Закон України "Про внесення зміни до статті 47 Регламенту Верховної Ради України"

ПРОЕКТ
Вноситься народними депутатами України
Яценюком А.П.
Єфремовим О.С.
Мартинюком А.І.
Тягнибоком О.Я.
Кличком В.В.
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення зміни до статті 47 Регламенту Верховної Ради України

Верховна Рада України   постановляє:
1. Частину третю статті 47 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14-17, ст. 133 із наступними змінами), викласти у такій редакції:
«3. Голосування здійснюється народним депутатом особисто за допомогою електронної системи шляхом голосування «за», «проти» або «утримався»  в залі засідань Верховної Ради або у визначеному для таємного голосування місці біля залу для пленарних засідань. У разі виявлення на пленарному засіданні народним депутатом факту порушення вимог щодо особистого голосування шляхом голосування за іншого народного депутата розгляд питання порядку денного на його вимогу зупиняється. Головуючий на пленарному засіданні встановлює присутність відповідного народного депутата у залі засідань Верховної Ради, а у разі його відсутності доручає Лічильній комісії вилучити картку такого народного депутата та передати її головуючому на пленарному засіданні і проводить повторне голосування щодо пропозиції, яка ставилась на голосування останньою».
2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Голова Верховної Ради
України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України»
1.    Обґрунтування необхідності прийняття проекту закону
Як передбачено статтею 84 Конституції України, рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.
При цьому в Основному Законі України відсутні положення, які надавали б право народному депутату України голосувати за іншого народного депутата України на пленарних засіданнях Верховної Ради України, оскільки таке право суперечить природі представницького мандата народного депутата України, закріпленого в Конституції України.
Народний депутат України одержує депутатський мандат від виборців, яким Основний Закон України гарантує вільне волевиявлення (частина друга статті 71 Конституції України) і з якими народний депутат України як їх представник підтримує постійний зв'язок. За допомогою механізму цього представництва громадяни України реалізують своє конституційне право брати участь в управлінні державними справами (частина перша статті 38 Конституції України) і здійснюють народне волевиявлення (стаття 69 Конституції України).
Народний депутат України є повноважним представником Українського народу у Верховній Раді України, відповідальним перед ним, і покликаний виражати і захищати його інтереси. Виконання народним депутатом України своїх обов'язків в інтересах усіх співвітчизників випливає із змісту присяги, яку складає народний депутат України перед Верховною Радою України (частина перша статті 79 Конституції України).
Отже, повноваження народного депутата України делеговані йому народом як сувереном влади (частина друга статті 5, частина перша статті 38 Конституції України) і зобов'язують його брати участь у прийнятті рішень Верховної Ради України шляхом голосування. Саме тому, що ці повноваження є делегованими і не підлягають подальшому делегуванню без згоди на це з боку суверена влади, народний депутат України не має права передавати свої повноваження щодо здійснення голосування іншому народному депутату України.
В аспекті вищевказаного слід наголосити, що практика голосування одного народного депутата України за іншого народного депутата не має юридичних підстав. Так, відповідно до частини першої статті 152 Конституції України порушення встановленої Основним Законом України процедури розгляду чи ухвалення законів та інших нормативно-правових актів є підставою для визнання їх неконституційними.
У частині другій резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України від 7 липня 1998 року № 11-рп/98 (справа № 1-19/98) зазначено, що «положення частини третьої статті 84 Конституції України щодо здійснення народним депутатом України голосування на засіданнях Верховної Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від способу голосування, тобто народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України».
Необхідно наголосити, що останнім часом стала поширеною практика неособистого голосування народних депутатів України. При цьому положення Регламенту Верховної Ради України не забезпечують неухильне дотримання окремими народними депутатами України конституційного припису щодо особистого голосування  на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
Подібна ситуація призводить до порушення вимог Основного Закону України і суперечить визначенню України як правової держави.
2.    Цілі та завдання проекту закону
Необхідність прийняття проекту закону обумовлена потребою вжиття невідкладних заходів організаційно-правового характеру з метою неухильного дотримання народними депутатами України конституційного припису щодо особистого голосування  на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
Завданням проекту закону є внесення відповідних змін до Регламенту Верховної Ради України у зв’язку з необхідністю недопущення практики неособистого голосування народних депутатів України, існування якої суперечить вимогам Конституції України.
3.    Загальна характеристика і основні положення проекту закону
Проект закону передбачає внесення змін до відповідних положень Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», з метою створення механізмів, що забезпечуватимуть особисте голосування народних депутатів України на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
4.    Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють зазначене питання, є Конституція України та Закон України «Про Регламент Верховної Ради України».
Прийняття проекту закону як закону не потребуватиме внесення змін та доповнень до інших законодавчих актів України.
5.    Фінансово-економічне обґрунтування проекту закону
Прийняття проекту закону як закону не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України .
 
Народні депутати України                                                                                                                 Яценюк А.П.
Єфремов О.С.
Мартинюк А.І.
Тягнибок О.Я.
Кличко В.В.