для придбання наукового і навчального обладнання, комп'ютерних програм тощо, у разі наявності відповідних бюджетних призначень у Державному бюджеті;
 
7) створювати спеціалізовані загальноосвітні  навчальні заклади (ліцеї).
 
3. Національному вищому навчальному закладу, що має вагомі наукові здобутки, з метою розширення дослідницької та інноваційної діяльності, поглиблення інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, Кабінетом Міністрів України за поданням головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки та за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади на конкурсній основі може надаватися статус дослідницького університету відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Дослідницькому університету надається право:
 
приймати рішення про присудження в установленому порядку наукових ступенів доктора філософії, доктора наук з видачею державного документа;
 
приймати рішення про присвоєння в установленому порядку вчених звань старшого дослідника, доцента, професора з видачею державного документа;
 
встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються на одну посаду науково-педагогічного працівника в межах затверджених загальної  чисельності науково-педагогічних працівників та коштів на оплату праці.
 
Інші додаткові права дослідницького університету за основними напрямами його діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 25. Створення та припинення вищого навчального закладу
 
1. Створення та припинення державних університетів, академій, коледжів здійснюється Кабінетом Міністрів України, а їх філій здійснюється за рішенням головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання) за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
2. Створення та припинення державних професійних коледжів та їх філій здійснюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання) за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
3. Створення та припинення комунальних університетів, академій, коледжів та їх філій здійснюється органами місцевого самоврядування за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
 
4. Створення та припинення комунальних  професійних коледжів здійснюється органами місцевого самоврядування за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і  науки.
 
5. Створення та припинення приватних вищих навчальних  закладів та їх філій здійснюється їх  засновником (засновниками) або учасником (учасниками) – фізичними та (або) юридичними особами – за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
6. Університети, академії відповідно до законодавства іноземних держав та за згодою головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки можуть  створювати за кордоном свої структурні підрозділи.
 
7. Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки створювати свої  структурні підрозділи на території України.
 
8. Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб здійснюється за дозволом Кабінету Міністрів України.
 
9. Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.
 
Статут вищого навчального закладу має містити:
 
повне найменування, в якому вказуються організаційно-правова форма та назва із зазначенням типу вищого навчального закладу, місцезнаходження, дати прийняття рішення про створення;
 
права та обов'язки засновника (засновників) або учасника (учасників);
 
обсяг цивільної правоздатності вищого навчального закладу;
 
обсяг основних засобів (розмір статутного фонду), наданих засновником (засновниками) або учасником (учасниками);
 
порядок створення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним закладом, права та обов'язки керівника;
 
порядок обрання представників до органів громадського самоврядування;
 
джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу;
 
порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;
 
порядок взаємовідносин з профспілковими організаціями та органами самоврядування, в тому числі студентського;
 
концепцію освітньої діяльності;
 
порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу;
 
порядок припинення вищого навчального закладу;
 
іншу інформацію, не заборонену законодавством.
 
Стаття 26. Ліцензування освітньої діяльності, акредитація спеціальностей та вищого навчального закладу
 
1. Освітня діяльність у сфері вищої освіти здійснюється вищими навчальними закладами, іншими юридичними особами на підставі ліцензій, які видаються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
У ліцензії зазначаються повне найменування вищого навчального закладу, іншої юридичної особи, відокремлених структурних підрозділів, що здійснює освітню діяльність та їх місцезнаходження, вид освітньої діяльності (підготовка кадрів за спеціальностями, післядипломна освіта та інші освітні послуги), ліцензований обсяг та строк дії ліцензії.
 
Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу, іншої юридичної особи про проведення ліцензійної експертизи та її результатів у двомісячний строк приймає  рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі.
 
Обов'язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам, іншим юридичним особам є наявність у них необхідної власної, переданої в оперативне управління або орендованої не менш як на нормативний строк підготовки кадрів за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою, науковою програмою матеріально-технічної бази, науково-методичного та інформаційного забезпечення, бібліотеки, угод з підприємствами, установами, організаціями про надання баз практики, педагогічних, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Вищому навчальному закладу, іншій юридичній особі, що успішно пройшли ліцензійну експертизу, видається ліцензія, як правило, на нормативний строк підготовки кадрів за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою, науковою програмою, але не менш як на два роки. Продовження строку дії ліцензії здійснюється за результатами акредитації. З дня прийняття рішення про припинення вищого навчального  закладу, іншої юридичної особи, що надає освітні послуги, видана ліцензія втрачає чинність.
 
Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться  головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки до Державного реєстру вищих навчальних закладів.
 
У випадку отримання ліцензії новоствореним вищим навчальним закладом або у випадку реорганізації професійного коледжу у коледж, на строк до отримання сертифіката про акредитацію спеціальностей, навчальний заклад формує структуру штатного розпису, здійснює оплату праці працівників та стипендіальне забезпечення осіб, які навчаються, з урахуванням спеціальностей, освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових рівнів, зазначених у ліцензії.
 
Якщо за результатами акредитації спеціальностей зазначений навчальний заклад не отримає відповідних  сертифікатів, видана ліцензія втрачає чинність.
 
2. Акредитація спеціальності здійснюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки шляхом проведення акредитаційної експертизи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу, іншої юридичної особи про проведення  акредитаційної експертизи у двомісячний строк приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію спеціальності чи про відмову у його видачі.
 
За результатами акредитації спеціальності видається сертифікат. У сертифікаті про акредитацію спеціальності зазначаються повне найменування вищого навчального закладу, відокремлених структурних підрозділів, іншої юридичної особи, що здійснює освітню діяльність, та їх місцезнаходження, спеціальності, освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня, строк дії сертифіката.
 
Строк дії сертифіката про акредитацію спеціальності, не може перевищувати десять років. Продовження строку дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про припинення вищого навчального закладу, наукової установи, виданий сертифікат втрачає чинність.
 
3. Акредитація вищого навчального закладу за певним типом здійснюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки  шляхом проведення акредитаційної експертизи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
Строк дії сертифіката про акредитацію вищого навчального закладу за певним типом не може перевищувати десять років. Продовження дії строку сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання.
 
4. Форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію спеціальностей, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
5. Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію спеціальностей, вищого навчального закладу за типом можуть бути анульовані на підставі та в порядку, встановленому законодавством України.
 
Рішення головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені у судовому порядку.
 
6. Інформація про ліцензії, сертифікати про акредитацію є публічною і міститься у Державному реєстрі вищих навчальних закладів та наукових  установ.
 
Положення про Державний реєстр вищих навчальних закладів та наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 27. Принципи діяльності вищого навчального закладу
 
1. Діяльність вищого навчального закладу здійснюється на основі принципів:
 
автономії та самоврядування;
 
розмежування прав, повноважень та відповідальності засновника (засновників) або учасника (учасників), органів управління вищою освітою, органів управління вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;
 
поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;
 
незалежності від політичних партій, громадських та релігійних  організацій.
 
2. Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства України і передбачають право:
 
самостійно визначати форми навчання та форми організації навчального процесу;
 
приймати на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників;
 
надавати додаткові освітні та інші послуги;
 
самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової, науково-дослідної, науково-технічної та інноваційної діяльності;
 
самостійно запроваджувати і припиняти спеціалізації, визначати їх зміст і програми вибіркових навчальних дисциплін;
 
створювати, реорганізовувати і припиняти відповідно до законодавства структурні підрозділи;
 
здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну  поліграфічну базу;
 
провадити на підставі відповідних угод спільну діяльність з  навчальними закладами, науковими установами та іншими юридичними особами;
 
брати участь у роботі міжнародних організацій;
 
запроваджувати власну символіку та атрибутику;
 
звертатися з ініціативою до органів управління вищою  освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у сфері вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;
 
користуватися земельними ділянками у порядку, встановленому законодавством.
 
3. Управління вищим військовим навчальним закладом (вищим навчальним закладом з особливими умовами навчання) здійснюється з урахуванням особливостей, що визначені законодавством України стосовно специфіки діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту та у сфері митної справи, у сфері внутрішніх справ, у сфері спеціального зв'язку та захисту інформації, прокуратури України.
 
Стаття 28. Структурні підрозділи вищого навчального закладу
 
1. Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права фінансово-господарської самостійної діяльності.
 
2. Структурними підрозділами університету, академії є кафедри, факультети, інститути, бібліотека, відокремлені структурні підрозділи тощо, коледжу – кафедра, факультет, бібліотека, відокремлені структурні підрозділи тощо.
 
Кафедра – базовий структурний підрозділ університету, академії, коледжу (його відповідних структурних підрозділів), що здійснює навчальну, методичну та організаційну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і наукову,  науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.
 
Кафедра створюється за рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менш як п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менш як три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.
 
Керівництво кафедрою здійснює завідувач (начальник) кафедри, який має науковий ступінь та/або вчене звання відповідно до профілю кафедри та обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком до п'яти років (для національного  вищого навчального закладу - строком до семи років). Із завідувачем (начальником) кафедри керівником вищого навчального закладу  укладається контракт.
 
Факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ університету, академії, коледжу, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється за рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менш як три кафедри і на ньому навчається не менш як 250 студентів денної  форми навчання (за винятком мистецьких та військових (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання), вимоги до яких встановлюються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки).
 
Інститут – організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ університету, академії, що об'єднує відповідні кафедри, лабораторії, науково-дослідні центри та експериментальні лабораторії, що проводять наукові дослідження з пріоритетних напрямів науки і техніки. Інститут створюється за рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менш як п'ять кафедр і в ньому  навчається не менш як 500 студентів денної форми навчання (за винятком  мистецьких та військових (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання), вимоги до яких встановлюються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки).
 
Бібліотеку університету, академії, коледжу очолює директор, який призначається на посаду керівником за погодженням з Вченою радою вищого навчального закладу строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років).
 
Типове положення про кафедру, факультет, інститут, бібліотеку затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Університет, академія, коледж можуть мати у складі військовий навчальний підрозділ (військовий інститут, коледж, факультет або кафедру військової підготовки). Військовий інститут як структурний підрозділ цивільного вищого навчального закладу може мати у складі факультети та  військовий професійний коледж. Створення та припинення військового навчального підрозділу вищого навчального закладу здійснюється Кабінетом Міністрів України.
 
Військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу може мати права юридичної особи, які визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить цей військовий навчальний підрозділ, та головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Керівництво військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу, а також його структурними підрозділами здійснюється відповідними начальниками, які призначаються на посади за конкурсом центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить цей військовий навчальний підрозділ, строком до п'яти років.
 
3. Структурними підрозділами професійного коледжу є відділення, циклові комісії, бібліотека тощо.
 
Циклова комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить навчальну, методичну та організаційну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Циклова комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менш як три педагогічних працівники.
 
Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з не менш як з двох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи.
 
Бібліотеку професійного коледжу очолює завідувач, який призначається на посаду керівником вищого навчального закладу за погодженням з  педагогічною радою строком до п'яти років.
 
Типові положення про циклову комісію, відділення, бібліотеку затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
4. Відокремлені структурні підрозділи вищих навчальних закладів – філії і навчально-консультаційні центри (представництва) створюються поза місцем розташування вищого навчального закладу, в іншій адміністративно територіальній одиниці з метою наближення місця навчання студентів до місця їх проживання.
 
Філія виконує усі або частину функцій вищого навчального закладу і створюється відповідно до законодавства у такому ж порядку, що і вищий навчальний заклад, за умови, якщо до її складу входить не менш як два факультети (відділення).
 
Філію очолює директор (начальник), який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу, та діє на підставі виданого доручення.
 
Навчально-консультаційний центр (представництво) здійснює надання студентам заочної (дистанційної) форми навчання консультацій щодо засвоювання ними навчального матеріалу, виконання індивідуальних завдань, контрольних робіт та забезпечує умови для самостійної роботи студентів у міжсесійний період.
 
Створення та припинення навчально-консультаційного центру (представництва) здійснюється власником (власниками) або уповноваженим ним органом за погодженням з місцевими органами самоврядування та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Порядок створення та припинення навчально-консультаційного центру (представництва) визначається положенням, яке затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Навчально-консультаційний центр (представництво) очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.
 
Поза місцем розташування вищого навчального закладу, в іншій адміністративно територіальній одиниці можуть також створюватись згідно з вимогами пунктів 3 та 4 статті 23 та абзаців три-шість частини другої цієї статті Закону коледжі, професійні коледжі, кафедри, факультети, інститути тощо, які виконують функції відповідно до статуту вищого навчального закладу.
 
Рішення про створення таких підрозділів приймається власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом за погодженням з місцевими органами самоврядування та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Освітня діяльність відокремлених структурних підрозділів вищого навчального закладу (філій, факультетів, інститутів, коледжів, професійних коледжів тощо) ліцензується, спеціальності, за якими здійснюється підготовка кадрів, акредитуються в установленому порядку.
 
Відокремлені структурні підрозділи вищих навчальних закладів, що створені відповідно до пунктів  3 та 4 частини другої статті 23 (коледжі, професійні коледжі) та абзаців третього – шостого частини другої цієї статті Закону (факультети, інститути) можуть мати окремі права фінансово-господарської самостійності і діють на підставі положень, затверджених відповідно до статуту вищого навчального закладу.
 
5. Структурними підрозділами університету, академії можуть бути наукові, науково-дослідні та навчально-науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор (начальник), який обирається Вченою радою вищого навчального закладу на посаду за конкурсом строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу – строком до семи років). Повноваження директора (начальника) інституту та вимоги до його кандидатури визначаються статутом вищого навчального закладу.
 
У структурі вищого навчального закладу можуть створюватися:
 
навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, професійні коледжі, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові  лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, університетські клініки, лікарні, полігони, технопарки, інші підрозділи;
 
навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку кадрів з певних спеціальностей та проводять наукові дослідження з певного напряму;
 
науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи;
 
підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи післядипломної освіти, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, наукові підрозділи, навчально-виробничі та творчі майстерні, музеї, навчальні театри і студії, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, центри студентського спорту, спортивно-оздоровчі табори, заклади культурно-побутового, лікувально-профілактичного призначення, студентські їдальні та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.
 
Порядок створення таких структурних підрозділів визначається нормативно-правовими актами головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
6. Вищий навчальний заклад може розміщувати свої навчальні, науково-дослідні та навчально-науково-виробничі підрозділи на підприємствах, в установах, організаціях, закладах.
 
7. Вищий навчальний заклад, що готує кадри медичного та ветеринарно-медичного спрямування або здійснює їх післядипломну освіту та академія, інститут післядипломної освіти що здійснюють післядипломну освіту, спільно з центральними органами виконавчої влади, місцевими  органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування можуть створювати на базі наукових установ, закладів охорони здоров'я, у тому числі тих, що належать територіальним громадам або передані їм, клінічні бази установ медичної освіти, університетські лікарні.
 
Клінічна база установи медичної освіти, університетська лікарня створюються з метою забезпечення навчального процесу студентів і надання  багатопрофільної висококваліфікованої медичної допомоги.
 
Порядок створення і функціонування клінічних баз установи медичної освіти, університетських лікарень визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 29. Забезпечення державою діяльності вищих навчальних закладів
 
Держава в особі відповідних органів державної влади забезпечує діяльність вищих навчальних закладів шляхом:
 
визначення перспектив та напрямів розвитку вищої освіти;
 
створення нормативно-правової бази їх діяльності;
 
затвердження стандартів вищої освіти;
 
здійснення ліцензування освітньої діяльності та акредитації  спеціальностей, вищого навчального закладу за типом;
 
надання особам, які працюють і навчаються у вищих навчальних закладах, державних пільг та гарантій, встановлених законодавством;
 
встановлення для педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників вищих навчальних закладів посадових окладів та ставок заробітної плати, а також доплат і надбавок, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, вчених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій та стажу роботи;
 
визначення обсягу фінансування вищих навчальних закладів з державного бюджету, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів, однакових для вищих навчальних закладів одного статусу (в тому числі статусу національного) та типу;
 
створення умов для здійснення навчального та виховного процесу, організації дозвілля та побуту для працівників та осіб, які навчаються;
 
охорони здоров'я працівників та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.
 
РОЗДІЛ VI
 
УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ
 
Стаття 30. Керівник вищого навчального закладу
 
1. Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). За рішенням Вченої ради,  безпосереднє управління діяльністю університету, академії можуть здійснювати ректор і президент. Розмежування їх прав, обов'язків і відповідальності здійснюється у статуті вищого навчального закладу.
 
2. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:
 
вирішує питання фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;
 
видає накази і розпорядження, дає доручення обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального  закладу;
 
представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;
 
є розпорядником майна і коштів;
 
виконує кошторис, фінансовий план, укладає угоди, дає доручення;
 
приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;
 
забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;
 
призначає та звільняє за погодженням з Вченою радою головного бухгалтера, проректорів (заступників керівника), директора бібліотеки університету, академії, коледжу, а за погодженням з педагогічною радою – заступників керівника, головного бухгалтера, завідувача бібліотеки  професійного коледжу;
 
визначає функціональні обов'язки працівників;
 
формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
 
відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, за погодженням з органами студентського самоврядування;
 
забезпечує організацію та проведення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін;
 
контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;
 
забезпечує захист інформації з обмеженим доступом;
 
здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників;
 
сприяє роботі студентського самоврядування, профспілкових організацій та створює умови для їх діяльності;
 
сприяє формуванню культури здоров'я студентів, зміцненню спортивно-оздоровчої бази, створює належні умови для занять масовим спортом;
 
разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх.
 
Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої, наукової, науково-технічної діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна.
 
Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження.
 
Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.
 
Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.
 
Особливості повноважень та обов'язків керівника вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) визначаються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить цей вищий навчальний заклад, за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
3. При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менш як десять років підряд, може бути призначений на посаду радника керівника вищого навчального закладу із виплатою грошового утримання за рахунок навчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію.
 
Призначення радника керівника вищого навчального закладу здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови призначення та виплати грошового утримання визначаються у статуті вищого навчального закладу.
 
Стаття 31. Керівник інституту, факультету, відділення
 
1. Керівництво інститутом здійснює директор (начальник), керівництво факультетом здійснює декан (начальник).
 
Керівник інституту (факультету) повинен мати науковий ступінь та/або вчене звання відповідно до профілю інституту (факультету) і обирається вченою радою інституту (факультету) строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу – строком до семи років). Із керівником інституту (факультету) керівником вищого навчального закладу укладається контракт.
 
Директор (начальник) інституту, декан (начальник) факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам. Повноваження  керівника інституту (факультету) визначаються у положенні про інститут (факультет), яке затверджується керівником вищого навчального закладу.
 
Директор (начальник), декан (начальник) видають розпорядження, що стосуються діяльності відповідного інституту (факультету). Розпорядження є обов'язковими для виконання всіма працівниками інституту (факультету) і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу відміняє розпорядження директора (начальника), декана (начальника), що суперечать законодавству, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.
 
2. Керівництво військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та факультетом (відділенням) вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання) здійснює начальник, який  призначається на посаду за конкурсом. Порядок проведення конкурсу визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу), за погодженням зі головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
3. Керівництво відділенням здійснює завідувач (начальник). Завідувач (начальник) відділення призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня магістра відповідно до профілю освітньої діяльності відділення і педагогічний стаж не менш як п'ять років.
 
Завідувач відділення (начальник) забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм навчальних дисциплін, здійснює контроль за якістю викладання навчальних дисциплін, навчально-методичною діяльністю викладачів.
 
Стаття 32. Вчені ради
 
1. Вчена рада університету, академії, коледжу є колегіальним органом та утворюється строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років).
 
До компетенції Вченої ради університету, академії, коледжу належать:
 
розробка і подання до вищого колегіального органу громадського самоврядування проекту статуту вищого навчального закладу, а також змін і доповнень до нього;
 
ухвалення кошторису (річного фінансового плану та звіту) вищого навчального закладу;
 
за поданням керівника вищого навчального закладу ухвалення рішень щодо створення та припинення структурних підрозділів;
 
за поданням керівника вищого навчального закладу погодження кандидатури  щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника), головного бухгалтера;
 
обрання за конкурсом таємним голосуванням на посади завідувачів (начальників) кафедр і професорів;
 
визначення варіативної частини змісту освіти і переліки навчальних дисциплін та їх програм;
 
ухвалення рішень з питань організації навчального процесу;
 
ухвалення основних напрямів наукових досліджень;
 
оцінювання науково-педагогічної діяльності структурних підрозділів;
 
прийняття рішення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого дослідника.
 
Вчена рада вищого навчального закладу розглядає й інші питання діяльності вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.
 
Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова - керівник вищого навчального закладу. До складу Вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами заступники керівника вищого навчального закладу, директори інститутів, декани факультетів, учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування, профспілкових органів вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють наукових, науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів філософії, докторів  наук; виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити наукові, науково-педагогічні працівники вищого  навчального закладу і не менш як 10 відсотків - виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.
 
Виборні представники обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють, а виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, - вищим органом студентського самоврядування вищого навчального закладу.
 
Рішення Вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.
 
2. Вчена рада інституту (факультету) є колегіальним органом інституту (факультету) вищого навчального закладу і утворюється строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу – строком до семи років).
 
Вчену раду інституту очолює її голова – директор (начальник) інституту. Вчену раду факультету очолює її голова - декан (начальник) факультету. До складу вченої ради інституту (факультету) входять за посадами заступники директора (начальника), декана (начальника), завідувачі (начальники) кафедр, керівники органів громадського самоврядування інституту (факультету), керівники органів студентського самоврядування інституту (факультету), а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників інституту (факультету) і які працюють у ньому на постійній основі, виборні представники осіб, які навчаються, відповідно до квот, визначених у статуті  вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності складу Вченої ради мають становити наукові, науково-педагогічні працівники інституту (факультету) і не менш як 10 відсотків – виборні представники осіб, які навчаються в інституті (на факультеті).
 
Виборні представники обираються органом громадського  самоврядування інституту (факультету) за поданням структурних  підрозділів, в яких вони працюють, а виборні представники осіб, які навчаються, - вищим органом студентського самоврядування інституту (факультету).
 
До компетенції вченої ради  інституту (факультету) належать:
 
обрання за конкурсом таємним голосуванням на посаду асистентів, викладачів, старших викладачів, доцентів, директора (начальника) інституту, декана (начальника) факультету;
 
вирішення питань організації навчального процесу в інституті, на факультеті;
 
подання пропозицій Вченій раді вищого навчального закладу щодо обрання за конкурсом завідувачів (начальників) кафедр і професорів, присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого дослідника, ухвалення навчальних планів та програм варіативних навчальних дисциплін;
 
визначення основних напрямів наукової діяльності інституту (факультету);
 
ухвалення кошторису (фінансових плану і звіту) інституту (факультету);
 
розгляд інших питань, передбачених статутом вищого навчального закладу.
 
Рішення вченої  ради інституту (факультету) вводяться в дію рішеннями директора (начальника) інституту, декана (начальника) факультету. Рішення вченої ради інституту (факультету) може бути скасовано Вченою радою вищого навчального закладу.
 
3. В університеті, академії, коледжі можуть бути створені вчені ради інших структурних підрозділів. Їх повноваження визначаються керівником  вищого навчального закладу.
 
4. Особливості діяльності вченої ради вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) визначаються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання, військові підрозділи вищих навчальних закладів), за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 33. Педагогічна рада
 
1. Педагогічна рада професійного коледжу є колегіальним органом і утворюється строком до трьох років.
 
До компетенції Педагогічної ради професійного коледжу належать:
 
розроблення і подання до вищого колегіального органу громадського самоврядування проекту статуту вищого навчального закладу, а також змін і доповнень до нього;
 
ухвалення кошторису (річних фінансового плану та звіту) вищого навчального закладу;
 
за поданням керівника вищого навчального закладу ухвалення рішень щодо створення та припинення структурних підрозділів;
 
за поданням керівника вищого навчального закладу погодження кандидатури  щодо призначення та звільнення з посади заступників керівника, завідувачів (начальників) відділень, головного бухгалтера та завідувача бібліотеки;
 
визначення вибіркової частини змісту освіти і переліків навчальних дисциплін та їх програм;
 
ухвалення рішень з питань організації навчального процесу;
 
оцінювання навчально-виховної діяльності структурних підрозділів.
 
Педагогічна рада професійного коледжу розглядає й інші питання діяльності вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.
 
Педагогічну раду очолює її голова – керівник вищого навчального закладу. До складу Педагогічної ради входять за посадами заступники  керівника вищого навчального закладу, завідувачі (начальники) відділень, завідувач бібліотеки, голови циклових комісій, інші педагогічні працівники, головний бухгалтер, керівники органів громадського самоврядування працівників вищого навчального закладу, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити педагогічні працівники вищого навчального закладу і не менш як 10 відсотків – виборні представники з числа осіб,  які навчаються. Виборні представники обираються вищим колегіальним органом громадського  самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють, а виборні представники осіб, які навчаються, - вищим органом студентського самоврядування вищого навчального закладу.
 
Рішення Педагогічної ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.
 
2. Особливості діяльності педагогічної ради військового професійного коледжу (коледжу з особливими умовами навчання) визначаються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать військові професійні коледжі, за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 34. Наглядова рада
 
1. В університеті, академії (за винятком військових) створюється Наглядова рада, яка є дорадчим громадським органом.
 
Наглядова рада розглядає план перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у сфері вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за його діяльністю, сприяє ефективній взаємодії вищого навчального закладу з органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадсько-політичними організаціями та суб'єктами господарської діяльності в інтересах розвитку вищої освіти.
 
2. Склад Наглядової ради обирається Вченою радою вищого навчального закладу і затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Положення про Наглядову раду вищого навчального закладу затверджує головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Строк повноважень Наглядової ради становить не менш як три роки, але не більш як п'ять років.
 
Стаття 35. Робочі та дорадчі органи
 
1. Для вирішення поточних питань діяльності в університеті, академії, коледжі створюються робочі органи:
 
ректорат;
 
дирекції (деканати);
 
приймальна комісія та інші.
 
Для вирішення поточних питань діяльності професійних коледжів створюються робочі органи:
 
адміністративна рада;
 
приймальна комісія та інші.
 
У вищих військових навчальних закладах (вищих навчальних закладах з особливими умовами навчання, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів) можуть створюватися інші робочі органи.
 
2. Дорадчим органом  університету, академії, коледжу є Науково-методична рада. Науково-методичну раду очолює керівник вищого навчального закладу або його заступник.
 
Дорадчим органом професійного коледжу є Навчально-методична рада. Навчально-методичну раду очолює керівник вищого навчального закладу або його заступник.
 
3. Положення про робочі та дорадчі органи розробляється відповідно до положення, що затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 36. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах
 
1. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування університету, академії, коледжу є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.
 
Порядок скликання вищого колегіального органу громадського самоврядування та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.
 
У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі категорії працівників вищого навчального закладу, представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові, науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу, які працюють у цьому вищому навчальному закладі на постійній основі, і не менш як 10 відсотків - виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі і які обираються вищим органом студентського самоврядування навчального закладу.
 
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.
 
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування університету, академії, коледжу:
 
за поданням Вченої ради вищого навчального закладу приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього;
 
обирає претендента на посаду керівника вищого навчального закладу шляхом таємного  голосування і подає свої пропозиції органу управління, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, або власнику (власникам) чи уповноваженому ним (ними) органу (особі);
 
щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального  закладу  та оцінює його діяльність;
 
обирає кандидатури до Вченої ради вищого навчального закладу;
 
обирає комісію з трудових спорів відповідно до законодавства України про працю;
 
за мотивованим поданням Наглядової ради або Вченої ради вищого навчального закладу розглядає питання про дострокове  припинення повноважень керівника вищого навчального закладу;
 
затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
 
розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.
 
Органом громадського самоврядування інституту (факультету) в університеті, академії, коледжі є збори (конференція) трудового колективу інституту (факультету), включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.
 
Порядок скликання органу громадського самоврядування інституту (факультету) та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.
 
В органі громадського самоврядування інституту  (факультету) повинні бути представлені всі категорії працівників інституту (факультету) та виборні представники з числа осіб, які навчаються в інституті (на факультеті. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові та науково-педагогічні працівники інституту (факультету) і не менш як 10 відсотків - виборні представники з числа осіб, які навчаються в інституті (на факультеті), і обираються органом студентського самоврядування інституту, факультету.
 
Орган громадського самоврядування інституту (факультету) скликається не рідше ніж один раз на рік.
 
Орган громадського самоврядування інституту (факультету):
 
дає оцінку діяльності керівника інституту (факультету);
 
затверджує річний звіт про діяльність інституту (факультету);
 
вносить пропозиції керівнику вищого навчального закладу про відкликання з посади керівника інституту (факультету);
 
обирає виборних представників до вченої ради інституту (факультету);
 
обирає кандидатури до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.
 
2. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування професійного коледжу є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.
 
У вищому колегіальному органі громадського самоврядування професійного коледжу повинні бути представлені всі категорії працівників вищого навчального закладу та представники з числа осіб, які навчаються у вищому  навчальному закладі. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні працівники вищого навчального закладу, які  працюють у цьому вищому навчальному закладі на постійній основі, і не менш як 10 відсотків - виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.
 
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.
 
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування професійного коледжу:
 
приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього;
 
обирає претендентів на посаду керівника вищого навчального  закладу;
 
вносить подання власнику (власникам) про дострокове звільнення керівника вищого навчального закладу;
 
щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;
 
обирає комісію із трудових спорів відповідно до законодавства про працю;
 
затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
 
розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.
 
Стаття 37. Студентське самоврядування
 
1. У вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід'ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів.
 
У студентському самоврядуванні беруть участь особи, які навчаються у вищому навчальному закладі. Усі особи, які навчаються у вищому навчальному закладі, мають рівні права на участь у студентському самоврядуванні.
 
Студентське самоврядування забезпечує захист прав та інтересів осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та їхню участь в управлінні вищим навчальним закладом. Студентське самоврядування здійснюється особами, які навчаються у вищому навчальному закладі, безпосередньо та через органи студентського самоврядування, що обираються шляхом таємного голосування.
 
2. У своїй діяльності органи  студентського самоврядування керуються законодавством України, рішеннями головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, статутом вищого навчального закладу та положенням про студентське самоврядування.
 
3. Органи студентського самоврядування діють на принципах:
 
добровільності, колегіальності, відкритості;
 
виборності та звітності представницьких органів студентського самоврядування;
 
рівності права осіб, які навчаються, на участь у студентському самоврядуванні;
 
4. Органи студентського самоврядування:
 
приймають акти, що регламентують їхню організацію та діяльність;
 
проводять організаційні, наукові, культурно-масові, спортивні, оздоровчі та інші заходи;
 
сприяють залученню осіб, які навчаються, до творчої та науково-дослідної роботи;
 
сприяють працевлаштуванню осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
 
виконують інші функції.
 
За погодженням з органом студентського самоврядування у вищому навчальному закладі приймаються рішення про:
 
відрахування осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та їх поновлення на навчання;
 
переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних  (юридичних) осіб;
 
переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб, на навчання за державним замовленням;
 
поселення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, в гуртожиток і виселення з гуртожитку;
 
питання діяльності студентських містечок та гуртожитків  для проживання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.
 
5. Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, інституту (факультету), відділення, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.
 
6. Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та які:
 
ухвалюють положення про студентське самоврядування;
 
обирають виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховують їх звіти;
 
визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування.
 
7. Керівник вищого навчального закладу має всебічно сприяти створенню належних умов для діяльності органів студентського самоврядування (надання приміщення, меблів, оргтехніки, забезпечення телефонним зв'язком, постійним доступом до мережі Інтернет, відведення місць для встановлення інформаційних стендів тощо).
 
Фінансовою основою студентського самоврядування є кошти, визначені Вченою радою вищого навчального закладу в розмірі не менше 0,5 відсотка коштів спеціального фонду  відповідного вищого навчального закладу.
 
Кошти органів студентського самоврядування спрямовуються на виконання їх завдань і повноважень. Не менш як 30 відсотків коштів мають витрачатися на підтримку наукової діяльності осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.
 
8. Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (сенат, уряд, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).
 
Стаття 38. Обрання, затвердження та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу
 
1. Кандидат на посаду керівника університету, академії, коледжу повинен бути громадянином України, вільно володіти українською мовою, мати вчене звання професора, науковий ступінь доктора філософії або доктора наук і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників  не менш як десять років.
 
Кандидатом на посаду керівника університету, академії, коледжу культури і мистецтв може бути особа, яка має почесні звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України» або «Заслужений діяч мистецтв України» за відсутності у неї вченого звання професора та наукового ступеня доктора філософії  або доктора наук за умов відповідності іншим вимогам, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.
 
Керівник університету, академії, коледжу може безперервно перебувати на посаді не більше двох строків підряд.
 
Конкурс на заміщення посади керівника університету, академії, коледжу оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) після завершення повноважень особи, яка займала цю посаду.
 
Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника університету, академії, коледжу і вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу для голосування.
 
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування обирає і рекомендує власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) кандидатури претендентів на посаду керівника університету, академії, коледжу, які набрали не менш як 30 відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу під час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру або проти всіх кандидатур. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний (зобов'язана) призначити одну з рекомендованих кандидатур строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років) на умовах контракту. Якщо вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу подано власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на затвердження одну кандидатуру, яка набрала більш як 50 відсотків голосів статутного складу колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний призначити цю кандидатуру на посаду керівника вищого навчального закладу.
 
У разі, якщо жоден з претендентів на посаду керівника університету, академії, коледжу не набрав у першому турі потрібної кількості голосів (30 відсотків від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу), проводиться другий тур голосування. До голосування у другому турі допускається не більше двох  кандидатів з числа тих, хто набрав у першому турі найбільшу кількість голосів. Якщо у другому турі голосування жоден з кандидатів  на посаду керівника не набрав 30 відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування, конкурс оголошується повторно.
 
Якщо в результаті повторного конкурсу жоден з кандидатів не набрав 30 відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) до проведення нових виборів призначає на умовах контракту виконувача обов'язків керівника вищого навчального закладу на строк не більш як на два роки.
 
Керівник університету, академії, коледжу може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених законодавством про працю, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Керівник вищого навчального закладу може бути також звільнений з посади у зв'язку із прийняттям рішення про його відкликання органом, який його обрав на посаду. Клопотання про відкликання керівника може бути внесено до вищого  колегіального органу громадського самоврядування вищого  навчального закладу не менш як половиною статутного складу Вченої ради вищого навчального закладу. Рішення про відкликання керівника вищого навчального закладу приймається двома третинами голосів за присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.
 
2. Кандидат на посаду керівника професійного коледжу повинен бути громадянином України, вільно володіти українською мовою, мати вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, відповідну підготовку та педагогічний стаж у вищих навчальних закладах відповідного типу не  менш як п'ять років.
 
Керівник професійного коледжу може безперервно перебувати на посаді не більше двох строків підряд.
 
Конкурс на заміщення посади керівника професійного коледжу оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом  (особою) після закінчення повноважень особи, яка займала цю посаду.
 
Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо претендентів на посаду керівника, які відповідають  вимогам цього Закону, і вносить кандидатури претендентів до вищого органу громадського самоврядування для голосування.
 
Вищий орган громадського самоврядування професійного коледжу за результатами голосування обирає і рекомендує власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на посаду керівника вищого навчального закладу кандидатури претендентів, які набрали більше 30 відсотків голосів під час голосування, або двох претендентів, які набрали найбільшу кількість голосів під час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру або проти всіх кандидатур. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний (зобов'язана) призначити на умовах контракту одну з рекомендованих кандидатур.
 
Якщо вищим колегіальним органом громадського самоврядування професійного коледжу подано власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на затвердження одну кандидатуру, яка набрала більш як 50 відсотків голосів статутного складу колегіального органу громадського самоврядування професійного коледжу, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язана (зобов'язані) призначити цю кандидатуру на посаду керівника вищого навчального закладу.
 
Клопотання про відкликання керівника професійного коледжу може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу не менш як половиною статутного складу Педагогічної ради вищого навчального закладу. Рішення про відкликання керівника професійного коледжу приймається двома третинами голосів за присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.
 
Керівник професійного коледжу може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу або порушення умов контракту.
 
3. Обрання, затвердження та звільнення з посади керівника коледжу, професійного коледжу, які є структурними підрозділами університету, академії, а також керівника професійного коледжу, який є структурним підрозділом коледжу, здійснюється у порядку, передбаченому частиною першою та другою цієї статті.
 
4. Власник (власники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) на умовах контракту виконувача обов'язків керівника вищого навчального закладу, але не більш як на два роки.
 
5. Вимоги до кандидата та особливості порядку призначення на посаду керівника вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання) встановлюється центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання), за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
6. Типова форма контракту з керівником вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 39. Обрання на посаду та звільнення з посади керівника інституту, факультету
 
1. Кандидата на посаду керівника інституту (факультету) університету, академії, коледжу обирає і рекомендує керівнику вищого навчального закладу Вчена рада інституту (факультету) з числа осіб, які мають вчене звання професора, доцента та/або науковий ступінь доктора філософії або доктора наук відповідно до профілю освітньої діяльності інституту (факультету) та стаж науково-педагогічної діяльності не менш як п'ять років.
 
Керівником вищого навчального закладу мистецького профілю можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо кандидатів на посаду керівника інституту (факультету).
 
Керівник вищого навчального закладу призначає керівника інституту (факультету) строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років). Керівник інституту (факультету) виконує свої повноваження на постійній основі. Інші питання щодо порядку обрання керівника інституту (факультету) визначаються статутом вищого  навчального закладу.
 
Заступники керівника інституту (факультету) призначаються керівником вищого навчального закладу за пропозицією вченої ради інституту (факультету).
 
2. Керівник інституту (факультету) може бути звільнений з посади на підставах, визначених законодавством про працю, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Керівник інституту (факультету) може бути звільнений з посади керівником вищого навчального закладу на підставі рішення Вченої ради вищого навчального закладу.
 
3. Керівник інституту (факультету) може бути звільнений з  посади керівником вищого навчального закладу на підставі подання органу громадського самоврядування факультету. Пропозиція про звільнення керівника інституту (факультету) вноситься до органу громадського самоврядування інституту (факультету) не менш як половиною статутного складу вченої ради інституту (факультету). Пропозиція про звільнення керівника інституту (факультету) приймається не менш як двома третинами голосів статутного складу органу громадського самоврядування інституту (факультету).
 
4. Керівник вищого навчального закладу, в якому створено новий інститут (факультет), призначає на умовах контракту виконувача обов'язків керівника цього інституту (факультету) на строк до проведення виборів керівника факультету, але не більш як на один рік.
 
5. Вимоги до кандидата та порядок призначення на посаду керівника інституту (факультету) вищого військового навчального закладу (вищого  навчального закладу з особливими умовами навчання, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) встановлюються відповідно до нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, та головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
РОЗДІЛ VII
 
ДОСТУП ДО ВИЩОЇ ОСВІТИ.
 
ВІДРАХУВАННЯ, ПЕРЕРИВАННЯ НАВЧАННЯ, ПОНОВЛЕННЯ І ПЕРЕВЕДЕННЯ ОСІБ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
 
Стаття 40. Умови прийому на навчання до вищого навчального закладу
 
1. Прийом на навчання до вищих навчальних закладів незалежно від форми власності навчального закладу та його належності до сфери управління, а також джерел оплати за навчання, здійснюється на конкурсній основі.
 
Умови конкурсу мають забезпечувати дотримання прав громадян у сфері освіти.
 
2. Поза конкурсом до державних і комунальних вищих навчальних закладів особи зараховуються у випадках, передбачених законодавством.
 
3. Прийом на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється відповідно до умов прийому до вищих навчальних закладів, затверджених головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Правила прийому до вищого навчального закладу, розроблені відповідно до умов прийому до вищих навчальних закладів, затверджує його керівник.
 
4. Прийом на основі повної загальної середньої освіти при вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра (магістра медичного і ветеринарного спрямувань) здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань та умінь вступників та їхніх здібностей у випадках, передбачених умовами прийому до вищих навчальних закладів України, з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу.
 
5. Прийом на основі базової загальної середньої освіти при вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста при вступі на відповідну спеціальність освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра  здійснюється за результатами вступних випробувань.
 
6. Прийом на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра при вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, на основі освітньо-кваліфікаційного рівня магістра при вступі на навчання за освітньо-науковим рівнем доктора філософії здійснюється за результатами вступних випробувань.
 
7. Прийом у докторантуру або надання творчої відпустки для підготовки дисертації на здобуття наукового ступня доктора наук здійснюється з урахуванням наукових, науково-технічних досягнень за обраною спеціальністю відповідно до вимог, що визначаються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 41. Зовнішнє незалежне оцінювання
 
1. Зовнішнє незалежне оцінювання - система оцінювання рівня знань та умінь осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти.
 
Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти встановлюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
2. Перелік навчальних предметів та строки проведення зовнішнього незалежного оцінювання визначаються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки не пізніше як 1 жовтня року, що передує рокові вступу до вищого навчального закладу.
 
3. Завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання (банк завдань) розробляється педагогічними, науковими, науково-педагогічними працівниками на основі програм для вступників до вищих навчальних закладів відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти.
 
Порядок формування та використання банку завдань зовнішнього незалежного оцінювання, доступу до відомостей такого банку визначається  головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і  науки.
 
4. Відкритість зовнішнього незалежного оцінювання забезпечується повним і своєчасним інформуванням осіб, які бажають здобувати вищу освіту, про програми, строки та порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання, а також державним контролем і громадським спостереженням за ходом зовнішнього незалежного оцінювання.
 
Положення про громадський контроль за проведенням зовнішнього незалежного оцінювання затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
5. Особі, яка пройшла зовнішнє незалежне оцінювання з навчального предмета (предметів), видається сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання встановленої форми, який є документом, що засвідчує результати проходження особою зовнішнього незалежного оцінювання.
 
6. Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться працівниками уповноваженої установи. До проведення зовнішнього незалежного оцінювання залучаються педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники та інші фахівці, умови оплати праці яких встановлюється Кабінетом Міністрів  України.
 
7. Фінансування заходів з проведення зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в установленому законодавством порядку. Особа має право на безоплатне проходження зовнішнього незалежного оцінювання в обсязі, встановленому головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 42. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах
 
1. Підставами для відрахування  осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, є:
 
завершення навчання за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою;
 
власне бажання;
 
переведення  до  іншого навчального закладу;
 
стан здоров'я, на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії;
 
невиконання навчального плану;
 
встановлення факту академічного плагіату;
 
порушення статуту, правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
 
порушення умов договору (контракту), укладеного між навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;
 
інші випадки, передбачені законодавством.
 
2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на перерву у навчанні. Таким особам надається академічна відпустка в  установленому законодавством порядку.
 
3. Особи, відраховані з вищих навчальних закладів, мають право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу вищого навчального закладу.
 
4. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути переведені з одного вищого навчального закладу до іншого вищого навчального закладу на відповідну спеціальність.
 
5. Поновлення до числа студентів осіб, які були відраховані з вищих навчальних закладів або яким було надано академічну відпустку, а також  переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, здійснюється під час канікул у межах ліцензованого обсягу.
 
Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, регулюється нормативно-правовими актами головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
6. Особливості порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних  закладах (вищих навчальних закладах з особливими умовами навчання, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів) визначаються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів), за погодженням із головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
РОЗДІЛ VIII
 
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
 
Стаття 43. Навчальний процес
 
Навчальний процес у вищих навчальних закладах – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на засвоєння відповідної освітньо-професійної, освітньо-наукової програми певного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня та забезпечення патріотичного, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи.
 
Порядок організації навчального процесу у вищих навчальних закладах визначається нормативно-правовим актом головного органу у системі  центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 44. Форми навчання у вищих навчальних закладах
 
Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами:
 
денна;
 
вечірня;
 
заочна (дистанційна);
 
екстернат.
 
Стаття 45. Форми організації навчального процесу та види навчальних занять
 
Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах:
 
навчальні заняття;
 
самостійна робота;
 
практична підготовка;
 
контрольні заходи.
 
Основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах є:
 
лекція;
 
лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття;
 
консультація.
 
Вищий навчальний заклад може встановлювати інші види навчальних занять.
 
Стаття 46. Практична підготовка осіб, які навчаються
 
1. Практична підготовка осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, здійснюється шляхом проходження ними практик на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до положення, що затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
2. Підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов'язані безоплатно надавати особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, місця для проходження практики і допомогу в її організації та проведенні.
 
Порядок надання місць для практики визначається Кабінетом Міністрів України.
 
3. Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці осіб, які проходять практику на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до законодавства.
 
4. Тривалість робочого часу та інші умови праці осіб, які проходять практику, регламентуються законодавством про працю.
 
РОЗДІЛ ІХ
 
СУБ'ЄКТИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
 
Стаття 47. Суб'єкти навчального процесу
 
Суб'єктами навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є: науково-педагогічні, наукові, педагогічні, інші працівники вищих навчальних закладів, а також, особи, які навчаються.
 
Стаття 48. Педагогічні і науково-педагогічні працівники
 
Педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у професійних коледжах, коледжах, академіях, університетах займаються навчальною, методичною, організаційною діяльністю. Науково-педагогічні працівники – особи, які за основним місцем роботи в університетах,  академіях, коледжах займаються навчальною, методичною, науковою (науково-технічною, мистецькою) та організаційною діяльністю.
 
Наукова та науково-технічна діяльність науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів регулюється законодавством про наукову і науково-технічну діяльність.
 
Стаття 49. Вчені звання наукових і науково-педагогічних працівників
 
Вченими званнями є:
 
старший дослідник;
 
доцент;
 
професор.
 
Вчене звання старшого дослідника, доцента, професора на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради установи присвоює головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
Зразки державних документів про присвоєння вчених звань затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 50. Основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників та порядок їх заміщення
 
1. Основними посадами педагогічних працівників є:
 
директор (начальник);
 
заступник директора (начальника), діяльність якого безпосередньо пов'язана з навчально-виховним, методичним, виробничим процесом;
 
завідувач відділення (начальник);
 
голова циклової комісії;
 
завідувач бібліотеки;
 
старший викладач;
 
викладач;
 
методист;
 
інші.
 
2. Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів є:
 
керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо);
 
заступник керівника (проректор, віце-президент, заступник начальника, заступник директора, заступник завідувача), діяльність якого безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом;
 
директор (начальник) інституту, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом;
 
декан (начальник) факультету, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом;
 
директор бібліотеки;
 
науковий працівник бібліотеки;
 
завідувач (начальник) кафедри;
 
професор;
 
доцент;
 
старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист;
 
інші.
 
Повний перелік посад педагогічних, науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
Кількість посад педагогічних, науково-педагогічних працівників визначається відповідними нормативами чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду педагогічного, науково-педагогічного працівника, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
3. Посади педагогічних працівників можуть займати особи з вищою освітою освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за відповідною спеціальністю.
 
Статутом вищого навчального закладу може бути встановлено додаткові вимоги до осіб, які можуть займати посади педагогічних працівників.
 
Педагогічні працівники призначаються на посаду керівником вищого навчального закладу. Педагогічні працівники кожні п'ять років проходять атестацію. За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання.
 
Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
4. Посади науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також особи, які мають  вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за відповідною спеціальністю.
 
Статутом вищого навчального закладу може бути встановлено додаткові вимоги до осіб, які можуть обіймати посади науково-педагогічних працівників.
 
При заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників (завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів) укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір.
 
Порядок проведення конкурсного відбору затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та  забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Порядок заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах (вищих навчальних закладах з особливими умовами навчання, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів) та вимоги до них встановлюються нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать, та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
У виключних випадках, пов'язаних з неможливістю забезпечення навчального процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватись за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному  навчальному році.
 
Стаття 51. Робочий час педагогічних і науково-педагогічних працівників
 
1. Робочий час педагогічних і науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу).
 
Робочий час педагогічного працівника складається з виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків, науково-педагогічного працівника – навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов'язків у поточному навчальному році.
 
Примірний перелік видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для педагогічних і науково-педагогічних працівників встановлюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Виконання навчальної роботи педагогічним і науково-педагогічним працівником становить його навчальне навантаження. Мінімальний та максимальний обсяг навчального навантаження педагогічного і науково-педагогічного працівника на ставку визначається вищим навчальним закладом в межах його річного робочого часу, виходячи із нормативів кількості посад відповідно до частини першої та другої статті 50 цього Закону у порядку, передбаченому статутом вищого навчального закладу та колективним договором.
 
2. Види навчальної роботи, що входять до навчального навантаження педагогічного та науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в індивідуальному робочому плані працівника за погодженням з профспілковим органом.
 
Норми часу навчальної роботи визначаються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначається вищим навчальним закладом.
 
3. Відволікання педагогічних і науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається. Залучення педагогічних і науково-педагогічних працівників до роботи, не передбаченої трудовим договором, може здійснюватися лише за їхньою згодою або у випадках, передбачених законодавством.
 
Стаття 52. Права педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників
 
Педагогічні, наукові та науково-педагогічні та наукові працівники вищого навчального закладу мають право:
 
на захист професійної честі та гідності;
 
брати участь в обговоренні та вирішенні питань, що стосуються діяльності вищого навчального закладу;
 
у встановленому порядку обирати та бути обраним до загальних зборів (конференції) трудового колективу та Вченої (Педагогічної) ради вищого  навчального закладу, вченої ради інституту (факультету);
 
обирати методи та засоби навчання, що забезпечують високу якість навчального процесу;
 
безоплатно користуватись бібліотечними,  інформаційними ресурсами, послугами навчальних, наукових, спортивних, культурно-освітніх підрозділів вищого навчального закладу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
на підвищення кваліфікації та стажування не рідше одного разу на п'ять років;
 
одержувати житло, у тому числі службове, в установленому законодавством порядку;
 
отримувати пільгові довгострокові кредити на будівництво (реконструкцію) і придбання житла в установленому порядку;
 
одержувати державні стипендії;
 
брати участь в об'єднаннях громадян;
 
на пенсійне забезпечення в установленому законодавством порядку.
 
На науково-педагогічних та наукових працівників вищих навчальних закладів поширюються всі права, передбачені законодавством для наукових працівників наукових установ.
 
Педагогічні, науково-педагогічні, наукові  працівники мають й інші права, передбачені законодавством та статутом вищого навчального закладу.
 
Особливі права педагогічних, науково-педагогічних працівників вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) визначаються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу), та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 53. Обов'язки педагогічних і науково-педагогічних працівників
 
Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:
 
дотримуватися статуту  вищого навчального закладу, законів, інших нормативно-правових актів;
 
постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників);
 
забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання навчальних дисциплін  освітньої-професійної, освітньо-наукової програми відповідної спеціальності;
 
дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прищеплювати їм любов  до України, виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України;
 
розвивати в осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, самостійність, ініціативу, творчі здібності.
 
Особливі обов'язки педагогічних і науково-педагогічних працівників вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) визначаються центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу), та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 54. Підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників
 
1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування у відповідних наукових і навчально-наукових установах, вищих навчальних закладах, а також на підприємствах, в установах, організаціях,  органах державної влади і місцевого самоврядування як в Україні, так і за кордоном.
 
Вищий навчальний заклад забезпечує підвищення кваліфікації та стажування педагогічних, науково-педагогічних працівників не менш як один раз на п'ять роки із збереженням середньої заробітної плати.
 
Результати підвищення кваліфікації та проходження стажування враховуються:
 
при проведенні чергової атестації педагогічних працівників;
 
при обранні на посаду за конкурсом чи укладанні трудового договору з науково-педагогічними працівниками.
 
2. Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників, які підвищують кваліфікацію або проходять стажування з відривом від виробництва, на цей період можуть заміщуватись іншими особами без конкурсу на умовах строкового трудового договору (контракту).
 
3. Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і  науки, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання) можуть визначати базові вищі навчальні заклади та кафедри для підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних кадрів, положення про які затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 55. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах
 
Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є студенти, слухачі, курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, лікарі-резиденти, клінічні ординатори, аспіранти, ад'юнкти, докторанти.
 
Студент – особа, яка у встановленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною, вечірньою або заочною (дистанційною) формами навчання з метою здобуття вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.
 
Слухач – особа, яка навчається у вищому навчальному закладі або структурному підрозділі за програмою післядипломної освіти, на підготовчому відділенні, курсах, гуртках, факультативах, що надають додаткові освітні послуги. Статус слухача має також особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу з особливими умовами навчання (військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) з метою здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня і має військове звання офіцерського складу або відповідне спеціальне звання середнього чи старшого начальницького (інспекторського) складу.
 
Курсант – особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) і навчається з метою здобуття вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Статус курсанта Кабінетом Міністрів України може надаватися окремим категоріям осіб, які навчаються у невійськових вищих навчальних закладах.
 
Екстерн – особа, яка у встановленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за екстернатною формою з метою здобуття вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.
 
Асистент-стажист – особа, яка має вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів за мистецькими спеціальностями з метою вдосконалення творчо-педагогічної майстерності.
 
Інтерн – особа, яка має вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня магістра медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.
 
Лікар-резидент – особа, яка має вищу освіту  освітньо-кваліфікаційного рівня магістра медичного спрямування, навчається виключно на відповідних клінічних кафедрах з метою отримання кваліфікації лікаря – спеціаліста певної спеціальності відповідно до переліку спеціальностей.
 
Клінічний ординатор - особа, яка має  вищу освіту  освітньо-кваліфікаційного рівня магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівня умінь та навичок лікаря-спеціаліста.
 
Аспірант - особа, яка зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття вищої освіти освітньо-наукового рівня доктора філософії.
 
Ад'юнкт – особа, яка зарахована до вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання) для здобуття вищої освіти освітньо-наукового рівня доктора філософії.
 
Докторант – особа, яка зарахована або прикріплена до вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття вищої освіти освітньо-наукового рівня доктора наук.
 
Стаття 56. Права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах
 
1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на:
 
вибір форми навчання;
 
безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
 
трудову діяльність у позанавчальний час;
 
додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
 
користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;
 
забезпечення гуртожитком на строк навчання іногородніх осіб у порядку, встановленому законодавством;
 
участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;
 
на направлення для участі у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної, спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводяться в Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку;
 
участь в обговоренні та вирішенні питань вдосконалення навчального процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;
 
надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;
 
участь у об'єднаннях громадян;
 
участь у діяльності органів громадського самоврядування вищого навчального закладу, інститутів (факультетів), відділень, Вченої (Педагогічної) ради вищого навчального закладу, інститутів (факультетів), органів студентського самоврядування;
 
обрання навчальних дисциплін за спеціальністю і спеціалізацією у межах, передбачених освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою  підготовки та робочим навчальним планом;
 
участь у формуванні індивідуального навчального плану;
 
моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні, науково-дослідній і громадській роботі за мистецькі та спортивні досягнення тощо;
 
захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;
 
безоплатне користування бібліотечними, інформаційними ресурсами, послугами навчальних, наукових, спортивних, культурно-освітніх підрозділів вищого навчального закладу відповідно до законодавства;
 
безоплатне проходження практики на підприємствах, в установах, організаціях та оплату праці при виконанні виробничих функцій згідно з законодавством;
 
канікулярну відпустку тривалістю не менш як вісім календарних тижнів на навчальний рік;
 
оскарження дій органів управління вищого навчального закладу та їх посадових осіб, педагогічних і науково-педагогічних працівників.
 
2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання соціальних та/або академічних стипендій з урахуванням матеріального стану та особливих досягнень у навчанні.
 
Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, можуть отримувати інші стипендії, призначені юридичними, фізичними особами.
 
Розмір мінімальної академічної, соціальної стипендії не може бути менше розміру прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць.
 
Розміри академічних та соціальних стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
3. Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
Студенти, курсанти вищих навчальних закладів мають право на отримання студентського квитка, відповідно до зразка, встановленого головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
4. Права осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (вищих навчальних закладах з особливими умовами навчання, військових підрозділах вищих навчальних закладів),  встановлюються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого вони належать, та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 57. Обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах
 
1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані:
 
дотримуватися законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
 
виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями;
 
виконувати вимоги навчального плану.
 
2. Обов'язки осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (вищих навчальних закладах з особливими умовами навчання, військових підрозділах вищих навчальних закладів), встановлюються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого вони  належать, та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Стаття 58. Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів
 
Держава створює умови для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, забезпечує гарантії рівних можливостей щодо вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та відповідно до суспільних потреб.
 
Випускники вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів) з числа військовослужбовців (осіб начальницького складу) направляються для подальшого проходження служби відповідно до законодавства.
 
Стаття 59. Гарантії педагогічним, науково-педагогічним, науковим та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів
 
1. Педагогічним, науково-педагогічним, науковим та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів відповідно:
 
створюються належні умови праці, підвищення кваліфікації, побуту, відпочинку та медичного обслуговування;
 
виплачуються у разі втрати роботи компенсації відповідно до законодавства України;
 
забезпечується зарахування до педагогічного стажу та стажу роботи на посадах науково-педагогічних працівників періодів педагогічної та науково-педагогічної роботи з погодинною оплатою праці в обсязі не менше 180 годин у навчальному році, а також часу наукової роботи;
 
надаються гарантії та встановлюються заохочення, передбачені статтями 57 і 58 Закону України "Про освіту" та статтями 19-24 Закону України  "Про наукову і науково-технічну діяльність".
 
2. Вищий навчальний заклад визначає порядок, встановлює розміри доплат, надбавок, премій, матеріальної допомоги та заохочення педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших категорій працівників вищих навчальних закладів відповідно до законодавства.
 
РОЗДІЛ Х
 
НАУКОВА, НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
 
Стаття 60. Мета і завдання наукової, науково-технічної та інноваційної  діяльності у вищих навчальних закладах
 
1. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності і здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Здійснення наукової і науково-технічної діяльності університетами, академіями, коледжами є обов'язковим.
 
Суб'єктами наукової, науково-технічної та інноваційної  діяльності у вищих навчальних закладах є: наукові, науково-педагогічні працівники, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; інші працівники вищих навчальних закладів.
 
2. Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної  діяльності є отримання нових наукових знань шляхом здійснення наукових досліджень і розробок та їх спрямування на створення і впровадження нових конкурентоздатних технологій, техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку економіки держави.
 
3. Основними завданнями наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів є:
 
одержання конкурентоздатних наукових і науково-прикладних результатів;
 
застосування нових наукових, науково-технічних знань при підготовці кадрів з вищою освітою.
 
Стаття 61. Інтеграція наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії  наук України, національних галузевих академій наук
 
1. Інтеграція наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії наук України, національних галузевих академій наук здійснюється з метою виконання пріоритетних наукових програм, проведення наукових досліджень, експериментальних розробок тощо на засадах поєднання кадрових, фінансових, технічних та організаційних ресурсів відповідно до законодавства.
 
2. Основними напрямами інтеграції наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, підприємств і високотехнологічних компаній є:
 
участь у реалізації державних цільових програм економічного і соціального розвитку;
 
проведення спільних наукових досліджень, експериментальних та інноваційних розробок тощо;
 
участь у створенні науково-навчальних, науково-дослідних об'єднань, наукових парків та інших організаційних форм кооперації;
 
впровадження спільно створених інноваційних продуктів у виробництво, інші галузі економіки тощо;
 
забезпечення права інтелектуальної власності на результати наукової та науково-технічної діяльності;
 
спільна видавнича та інформаційно-ресурсна діяльність.
 
Стаття 62. Організація і управління науковою, науково-технічною та інноваційною діяльністю
 
1. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах проводиться і фінансується відповідно до цього Закону, законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність" та "Про інноваційну діяльність".
 
2. Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і  науки:
 
розробляє згідно із законодавством пропозиції щодо обсягу бюджетного фінансування наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів, інших підприємств, установ і організацій, що діють у системі вищої освіти, а також обсягів капітального будівництва зазначених підприємств, установ і організацій;
 
здійснює управління у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, зокрема через державне замовлення та державне завдання, а також організовує і забезпечує проведення наукових досліджень і розробок як невід'ємної складової освітньої діяльності у вищих навчальних закладах;
 
погоджує рішення про створення науково-навчальних та науково-виробничих об'єднань, що здійснюють наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність спільно з науковими установами Національної академії наук України, національних галузевих академій, наукових та науково-технологічних парків, бізнес-інкубаторів, мистецьких творчих майстерень тощо;
 
створює науково-дослідні об'єднання для здійснення наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності за пріоритетними напрямами науки і техніки;
 
розробляє цільові державні програми, спрямовані на облаштування вищих навчальних закладів сучасними приладами, науковим обладнанням, навчальними лабораторіями, інформаційно-телекомунікаційними мережами тощо.
 
3. Наукові дослідження, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету, фінансуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки та (або) центральними органами виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання), незалежно від фінансування освітньої діяльності. У першочерговому порядку фінансуються фундаментальні та пошукові дослідження, а також  науково-дослідні роботи, що виконуються в межах пріоритетних напрямів розвитку  науки і техніки.
 
До виконання наукових і науково-технічних робіт у вищому навчальному закладі можуть залучатися педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники, інші працівники вищих навчальних закладів, особи, які навчаються у вищому навчальному закладі, а також працівники інших організацій.
 
4. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищому навчальному закладі може також здійснюватися на підставі відповідного договору.
 
5. Університет, академія, коледж, що проводить наукову діяльність, проходить державну атестацію відповідно до статті 11 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
 
Стаття 63. Організаційні форми здійснення наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності
 
Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність може здійснюватись безпосередньо вищими навчальними закладами або через створені ними юридичні особи (малі підприємства), предметом діяльності яких є виключно доведення результатів наукової і науково-технічної діяльності вищого навчального закладу до стану інноваційного продукту з подальшою його комерціалізацією.
 
Стаття 64. Права інтелектуальної власності на результати наукової та науково-технічної діяльності та їх захист
 
1. Набуття, охорона та захист прав вищих навчальних закладів щодо результатів власної наукової та науково-технічної діяльності здійснюються відповідно до законодавства про інтелектуальну власність, наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.
 
2. Вищі навчальні заклади, за якими закріплюються майнові права на результати наукової та науково-технічної діяльності, здійснюють:
 
дії з охорони прав на результати наукової та науково-технічної діяльності, отримання охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності;
 
виплату винагороди авторам наукових та науково-технічних розробок за рахунок коштів, отриманих від їх впровадження;
 
укладення договорів про передачу або використання науково-технічних розробок.
 
3. Витрати із забезпечення правової охорони на об'єкти права інтелектуальної власності здійснюються державними вищими навчальними закладами за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету.
 
4. Об'єкти права інтелектуальної власності підлягають оцінці щодо вартості майнових прав таких об'єктів та поставленню їх на бухгалтерський облік вищого навчального закладу.
 
5. Вищі навчальні заклади здійснюють заходи з комерціалізації наукових і науково-технічних розробок, майнові права на які закріплені за ними.
 
6. Майнові права на наукові і науково-технічні розробки, що створені за державні кошти, мають використовуватися переважно на території України.
 
7. У разі якщо наукові і науково-технічні розробки вищих навчальних закладів створено за рахунок коштів замовників, а частково за рахунок державних коштів, майнові права на ці розробки розподіляються на підставі договору про їх створення та використовуються за умовами договору про їх передачу.
 
Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.
 
8. Вищі навчальні заклади мають право самостійно через банківські установи розпоряджатися коштами спеціального фонду, а також від реалізації спільних міжнародних проектів та надання науково-технічних послуг відповідно до законодавства.
 
РОЗДІЛ XI
 
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
 
В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
 
Стаття 65. Матеріально-технічна база і правовий режим майна вищих навчальних закладів
 
1. Матеріально-технічна база вищих навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності.
 
Відповідно до законодавства та організаційно-правової форми вищого навчального закладу з метою забезпечення його статутної діяльності, власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси,  комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.
 
Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюється вищими навчальними закладами відповідно до законодавства.
 
Держава може встановлювати для вищих навчальних закладів пільги в оподаткуванні, сплаті платежів, митних зборів тощо.
 
Повноваження власника (власників) щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти реалізуються відповідно до законодавства.
 
2. Майно, що закріплене за державним або комунальним вищим навчальним закладом, належить вищому навчальному закладу на правах оперативного управління і не може бути предметом застави, не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам, крім випадків, передбачених законодавством.
 
Доходи, отримані від використання цього майна, належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управління.
 
Земельні ділянки, передаються державним і комунальним вищим навчальним закладам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України і не можуть бути вилучені за рішенням органів державної влади або місцевого самоврядування без згоди на те вищого навчального закладу як землекористувача.
 
Державні та комунальні вищі навчальні заклади відповідно до законодавства розпоряджаються доходами, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг, включаючи  придбання майна та його використання відповідно до законодавства.
 
Передача в оренду державними та комунальними вищими навчальними закладами закріплених за ними на правах оперативного управління об'єктів власності, а також земельних ділянок, здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства. Вищий навчальний заклад не може передавати в оренду майно, що забезпечує виконання ним статутного виду діяльності.
 
3. Вищий навчальний заклад у межах, визначених законодавством, та відповідно до статуту має право:
 
отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо) від органів влади, органів місцевого самоуправління, юридичних та фізичних осіб, у тому числі як благодійну допомогу;
 
проводити фінансово-господарську діяльність в Україні та за її межами;
 
використовувати майно, передане в оперативне управління, в тому числі для ведення господарської діяльності, надання в оренду та в користування відповідно до законодавства, за винятком надання в оренду майна, що забезпечує виконання вищим навчальним закладом статутного виду діяльності;
 
створювати власні або використовувати за договором інші матеріально-технічні бази для проведення власної навчально-виховної, наукової, інноваційної або господарської  діяльності;
 
створювати та розвивати власну базу соціально-побутових об'єктів, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних та культурно-мистецьких  структурних підрозділів;
 
здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію, капітальний і поточний ремонти основних фондів;
 
спрямовувати кошти  на соціальну підтримку педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших категорій працівників вищих навчальних закладів та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах;
 
використовувати окремі особисті немайнові права та майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, створені у межах вищого навчального  закладу як результат здійснення наукової, науково-технічної та іншої діяльності, і зареєстровані у порядку, визначеному законодавством;
 
відкривати рахунки, в тому числі депозитні, у національній та іноземній валюті відповідно до законодавства, користуватися банківськими кредитами без урахування обмежень на право отримання запозичень, встановлених статтею 16 та пунктом 27 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України;
 
бути наймачем майна, відповідно до законодавства;
 
брати участь у формуванні статутного фонду наукового парку та інших інноваційних структур і створених за участі вищих навчальних закладів  малих підприємств, що розробляють і впроваджують інноваційну продукцію  через внесення до них нематеріальних активів (майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності).
 
Кошти, отримані вищим навчальним закладом від платних послуг використовуються згідно зі статутом вищого навчального закладу у встановленому законодавством порядку.
 
Стаття 66. Фінансування вищих навчальних закладів
 
1. Фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування  головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і  науки, вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання) – за рахунок інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні такі навчальні заклади, а також інших джерел, незаборонених законодавством.
 
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад можуть здійснювати фінансування державних  вищих навчальних закладів у встановленому законодавством порядку.
 
Розміри бюджетних призначень на підготовку кадрів з вищою освітою, а також на підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів визначаються у Законі України «Про державний бюджет».
 
Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за участю інших центральних органів виконавчої влади розробляє та погоджує в установленому порядку нормативи матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів диференційовано, відповідно до типу вищого навчального закладу і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів із вищою освітою, науково-педагогічних і наукових кадрів та форми післядипломної освіти.
 
Фінансування за рахунок загального фонду державного бюджету підготовки кадрів з вищою освітою за спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового, наукового рівнів у державних вищих навчальних закладах здійснюється з урахуванням державного замовлення, визначеного в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менш як вісімдесяти студентів у професійних коледжах і ста сімдесяти студентів в університетах, академіях, коледжах.
 
2. Фінансування комунальних  вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів.
 
3. Фінансування приватних вищих навчальних закладів  здійснюється їх власниками.
 
4. У встановленому законодавством порядку, фінансування державних, комунальних вищих навчальних закладів може здійснюватись за рахунок коштів інших бюджетів, ніж визначено частинами першою – третьою цієї статті, та додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством.
 
Залучені кошти спрямовуються на здійснення статутної діяльності вищого навчального закладу у порядку і на умовах, визначених законодавством та статутом вищого навчального закладу.
 
5. Державні та комунальні вищі навчальні заклади у порядку встановленому законодавством, використовують кошти відповідних бюджетів, а також додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством, на оплату праці та матеріальне заохочення своїх працівників, будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт, придбання основних засобів, проведення фундаментальних і прикладних досліджень, прикладних розробок тощо.
 
6. Державні і комунальні вищі навчальні заклади, що здійснюють у власних структурних підрозділах (навчально-дослідних господарствах, станціях тощо) навчально-науково-виробничу сільськогосподарську діяльність, отримують державні дотації, субсидії і компенсації на вироблену ними сільськогосподарську та продовольчу продукцію, на придбання сільськогосподарської техніки і обладнання, агрохімікатів, насіння, племінних тварин тощо, на захист, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, на отримання пільгових кредитів у встановленому для  сільськогосподарських товаровиробників порядку.
 
7. Працівникам вищих навчальних закладів встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії або доктора наук в установленому  законодавством порядку.
 
8. Надходження до спеціального фонду державних та комунальних вищих навчальних закладів не оподатковуються і використовуються відповідно до статутів  навчальних закладів.
 
9. Показники державного замовлення на підготовку кадрів із вищою освітою формуються за освітньо-кваліфікаційними, освітньо-науковим і науковим рівнями у розрізі спеціальностей спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері економічного розвитку і  торгівлі разом з головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки у порядку, встановленому законодавством.
 
10. Обсяг видатків не підготовку кадрів за державним замовленням розраховується виходячи з нормативу фінансової забезпеченості на одну особу, яка навчається, та приведених контингентів відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 67. Платні послуги у сфері вищої освіти
 
Вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення провадження освітньої діяльності.
 
Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися державними та комунальними вищими навчальними закладами, затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Порядок надання платних освітніх та інших послуг, включаючи формування їх вартості, встановлюється головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки  та спеціально уповноваженим центральним органом з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної  Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
 
Державні та комунальні вищі навчальні заклади мають право надавати платні додаткові освітні та інші послуги виключно понад обсяги, встановлені державним стандартом, та поза діяльністю, що фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів.
 
Платні освітні послуги можуть надаватись тими ж структурними підрозділами, що здійснюють навчальний процес за державним замовленням,  або створеними для надання платних послуг окремими структурними підрозділами навчального закладу, що діють на підставі положення, затвердженого відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу.
 
Платні освітні та інші послуги надаються в установленому законодавством порядку та за умови відповідності матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів вимогам законодавства, а у разі встановленої законодавством вимоги щодо необхідності ліцензування або отримання дозволів для надання платної послуги – після отримання таких дозвільних  документів.
 
Розмір плати за весь строк  навчання для отримання відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового  рівня, підвищення кваліфікації  або за надання додаткових освітніх послуг, а також порядок оплати освітньої послуги (повністю одноразово, щорічно, щосеместрово, щомісячно) встановлюється у договорі (контракті), що укладається між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною)  особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов'язання щодо її оплати.
 
Типовий договір затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.
 
Розмір плати для отримання відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня, підвищення кваліфікації встановлюється вищими навчальними закладами у грошовій одиниці України – гривні з урахуванням визначеного у встановленому законодавством  порядку офіційного індексу інфляції за попередній календарний рік, не може змінюватись протягом строку дії укладеного договору та підлягає оприлюдненню у друкованих засобах масової інформації, інформаційних джерелах вищих навчальних закладів.
 
РОЗДІЛ ХІІ
 
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
 
Стаття 68. Державна політика щодо міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти
 
Держава, з метою гармонізації законодавчих та інших нормативно-правових актів України у сфері вищої освіти й імплементації найважливіших положень міжнародних документів, підтверджує пріоритетність норм міжнародних договорів і угод, які підписуються від імені України.
 
З метою розвитку міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти та інтеграції до світового освітнього простору держава сприяє:
 
впровадженню механізмів гарантії якості вищої освіти для створення необхідної взаємодовіри, гармонізації систем оцінювання якості вищої освіти України  та Європейського простору вищої освіти;
 
адаптації Національної рамки кваліфікацій до Європейської рамки кваліфікацій для забезпечення прозорості кваліфікацій, академічної та професійної мобільності в Європейському просторі вищої освіти;
 
співпраці з Європейською мережею національних центрів інформації про академічну мобільність та визнання;
 
впровадженню на міжнародному ринку результатів наукових, технічних, технологічних та інших розробок вищих навчальних закладів, продажу їх патентів та ліцензій;
 
залученню коштів міжнародних фондів, установ, громадських організацій тощо для виконання у вищих навчальних закладах наукових, освітніх та інших програм.
 
Держава здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти і науки відповідно до двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів і угод.
 
Держава створює умови для міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів усіх форм власності, наукових, проектних, виробничих, клінічних, медико-профілактичних, культурно-освітніх, спортивно-оздоровчих організацій установ, що забезпечують функціонування та розвиток системи вищої освіти  і науки, органів управління вищою освітою, шляхом встановлення відповідних бюджетних призначень у державному бюджеті, надання пільг при сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів), пов'язаних із закупівлею та ввезенням на митну територію України навчального, наукового та виробничого обладнання, приладдя та матеріалів для здійснення освітньої, наукової та науково-технічної діяльності.
 
Стаття 69. Основні напрями міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти
 
1. Вищі навчальні заклади мають право здійснювати міжнародне співробітництво, укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з вищими навчальними закладами, науковими установами та підприємствами іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до законодавства України.
 
2. Головними напрямами міжнародного співробітництва  вищих навчальних закладів є:
 
участь у програмах двостороннього та багатостороннього міждержавного і міжуніверситетського обміну студентами, аспірантами, докторантами, педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками;
 
проведення спільних наукових досліджень;
 
організація міжнародних конференцій,  симпозіумів,  конгресів та інших заходів;
 
участь у міжнародних освітніх та наукових програмах;
 
спільна видавнича діяльність;
 
надання послуг, пов'язаних із здобуттям вищої та післядипломної освіти, іноземним громадянам в Україні;
 
створення спільних освітніх і наукових програм з іноземними вищими навчальними закладами, науковими установами, організаціями;
 
відрядження за кордон педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників для педагогічної, науково-педагогічної  та наукової роботи   відповідно до міжнародних договорів України, а також прямих  договорів вищих  навчальних закладів з іноземними партнерами;
 
залучення педагогічних,  науково-педагогічних і   наукових працівників закордонних вищих навчальних закладів для участі у педагогічній,   науково-педагогічній та науковій роботі у вищих навчальних закладах України;
 
направлення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах України, на навчання у закордонних вищих навчальних закладах;
 
сприяння академічній мобільності осіб, які навчаються.
 
3. При здійсненні міжнародного співробітництва у сфері застосування цього Закону використовуються українська та інші мови.
 
Для іноземних громадян, які здобувають вищу освіту у вищих навчальних закладах України за кошти фізичних або юридичних осіб викладання навчальних дисциплін здійснюється українською та/або іншими мовами.
 
Стаття 70. Зовнішньоекономічна діяльність у сфері вищої освіти
 
1. Зовнішньоекономічна діяльність вищого навчального закладу здійснюється відповідно до законодавства шляхом укладення договорів з іноземними юридичними та фізичними особами.
 
2. Основними напрямами зовнішньоекономічної діяльності вищого навчального закладу є:
 
організація підготовки осіб з числа іноземних громадян до вступу у вищі навчальні заклади України та осіб з числа громадян України до навчання за кордоном;
 
провадження освітньої діяльності, пов'язаної з навчанням іноземних студентів, а також підготовка наукових кадрів для іноземних держав;
 
організація навчання за кордоном;
 
виконання наукових досліджень і науково-технічних розробок.
 
РОЗДІЛ ХІІ
 
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИЩУ ОСВІТУ
 
Стаття 71. Відповідальність за порушення законодавства  про вищу освіту
 
1. Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність відповідно до законодавства.
 
2. Шкода, заподіяна учасниками навчально-виховного процесу вищому навчальному закладу, а також шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу, відшкодовуються відповідно до законодавства.
 
3. Невиконання вищим навчальним закладом головних завдань діяльності, вимог стандартів вищої освіти, а також порушення ліцензійних умов є підставою для позбавлення його ліцензії.
 
РОЗДІЛ ХІІІ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
2. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
3. Установити, що:
 
освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що здійснюється вищими навчальними закладами та яка започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка – диплома спеціаліста;
 
вища освіта освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
 
підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується в межах передбаченого строку підготовки. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук та видаються дипломи кандидата або доктора наук;
 
науковий ступінь кандидата наук  після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступеня доктора  філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника – до вченого звання старшого дослідника;
 
дія статті 38 Закону в частині перебування керівника вищого навчального закладу на посаді не більше двох строків підряд поширюється на керівників, призначених на посаду після набрання чинності цим Законом.
 
4. Установити, що до приведення нормативно-правових актів з питань оплати праці, пенсійного та стипендіального забезпечення у відповідність до вимог цього Закону, умови оплати праці, пенсійного забезпечення педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, стипендіальне забезпечення осіб, які навчаються, зберігається:
 
для університетів, академій, коледжів на рівні вищих навчальних закладів третього-четвертого рівнів акредитації;
 
для професійних коледжів, у тому числі, професійних коледжів, що створені як структурні підрозділи інших вищих навчальних закладів – на рівні вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації.
 
5. Кабінету Міністрів України:
 
в однорічний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом, за виключенням нормативно-правових актів з питань оплати праці педагогічних працівників;
 
у дворічний строк з дня набрання чинності цим Законом привести типи вищих навчальних закладів у відповідність з цим Законом та забезпечити їх акредитацію за типом закладу;
 
у трирічний строк з дня набрання чинності цим Законом привести нормативно-правові акти з питань оплати праці педагогічних працівників у відповідність із цим Законом;
 
у п'ятирічний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити методику розрахунку обсягу видатків на підготовку кадрів за  державним замовленням, виходячи з нормативу фінансової забезпеченості на одну особу, яка навчається, та приведених контингентів.
 
Голова Верховної Ради України